Основні концепції політики:

1. Директивна, або силова чи авторитарна – виходить з твердження про владу як сутність політики.

2. Функ­ціональна - започаткована ще Платоном, виходить з того, що сутність політики полягає в розподілі обов'язків і повноважень з неодмінним їх узгодженням, а також у забезпеченні ефективності управління й цілісності суспільства як політичної спільноти. Політика при цьому трактується як уміння, здатність домогтися розподілу функцій, зберігаючи їх взаємодію та цілісність суспільної системи.

3. Комунікативна концепція – біля її витоків стояв ще Аристотель, виходить із всеосяжності політики як людського спілкування, взаємодії людей, вирішення ними спільних справ, які розуміють як справи держави.

2. Елементи та види політики.

2.1. Елементи політики. Основні елементи політики:

1. Політичні відносини – різновид суспільних відносин, що пов’язані з розподілом та використанням державної влади на основі політичних інтересів, цілей, настанов, ціннісних орієнтацій, вірувань, ідеалів, якими керуються суб’єкти політики.

Формами взаємозв’язку між ними при цьому виступають згода, партнерство, конфлікти, панування та підкорення.

2. Політична влада – можливість і здатність нав’язувати свою волю іншому.

3. Політична організація – сукупність державних та недержавних інститутів, що виражають інтереси особи, групи, суспільства.

4. Політична культура – сукупність цінностей, переконань, норм, що склалися у певному суспільстві і забезпечують відтворення політичного життя суспільства.

5. Політична свідомість – система ідей, поглядів, уявлень, традицій, оцінок, за допомогою яких відбувається усвідомлення сфери політики соціальними суб’єктами.

2.2. Види політики.

Знання про зв'язок політики з іншими сферами суспільного життя конкретизує виокремлення та з'ясування особливостей різних її видів.

За спрямованістю політика держави поділяється на:

- внутрішню політику - це діяльність держави та інших політичних інститутів, яка охоплює різні сфери суспільного життя і спрямована на збереження, реформу­вання або докорінну зміну існуючих суспільних відносин;

Основними видами внутрішньої політики є економічна, соціальна, культурна, національна, військова політика.

- зовнішню політику - це діяльність держави, спрямована на регулювання відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

Суб'єктом зовнішньої політики виступає лише держава. Жодна інша політична організація країни не може бути самостійним суб'єктом зовнішньої політики й висту­пати від імені держави в цілому.

За масштабністю та тривалістю цілей політику можна поділити на:

- стратегічну політику - зорієнтована на вибір найбільш значущих цілей розвитку суспільства, визначення найважливіших напрямів, методів і засобів їх досягнення й розрахована на відносно довготривалий період;

- тактичну, або поточну, політику - це політична діяльність у кожній конкретній ситуації, спрямо­вана на реалізацію поставлених стратегічних цілей. Вона підпорядковується стратегічній політиці й передбачає гнуч­кість, оперативність у застосуванні методів і засобів.

За носіями і суб’єктами вирізняється:

• політика держави,

• політика партії;

• політики руху;

• політика особи.