Якісні прикметники

Якість предмета, його ознаки виражаються по-різному. Частина прикметників називає якість предмета прямо і безпосередньо.

Якісні прикметники – прикметники, що означають властивість предмета безвідносно до інших предметів.

Вони мають такі особливості:

- позначають перемінні ознаки предметів, тобто ознаки, які виявляються різною мірою в різних предметах або в тому самому предметі, але в різний час: День тепліший від ночі; Сьогодні вода в Дніпрі тепліша (семантична ознака); лише окремі якісні прикметники виражають абсолютну ознаку: глухий, сліпий, жонатий, вороний, гнідий;

- у зв’язку з цим більшість якісних прикметників утворює ступінь порівняння: синій – синіший – найсиніший, розумний – розумніший – найрозумніший (морфологічна ознака);

- називають ознаки прямо і безпосередньо, не абстрагуючись від сутності предмета, явища як носіїв цієї ознаки, характеризують предмет сам по собі: називають властивості і якості, які безпосередньо сприймаються органами чуття (солодкий, гіркий, кислий; білий, жовтий, зелений; тихий, шумний, дзвінкий; м’який, теплий, холодний, колючий; вузький, широкий, глибокий; пахучий, духмяний); означають властивості характеру особи і особливості її психічного стану (добрий, уважний, надійний, розумний); виражають оцінку (задовільний, найкращий) (семантична ознака);

- мають повну і зрідка коротку форми: зелений – зелен, радий – рад, певний – певен, повний – повен (морфологічна ознака);

- здатні сполучатися з прислівниками ступеня та міри (дуже, занадто, злегка, майже, трохи, абсолютно, зовсім і под.): дуже холодний, надзвичайно веселий, абсолютно чистий, зовсім глухий (синтаксична ознака);

- здебільшого мають непохідну основу (червоний, жовтий, теплий, новий, старий, мудрий і под.), але можуть мати й похідну (розумний, холодний, горбатий, голодний) (словотвірна ознака);

- утворюють прислівники на -о, -е: тихий – тихо, розумний – розумно; добрий – добре, злий – зле (словотвірна ознака);

- утворюють абстрактні іменники на -ин-а, -ість, -от-а: новий – новина, сивий – сивина; радий – радість, ніжний – ніжність, злий – злість; добрий – доброта, сліпий – сліпота (словотвірна ознака);

- утворюють форми суб’єктивної оцінки: добрий – добренький, тонкий – тонюсінький, милий – миленький, товстий – товстуватий, великий – величезний (словотвірна ознака);

- утворюють редупліковані сполуки із значенням ступеня інтенсивності ознаки: блідий-блідий, білий-білий, рідний-рідний, радісний-радісний (словотвірна ознака);

- вступають в антонімічні відношення з прикметниками протилежного значення: світлий – темний, теплий – холодний, молодий – літній, веселий – сумний (семантична ознака).

Для деяких якісних прикметників (напр., білий) характерні всі ці ознаки. Але визначальними можуть бути і кілька ознак: наприклад, якісний іменник жонатий не має короткої форми, ступеня порівняння, не сполучається з прислівниками ступеня і міри, не утворює прислівників на -о, -е, абстрактних іменників, форм суб’єктивної оцінки, редуплікованих сполучень.

Отже, якісні прикметники – явище лексико-граматичне, хоча деякі мовознавці (А. Грищенко) схильні небезпідставно відносити їх до розряду семантико-морфологічних явищ.