Розділ 2

ліміт ковзання – відсоток допустимої зміни ціни (наприклад, не більше 10% від загальної суми витрат). У договорі може бути зазначено, що ковзання розповсюджується не на всю суму витрат виробництва, а лише на певні її елементи (наприклад, на метал при спорудженні судна). Ковзання може бути передбачене не на весь термін дії контракту, а на коротший період (наприклад, на перші 6 місяців з дня підписання). У практиці при укладенні контракту іноді одна частина ціни фіксується твердо, а інша частина – у вигляді ковзної ціни. Відтак ціну розраховують за формулою:

Як видно з формули, прибуток в таких договорах не індексується, тобто номінальний прибуток залишається постійним, а реальний, зважаючи на інфляцію, завжди виявляється нижчим. Звичайно, виробник зацікавлений в індексації не тільки витрат, а й прибутку, але у практиці це складно здійснити.

• ціна з подальшою фіксацією – ціна, яку фіксують в про­цесі виконання контракту. Такі ціни уточнюють й узгоджу­ють або перед постачанням чергової партії товарів, або при довгострокових контрактах перед початком чергового фінансового року. В контракті обумовлюють умови фіксації ціни (зазвичай право вибору залишається за покупцем), а також метод розрахунку нового рівня ціни.

92 Мазур о. Є.

СИСТЕМА ЦІН І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Укладається договір на постачання літакових двигунів.

Приклад 2.15

Постачальник визначив базисну ціну двигуна на основі

поточних витрат у розмірі 6 млн грн. Обумовлено, що

ковзні ціни використовуватимуться на робочу силу і сталь. Зростання витрат на

зарплату розраховуватиметься на базі публікованого національного індексу

зарплати, а зростання витрат на сталь – на базі індексу цін сталевого прокату.

У контракті також встановлено, що до нової ціни буде включено лише 70%

зростання витрат, а решта 30% погашатимуться самим виробником. На основі

розрахунків, наведених в табл. 2.5, отримаємо нову ціну 6 + 0,35 = 6,35 млн грн.

Таблиця 2.5. Дані для розрахунку ковзної ціни

Постійні ціни – ціни, які зазначені

Види цін за

в прейскуранті чи каталозі і є чинними

терміном дії

впродовж відносно тривалого періоду до

чергового їх перегляду. Назва «постійні»

ціни доволі умовна, оскільки абсолютно постійних цін взагалі не

існує.

Тимчасові ціни призначаються на певний проміжок часу та пов’язані з різними обставинами – наприклад, з сезонним харак­тером виробництва, святковими знижками, впровадженням но­вого товару на ринок та ін. Після закінчення обумовленого термі­ну (від кількох днів чи місяців до 1–2 років) вони замінюються на умовно-постійні.

Ступінчасті ціни – різновид тимчасових цін, за якого ціна певного виду товару послідовно підвищується (або знижується) за

Ринкове ціноутворення 93

Розділ 2

завчасно затвердженою шкалою. Рівні зниження цін і терміни дії кожної сходинки шкали визначаються продавцем і покупцем при укладенні контракту (в умовах гуртової торгівлі) чи продавцем од­ноосібно (в умовах роздробу). Наприклад, в контракті на постачан­ня певної партії товару може бути зазначено, що початкова ціна діє 6 місяців, потім вона знижується на 10%, ще через 6 місяців – на 15% і на такому рівні надалі залишатиметься незмінною. Ступінчасті ціни стимулюють виробника до скорочення витрат на виробництво, а споживача – до щораз більших закупівель.

Разові ціни встановлюються на продукцію, виготовлену за разовим (індивідуальним) замовленням.

Види цін залежно від суб’єкта їх формування

Ціна попиту (покупця) – ціна, за якою покупець готовий придбати товар. Ціна попиту оголошується покупцем пе­ред укладенням контракту. З погляду еко­номічної теорії, це максимальна ціна, на яку згоден покупець.

Ціна пропозиції (продавця) формується з боку виробника і ві­дображає його інтереси. В економічній теорії це мінімальна ціна, за якою виробник згоден продавати свій товар.

Рівноважна ціна складається як компроміс між попитом і про­позицією (між ціною попиту і ціною пропозиції). За такої ціни ве­личини попиту і пропозиції товару на ринку збігаються.

Види цін в залеж­ності від ураху­вання податків та інших плате­жів

Ціна-нетто – «чиста» ціна товару, без урахування конкретних умов купівлі-про-дажу (податків, знижок, транспортних ви­трат, страхування та ін.).

Ціна-брутто (фактурна ціна) – ціна, розрахована з урахуванням додат­кових умов купівлі-продажу.

Види цін за харак­тером цінової ін­формації

Базові (базисні) ціни – ціни, які ви­користовують як основу при розрахунку фактичних цін купівлі-продажу. Рівень базової ціни може бути і низьким, і висо­ким. Реальна ціна відрізняється від базо­вої нарахуванням надбавок (знижок), які відповідають особливим

94

Мазур О. Є.

