3. Перетворення грошей у капітал
Для того, щоб підприємець функціонував як виробник, необхідно:
1) мати достатню кількість грошей;
2) купити на них засоби виробництва;
3) найняти працівників;
4) організувати виробництво певних товарів;
5) реалізувати їх;
6) отримати суму грошей, яка перевищує первісно витрачені.
Ці події, які становлять життєвий цикл виробника, перетворюють витрачені ним гроші на капітал. Тобто, капітал – це авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість, самозростає. Перетворення грошей в капітал включає наступні моменти:
1) виробник повинен вступити у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва;
2) при нестачі наявного капіталу йому звертатися до кредитних установ;
3) він повинен найняти необхідну кількість працівників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва.
Таким чином, гроші і капітал відрізняються: гроші як гроші витрачаються, а як гроші як капітал авансуються с певною метою.
Капітал може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Ними є:
1) високорозвинуте товарне виробництво та обіг;
2) наявність такої мотивації діяльності виробника як його збагачення;
3) зосередження частини господарюючих суб’єктів, значної частини засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;
4) відсутність власних засобів виробництва у частини господарюючих суб’єктів, що змушує їх найматися.
Структура ринку капіталу
Капітал існує в різноманітних формах: як засоби праці – виробничий капітал, як гроші – грошовий і позичковий капітал, як цінні папери – фіктивний капітал. Капітал може здійснювати свій рух лише у сфері обігу товарів (торговельний капітал), а капітал, який діє виробництві, приймає форми грошового, виробничого і товарного капіталу. Інвестиції або капітальні вкладення у виробництво існують насамперед у формі грошового капіталу, який може надаватися у позику.
4. Інфляція, її причини та види
Інфляція – це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті.
Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту за фіксованих державою цін. У цьому разі грошова одиниця формально може не знецінюватися, зате знецінюються в цілому грошові доходи економічних суб’єктів через так звані «примусові» заощадження, оскільки вони не мають можливості витратити їх на купівлю дефіцитних товарів.
У найбільш
загальному вигляді причини
інфляції
можна вивести з формули відомого
«рівняння Фішера»
.
Середній
рівень цін (Р)
за
цією формулою матиме вигляд
,
тобто зростання цін може бути спровокованим
зростанням маси грошей (М),
прискоренням обігу грошей (V)
і скороченням фізичного обсягу виробництва
(Q).
Класифікація видів інфляції:
І. За формами прояву інфляції:
1) цінова інфляція, що проявляється у формі зростання цін;
2) інфляція заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;
3) девальвація, за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.
ІІ. За темпами знецінення грошей:
1) повзуча, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін – до 5% на рік;
2) помірна (відкрита), яка проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5-20% на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів, і вони починають вживати адаптаційних заходів;
3) галопуюча, коли зростання цін досягає 20-50%, а інколи 100% на рік. Для цього виду інфляції характерне стрибкоподібне, вкрай нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню;
4) гіперінфляція, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін – більш як 100% на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, поширюється бартер.
ІІІ. За чинниками, що спричинюють інфляційний процес:
1) інфляція витрат – спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат: зростання заробітної плати, витрати на енергетичні та сировинні ресурси, а також падіння продуктивності праці, посилення монополізації виробництва і ринку, зростання в структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг).
2) інфляція попиту – викликана тиском на ціни з боку грошей внаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках.