1.6. Функції політики.

Функції політики - це основні напря­ми її впливу на суспільство. Оскільки вплив політики на суспільство є багатоманітним, то виокремлюються багато різних її функцій.

Головна функція випливає із самої сутності політики та її соціального призначення і полягає у керівництві та управлінні суспільними процесами й забезпеченні завдяки цьому єдності та цілісності суспільства.

Інші функції політики підпорядковуються головній. До них, зокрема, належать:

1. Вираження і задоволення соціальних інтересів. Політика покликана створювати членам суспільства можливості для вираження і задоволення їхніх суспільно значущих інтересів і потреб.

2. Інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів. Політика координує соціальні інтереси і потреби, субординує їх, підпорядковує часткові інтере­си загальним. Вона може виражати у першу чергу інтереси лише частини суспільства, підпорядковуючи їй інші інтереси. У цьому разі політика відіграє дестабілізуючу роль і може викликати гострі соціальні конфлікти й навіть руйну­вання суспільства як політично організованої спільноти.

3. Раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів, їх цивілізоване вирішення через діалог членів суспільства між собою і з державою.

4. Соціалізація особи - становлення індивіда як члена людської спільноти. З одного боку, політика забезпечує цілеспрямований вплив на соціалізацію особи, а з іншого - виступає засобом, за допомогою якого індивід здатен набути соціальних якостей, формувати себе як суспільно активного суб'єкта. Причому у сфері політики домінуючим мотивом соціальної активності особи є не пристосування до середо­вища, а потреба у його зміні та вдосконаленні;

5. Забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку. Завдяки політиці забезпечується послідовність розвитку суспільства, в управлінні суспільними процесами враховується досвід попередніх поколінь і одночасно впро­ваджуються зумовлені назрілими потребами й вимогами новації.

До числа функцій політики належать і ті, які здій­снюються окремими суб'єктами політики. Така всеосяжна роль політики зумовлена трьома її найважливішими власти­востями: універсальністю, інклюзивністю та атрибутивністю.

Універсальність політики полягає у її всеосяжному характері, здатності впливати практично на будь-які сторони та елементи життєдіяльності суспільства, починаючи з масштабів держави й закінчуючи індивідуальними рисами характеру людини.

Інклюзивність (від лат. inсludere - включати) політики - це її здатність необмежено проникати в усі сфери суспільного життя.

Атрибутивність політики прояв­ляється у її здатності поєднуватися з неполітичними суспіль­ними феноменами, відносинами і сферами, утворюючи інші види суспільних відносин і сфери суспільного життя.

1.7. Засоби політики.

Функції і властивості політики реалізуються за допомо­гою низки засобів.

Основні засоби політики - право і примус (як найважливіші засоби здійснення влади), а також мораль, мова, символіка тощо. Примус, насильство домінували в політиці протягом усієї історії людства. В сучасних демокра­тичних державах у політиці переважають право і мораль. Це зовсім не означає відмови від примусу. Ефективна політика передбачає оптимальне поєднання примусу, права й моралі. В разі відсутності оптимального співвідношення цих засобів політика втрачає свою здатність виражати інтегрований суспільний інтерес.

Співвідношення в політиці примусу і права значною мірою залежить від морального стану суспільства. Чим вищий рівень моральності суспільства, тим більший обсяг правового регулювання суспільних відносин. І навпаки, низький рівень морального стану суспільства потребує вико­ристання у збільшеному обсязі примусу.

Завершуючи розгляд сутності і функцій політики, доцільно зупинитися на її основних політологічних концепціях - директивній, функціональній і комунікативній. Усі концепції політики тісно взаємозв'язані між собою.