10

Тема 3. Світовий ринок товарів і послуг

Актуальність: Галузь торгівлі завжди цікавила економістів різних країн світу у зв’язку з тим, що впродовж століть економічні погляди щодо здійснення торгівлі змінювались. Це спричинено складом потенціалу національної економіки, особливостями її функціонування, і конкретними задачами, які ставили перед собою держави та суб’єкти на певних історичних відрізках часу. Міжнародна торгівля — найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналізації сфери обміну, і дотепер залишається найрозвинутішим сектором світового господарства, охоплюючи понад 80 % усіх міжнародних ділових операцій.

Мета заняття: дослідити методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин, виявити особливості регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні. Застосувати отримані знання для аналізу міжнародної торговельної політики України.

План:

1. Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.

2. Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні (ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, МТП).

1. Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.

Незважаючи, на перший погляд, на невпорядкованість і безсистемність багатомільярдних операцій, що одночасно здійснюють­ся в різних точках планети, міжнародна торгівля підпорядкована певним правилам і регулятивним механізмам.

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

1. Одностороннє;

2. Двостороннє;

3. Багатостороннє.

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку — без погодження або консультацій з торговельними партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торговельної політики попередньо узгоджуються країнами-партнерами. Кожна з сторін попереджує свого торговельного партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, суттєво не впливають на торговельні відносини, а лише динамізують їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торговельної політики багатосторонніми угодами.

Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин класифікують:

1. За ступенем впливу: протекціоністські і лібералізаційні

2. За формою впливу: прямі і непрямі

3. За способом впливу: правові, адміністративні, економічні, пропагандистські;

4. За інструментарієм впливу: тарифні і нетарифні.

1. Залежно від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють: політику вільної торгівлі та протекціоністську торгову політику.

Вільна торгівля (free trade) (свобода торгівлі, фритридерство) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Переваги вільної торгівлі:

• позитивні політичні наслідки, оскільки країни стають більше взаємозалежними, знижується небезпека ворожих дій одного щодо іншого;

• країни, в основному економічно більш розвинуті, одержують найбільший виграш від міжнародної торгівлі.

Протекціонізм (protectionism) – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

• селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

• галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

• колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

• прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще – політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.