
- •Тема 3. Світовий ринок товарів і послуг
- •Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.
- •Одностороннє;
- •Двостороннє;
- •Багатостороннє.
- •Рівні регулювання міжнародної торгівлі
- •1. За способом стягування:
- •2. За напрямками товарних потоків:
- •3. За розмірами ставок:
- •4. За походженням:
- •5. За типами митних ставок
- •Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні (гатт/сот, юнктад, мтц, мтп).
- •Принципи
- •Глосарій
Тема 3. Світовий ринок товарів і послуг
Актуальність: Галузь торгівлі завжди цікавила економістів різних країн світу у зв’язку з тим, що впродовж століть економічні погляди щодо здійснення торгівлі змінювались. Це спричинено складом потенціалу національної економіки, особливостями її функціонування, і конкретними задачами, які ставили перед собою держави та суб’єкти на певних історичних відрізках часу. Міжнародна торгівля — найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналізації сфери обміну, і дотепер залишається найрозвинутішим сектором світового господарства, охоплюючи понад 80 % усіх міжнародних ділових операцій.
Мета заняття: дослідити методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин, виявити особливості регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні. Застосувати отримані знання для аналізу міжнародної торговельної політики України.
План:
Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.
Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні (ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, МТП).
Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.
Незважаючи, на перший погляд, на невпорядкованість і безсистемність багатомільярдних операцій, що одночасно здійснюються в різних точках планети, міжнародна торгівля підпорядкована певним правилам і регулятивним механізмам.
Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:
Одностороннє;
Двостороннє;
Багатостороннє.
Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку — без погодження або консультацій з торговельними партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.
Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торговельної політики попередньо узгоджуються країнами-партнерами. Кожна з сторін попереджує свого торговельного партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, суттєво не впливають на торговельні відносини, а лише динамізують їм.
Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торговельної політики багатосторонніми угодами.
Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин класифікують:
За ступенем впливу: протекціоністські і лібералізаційні
За формою впливу: прямі і непрямі
За способом впливу: правові, адміністративні, економічні, пропагандистські;
За інструментарієм впливу: тарифні і нетарифні.
1. Залежно від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють: політику вільної торгівлі та протекціоністську торгову політику.
Вільна торгівля (free trade) (свобода торгівлі, фритридерство) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.
Переваги вільної торгівлі:
позитивні політичні наслідки, оскільки країни стають більше взаємозалежними, знижується небезпека ворожих дій одного щодо іншого;
країни, в основному економічно більш розвинуті, одержують найбільший виграш від міжнародної торгівлі.
Протекціонізм (protectionism) – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.
Виділяють декілька форм протекціонізму:
селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;
галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;
колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;
прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
Стосовно того, що і для якої країни краще – політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.