СИСТЕМА ЦІН І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

характеристикам самого товару чи умовам його постачання. Під час узгодження остаточної ціни розмір надбавок (знижок) може сягнути від 15-30% до 50% і навіть більше.

Контрактні ціни (фактичні, ціни фактичних операцій) – ціни, за якими фактично були здійснені операції у минулому. Залежно від ринкової кон’юнктури контрактна ціна може тяжіти і до ціни попиту, і до ціни пропозиції. Ціни фактичних угод фіксуються в спеціальних комерційних документах (контрактах чи рахунках) і відображають реальні умови комерційної операції (кількість і якість товару, терміни та умови постачання, умови платежу та ін.). Звісно, контрактні ціни є найбільш обґрунтованим критерієм при визначенні ціни конкретної угоди, проте одержати докладну інформацію про них є проблематичним, бо вона є комерційною таємницею компаній. Навіть якщо такі ціни епізодично з’являються у друкованих виданнях, їх досить складно аналізувати через значну диференціацію залежно від умов конкретних угод.

Довідкові (публіковані) ціни – гуртові ціни внутрішньої чи зовнішньої торгівлі, які друкуються у спеціальних і фірмових джерелах інформації (економічні газети і журнали, спеціальні бюлетені, каталоги, прейскуранти та ін.). Довідкові ціни зазви­чай стосуються сировини, матеріалів, палива, хімічної продукції, прокату металів тощо. Варто наголосити, що вони не є цінами фактичних угод, бо відображають лише пропозицію продавців, а відтак відіграють роль відправної точки, або базової ціни, з якої починається уторгування цін при укладенні контрактів. Через це довідкові ціни складно використовувати в інформаційних цілях.

За формою представлення довідкові ціни є двох типів:

• ціни прейскурантів, каталогів, проспектів – вони публі­куються в спеціальних галузевих виданнях фірмами-ви-робниками стосовно стандартної, масової продукції поряд із зазначенням короткої характеристики її техніко-еконо-мічних параметрів. Оскільки прейскурантні ціни в осно­вному характерні для конкурентних ринків, то при їхньому розробленні найперше враховують ціни конкурентів. Через багатопозиційність прейскурантів включеним до них цінам притаманна висока міра узагальнення, агрегування;

• ціни пропозицій – їх встановлюють виробники спеціаль­ної продукції дрібносерійного чи індивідуального виготов­лення без узгодження зі споживачами, але з включенням

Ринкове ціноутворення 95

РОЗДІЛ 2

в ціну основних умов угоди та з врахуванням реальних рин­кових умов. Інформація про ціни пропозицій надходить до споживачів через рекламні проспекти, бюлетені, галузеві періодичні видання або ж часто у відповідь на споживацькі запити. Ціни пропозицій більшою мірою, ніж ціни прейску­рантів, враховують внутрішньофірмові умови виробництва, споживчий ефект виробів, його параметри та ін. Тому ціни пропозицій позбавлені осереднення і є більш адресними.

Види цін за формою органі­зації торгівлі

Трансфертна ціна – різновид від­пускної ціни, який використовують при здійсненні комерційних операцій між підрозділами однієї фірми чи підприєм­ства. Трансфертна ціна може застосову­ватися до готових виробів, напівфабрикатів, сировини, послуг, у тому числі управлінських платежів і відсотків за кредит. Останні­ми роками ця ціна набула значного поширення, особливо в сфері міжнародної торгівлі (між компаніями та їхніми зарубіжними філі­ями). Використання трансфертних цін може справляти суттєвий вплив на конкурентоспроможність фірми на ринку. Так, шляхом зниження цін на сировину і матеріали, які поставляються дочірні­ми підприємствами, є змога відчутно підвищити конкурентоспро­можність кінцевого товару. Також знижені трансфертні ціни іноді застосовують для зменшення митних зборів, хоча це суперечить антимонопольному законодавству і може бути покаране.

Біржова ціна (біржове котирування) є різновидом гуртових цін, що формуються на біржі – постійно діючому ринку масових, однорідних (стандартних) товарів з мінливим характером ціни (більшість з них – сировинні товари). Біржова ціна – це така ціна, за якою було здійснено більшість фактичних угод для кожного місця постачання упродовж дня. Ціни бірж регулярно публікуються котирувальними комісіями у біржових бюлетенях, а також в масових періодичних виданнях.

Особливого значення біржові котирування набувають у світо­вій торгівлі, адже вони формують уявлення про світові ціни, най­більшою мірою відповідаючи їхнім ознакам. Зазвичай ціни фак­тичних угод у внутрішній чи зовнішній торгівлі формують, беручи за основу біржову ціну та додаючи до неї націнки залежно від якос­ті товарів, відстані товару від місця постачання та ін.