96 Мазур о. Є.

СИСТЕМА ЦІН І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Ціна аукціону – ціна, що формується в спеціальних місцях публічного продажу товарів – аукціонах. На відміну від бірж на аукціонах реалізуються нестандартні товари, які потребують попереднього огляду та демонстрації (витвори мистецтва, антикваріат, пушно-міхові вироби, дорогоцінне каміння, ексклюзивні товари та ін.), тобто ціна призначається лише на наявний товар. За механізмом функціонування аукціон є прикладом «ринку продавця», для якого властиве перевищення попиту над пропозицією, тому під час аукціонного торгу ціни зазвичай рухаються вверх. Серед цін аукціону виділяють:

• стартову ціну – ціну, з якої розпочинається аукціонний торг. Її рівень залежить від вартості товару (лота), ціни схожого чи аналогічного товару на минулих аукціонах, інформованості продавця про попит на товар, іміджу аукціону та ін.;

• ціну аукціонного кроку – проміжну ціну, яка оголошується покупцем та зазвичай перевищує стартову;

• ціну фактичного продажу, яка є максимальною з тих, що оголосили покупці. Вона перевищує стартову ціну на суму цін аукціонних кроків. Її рівень залежить від ринкової кон’юнктури та вправності аукціоніста, що керує торгами.

Розрив між стартовою та фактичною ціною продажу може бути вельми значним (часто він становить кілька разів), проте прак­тика показує, що він знаходиться в оберненій залежності від час­тоти проведення торгів (що частіше відбувається торг, то менше ціновий розрив). Це легко пояснити несуттєвими змінами витрат на виробництво та попиту, які можуть статися впродовж коротко­го проміжку часу. Загалом ціна аукціону в більшості випадків не може бути орієнтиром при формуванні фактичної ціни

Тендерна ціна – ціна спеціалізованої форми торгівлі, за якої учасники змагаються за отримання замовлення на виконання певних робіт. До проведення власне тендеру покупець (замовник) оголошує заявку та приймає пропозиції від потенційних покупців. Під час тендеру обирається та з пропозицій, що найбільшою мірою влаштовує покупця за ціною і якістю. Тендери відрізняються від аукціонів тим, що не є відкритими, за інших рівних умов покупець віддає перевагу найнижчій ціні, а також оскільки найчастіше тендери ініціює держава, то й ціни тендерів не позбавлені державного втручання. Серед спільних рис треба відзначити нерегулярність проведення обох типів торгів та нестандартність товару.

Ринкове ціноутворення 97

РОЗДІЛ 2

Види цін за використанням у маркетингу

Ціна придбання (продажу) – ціна, за якою було здійснено купівлю товару.

Ціна споживання розраховується для товарів тривалого використання і включає витрати на експлуатацію (обслу­говування, ремонт, запчастини, доставляння та ін.). Тому витра­ти споживача складаються з двох частин: ціни придбання товару і ціни споживання. Зазвичай ціна споживання набагато вища за ціну придбання. Наприклад, для легкового транспорту вона ста­новить 80% усіх витрат покупця, а побутового холодильника – 90% (за повний термін експлуатації).

Питома ціна – грошова сума витрат, що припадає на умов­ну одиницю корисності виробу. Питому ціну використовують при аналізі конкурентоспроможності товару, маючи на увазі, що по­купець прагне придбати той товар, питома ціна якого мінімальна.

Види цін, які використо­вуються в обліку, статистиці, аналізі, плануванні й оподаткуванні

Ця класифікація цін стоїть дещо осто­ронь решти критеріїв і не має прямого відношення до ціноутворення, проте за певних умов може використовуватись у ньому опосередковано.

Поточні (чинні) ціни – ціни, що скла­лися в поточний період часу. Їх викорис­товують при щорічному розрахунку вар­тості товарної і реалізованої продукції, суми прибутку, визначенні балансу доходів і витрат, складанні біз­нес-планів та інших документів прогнозного характеру.

Порівняльні (незмінні) ціни використовують різні суб’єкти для характеристики динаміки економічних показників. Напри­клад, при статистичному аналізі показників за кілька минулих пе­ріодів і плануванні на майбутній період не варто використовувати поточні ціни кожного періоду, особливо якщо вони не є (чи не бу­дуть) стабільними, бо це спотворить висновки. В таких випадках потрібно застосовувати порівняльні ціни, тобто брати до уваги ви­значений за певною методикою незмінний рівень цін.

Звичайні ціни є різновидом порівняльних цін, які використо­вують в оподаткуванні. Звичайні ціни в Україні виникли внаслі­док розпродажу державного майна за вкрай низькими цінами, від чого державний бюджет зазнав великих втрат. З метою перешко­джання такій практиці з’явилося визначення звичайної ціни як