Найвищий ступінь порівняння прикметників

Найвищий ступінь порівняння протиставляється вищому. Традиційно вважають, що найвищий ступінь порівняння теж має дві форми – просту і складену.

Проста форма найвищого ступеня. Вона утворюється за допомогою префікса най-, який приєднується до форм прикметників вищого ступеня: біліший – найбіліший, тепліший – найтепліший, довший – найдовший, сміливіший – найсміливіший. Ця форма виражає найвищий ступінь ознаки одного предмета в порівнянні з іншими предметами цієї категорії, але не абсолютно всіх: Остап найстаріший був у батьків (А. Головко); Всі аплодують найстарішому педагогові Загоруйку (В. Бабляк); Господар найгіршою пашею годував ослюка (Л. Мартович); Пролісок – то найранша, перша квітка нашої весни (О. Гончар). Це, власне, найвищий ступінь порівняння і вияву ознаки предмета.

Складена (аналітична, або описова) форма найвищого ступеня. Утворюється від прикметників нульового ступеня ознаки за допомогою прислівників найбільш, найменш: найбільш доцільний, найбільш доступний, найбільш придатний, найменш доцільний, найменш вдалий, найменш придатний, найменш вразливий.

Аналітична форма найвищого ступеня прикметника фактично є категорією не морфологічною, а лексичною, бо вона не має морфологічних засобів вираження: у словосполученні найбільш доступний прикметник доступний тільки називає ознаку і позначає лише нульовий ступінь вияву ознаки. Найвищий ступінь вияву ознаки позначає слово найбільш (найменш), яке є прислівником, тобто одиницею лексичною, а не морфологічною. Отже, це складена форма найвищого ступеня порівняння, в якій прислівник найбільш, найменш є лексичним (а не морфологічним) засобом вираження найвищого ступеня вияву ознаки, названої прикметником.

Однорідною зі складеною формою найвищого ступеня є конструкція “проста форма найвищого ступеня порівняння з префіксом най- + прийменники з, серед, з-поміж + іменник у родовому відмінку”: найдоступніший серед колег, найвідоміший з усіх студентів, найпривітніша з усіх виховательок, наймудріший серед мудрих, найдобріший з-поміж добрих; Кози добірні він гнав, щонайкращі з цілої отари, для женихів на обід (Гомер, перекл. Б. Тена). Вона виражає найвищий ступінь вияву ознаки предмета шляхом порівняння її з тією ж ознакою усіх предметів цієї категорії. Така конструкція називається суперлативом.

Проста форма найвищого ступеня з префіксом най- може ускладнюватися префіксами що-, як-: щонайбільший, якнайбільший, щонайтепліший, якнайтепліший. Такі форми не мають семантики порівняння та зіставлення, яка властива найвищому ступеню. Вони вказують не на найвищу, а на граничну, крайню, абсолютну міру вияву ознаки безвідносно до порівняння: Санько зірвав щонайбільшого кавуна (Б. Грінченко); Ну й ялинка! От ялинка! Щонайкраща саме ця! (Н. Забіла); Попродав старий щонайліпшу маржину (Г. Хоткевич).

Безвідносне до порівняння значення абсолютної, крайньої, граничної міри вияву ознаки, виражене за допомогою префіксів як-, що- і форми найвищого ступеня з префіксом най-, називається елативом. Отже, елатив – це абсолютний, безпорівняльний ступінь вияву ознаки предмета.

Велика міра якості, надмірна інтенсивність ознаки передається без порівняння, безвідносно до іншого предмета: префіксами пре- (превеликий, преславний, премудрий), все- (всеосяжний, всемогутній, всесильний), над- (надзвичайний, надпотужний, надчутливий), за- (завеликий, завузький), архі- (архінеобхідний, архімудрий), ультра- (ультракороткий, ультрафіолетовий); суфіксами -ущ-, -уч- (проклятущий, худющий, товстючий), -езн-, -елезн-
(величезний, довжелезний), -анн- (-янн), -енн- (нездоланний, незрівнянний, нескінченний); повнозначними словами (прислівниками) дуже, особливо, занадто, надзвичайно (дуже гарний, занадто самовпевнений). Однак такі прикметники не є повноцінними елативами, оскільки мають лише одну його особливість – вияв ознаки безвідносно до порівняння, а граничної, абсолютної міри вияву ознаки не позначають.

Отже, прикметник в українській мові має два ступені порівняння – вищий і найвищий, але чотири ступені вияву ознаки предмета: нульовий (непорівняльний), вищий (порівняльний), найвищий (порівняльний), абсолютний (непорівняльний). Нульовий ступінь виражається прикметниковими закінченнями, вищий – шляхом порівняння за допомогою суфіксів -ш-, -ч-, -іш- та прислівників більш, менш (компаратив), найвищий – шляхом порівняння за допомогою префікса най-, прислівників найбільш, найменш, шляхом порівняння за допомогою прийменників з-серед, з-поміж з родовим відмінком (суперлатив), абсолютний – за допомогою префіксів що-, як- (елатив). Ступені порівняння за засобами вираження є лексико-граматичною категорією, а за відношенням до лексичного значення – словотвірною (а не формотвірною) категорією.