3. Новели зобов’язального права

Норми зобов’язального права в ЦК ґрунтуються на концептуальній ідеї про те, що учасники товарообмінних відносин самостійно визначають їх зміст відповідно до своїх інтересів. Тому масив норм зобов’язального права (договірне право) є диспозитивними. Значна роль в їх врегулюванні відведено звичаям ділового обороту. Крім того норми зобов’язального права розроблено з урахуванням досвіду континентального європейського права, зокрема положень Принципів Європейського контрактного права, окремих євро резолюцій, зокрема Draft Common Frame of Reference.

Насамперед слід виділити зобов’язання, які виписані на основі цивілістичної концепції та на основі господарсько-правової концепції, яка проведена у розділі ІV ГК України. Між ними суттєві відмінності і господарсько-правові зобов’язання допускають застосування до них правил про правочини.

У ЦК збережено традиційні підходи до регулювання зобов’язань, а також введено ряд новел, зокрема загальні умови виконання зобов’язань яким надано універсальний характер. Законодавець не виділив принцип реального виконання зобов’язань, якому у радянському договірному праві першочергове значення. Формалізовано нові принципи виконання зобов’язань: добросовісність, розумність і справедливість. Розвинуті положення про цесію та суброгацію – набуття всіх належних кредитору прав третій особі (суброганту), яка належним чином виконала зобов’язання боржника щодо цього кредитора.

Посилено регулювання забезпечення виконання зобов’язань: не дано вичерпного переліку їх видів, що надає можливість застосувати й інші не вказані ЦК. їм надано системного характеру з поділом на речово-правові та зобов’язально-правові.

Деталізовано регулювання досить проблемного інституту цивільної відповідальності де встановлено загальні положення зокрема легального визначено порушення зобов’язань (ст.610 ЦК), уточнено його правові наслідки (ст.611 ЦК) та деталізовані їх види. Встановлено принципове положення про те, що за порушення зобов’язання з порушника стягується неустойка у повному розмірі понад відшкодування збитків (штрафна неустойка). Застосування інших видів неустойки – виключення з цього правила. З метою встановлення підвищених гарантій захисту прав споживачів-фізичних осіб підкреслено кабальність правочинів про обмеження цивільної відповідальності та встановлено їх недійсність. Розширено підстави для припинення зобов’язань: відступним та прощенням боргу.

Посилено загальні положення про договори. Норми договірного права приведено у відповідність до сучасних вимог та європейських стандартів. Загальні положення про договори виділено із загальних положень про зобов’язання. Визначено легальне поняття договору, принцип свободи договору, введені поняття публічного, попереднього та договору про приєднання. Уточнено порядок укладання договору.

Використана науково обґрунтована та перевірена практикою система розміщення окремих інститутів договірного права за правовим результатом, якого прагнуть сторони при їх укладенні.

Окремим типам договірних зобов’язань передують загальні положення про них. Так положення перших параграфів глав 54, 58, 61 та гл. 63ЦК є загальними для договорів, які в них входять (примикають).

Введено низку нових договорів: ренти, довічного утримання майна, факторинг. Врегульовано договірне страхування (гл. 67 ЦК), посилено і деталізовано кредитно-розрахункові відносини, виділено договори про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, зокрема нарешті легалізовано ліцензійні договори.

Окремо виділено зобов’язання що виникають внаслідок односторонніх правомірних дій: публічної обіцянки винагороди, ведення чужих справ без доручення, рятування життя та здоров’я іншої особи.

Серед охоронювальних зобов’язань є нові: створення загрози життю та здоров’ю громадян, а також їхньому майну. Доповнено норми про умови настання відповідальності за зобов’язаннями про завдання шкоди зокрема моральної, завданню шкоди взаємодією джерел підвищеної небезпеки та недоліки у товарах, роботах і наданих послугах.