- •Тема 4. Політика і влада як соціальні явища.
- •Поняття, суб’єкти і функції політики.
- •1.1. Походження політики.
- •Наукові підходи до походження політики.
- •1.2. Трактування політики.
- •Еволюція наукових підходів до інтерпретації поняття "політика":
- •1.3. Рівні функціонування політики.
- •1.4. Парадигми політики
- •Види парадигм політики:
- •1.5. Суб'єкти політики.
- •Типології суб’єктів політики:
- •1.6. Функції політики.
- •1.7. Засоби політики.
- •Основні концепції політики:
- •2. Елементи та види політики.
- •2.1. Елементи політики. Основні елементи політики:
- •2.2. Види політики.
- •3. Влада як соціальне явище.
- •3.1. Наукові підходи до аналізу природи влади:
- •Структура влади.
- •Структура влади:
- •Політична влада.
- •4.1. Види влади.
- •4.2. Основні особливості політичної влади:
- •Функції політичної влади.
- •Функції політичної влади:
- •4.4. Форми політичної влади.
- •Форми політичної влади:
- •Панування – такий механізм здійснення влади, який набуває форми соціальних інститутів і передбачає:
- •Легітимність політичної влади.
- •5.1. Поняття легітимності влади.
- •Легітимність та легальність влади.
- •5.3. Ознаки легітимності політичної влади.
- •Здатність володіти ситуацією в країні, підтримувати в суспільстві стабільність.
- •Основні причини делегітимізації влади:
- •5.4. Типи легітимності політичної влади.
- •Сучасні типи легітимності влади:
- •Ознаки етнічної легітимності:
Еволюція наукових підходів до інтерпретації поняття "політика":
Політика як діяльність держави. Таке розуміння започатковано ще в античності. До кінця Х1Х ст. воно було традиційним і домінувало, акцентуючи інституціональний, державний рівень аналізу політики.
2. Політика як функціонування політичної системи. Виникнення цього підходу спричинена появою у другій половині XIX ст. масових політичних партій і рухів, чий вплив на політику та здійснення державної влади посилився. За визначенням російського дослідника Г. В. Полуніної, «політика є функція політичної системи, а також засіб і механізм її функціонування». (Политология / Под ред. Г. В. Полуниной. М., 1998. С. 23 – 24). З формального боку визначення політики через політичну систему є тавтологічними, оскільки визначають політику через саму ж політику, але як систему.
3. Політика як влада, боротьба за владу. Ця точка зору виникає у XX ст. і розглядає політику як владу, планове та організоване її завоювання, формування, збереження та використання широкого діапазону її цілей, засобів та функцій. Цієї позиції дотримувався М. Вебер: «...„Політика", судячи з усього, означає прагнення до участі у владі або до здійснення впливу на розподіл влади чи то між державами, чи то всередині держави між групами людей, які вона в собі обіймає». (Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произведения. М., 1990. С. 646.)
4. "Політичний біхевіоризм". Ця трактовка сформувалась у другій половині ХХ ст. під впливом успіхів розвитку психології. Політика розглядається як сфера діяльності політичної людини, виразу її інтересів і поведінки.
5. Політика як використання влади з метою задоволення інтересів і потреб. Такі визначення є точнішими, бо фіксують факт того, що влада є здебільшого не самоціллю, а засобом досягнення певних цілей. Так, український політологічний енциклопедичний словник визначає політику як «організаційну, регулятивну і контрольну сферу суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб» (Політологічний енциклопедичний словник/ За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. К., 1997. С. 258.)
6. Марксистське розуміння політики. Його особливостями є наголошення на класовому характері політики й на державній владі як головному інструменті її здійснення. В. І. Ленін зазначав, що політика - це «галузь відносин усіх класів і верств до держави і уряду, галузь взаємовідносин між усіма класами» (Ленін В. І. Що робити? Наболілі питання нашого руху // Повне зібр. творів. Т. 6. С. 74.), що «у політиці... найістотніше: устрій державної влади»9, «політика є участь у справах держави, напрям держави, визначення форм, завдань, змісту діяльності держави» (Ленін В. І. Матеріали до ненаписаної статті «До питання про роль держави» // Там само. Т. 33. С. 326.). Леніну також належить трактування політики як концентрованого виразу економіки.
В сучасному суспільстві в політиці все більше проявляється спільний інтерес, домінування загальнолюдських інтересів над класовими, а сама політика внаслідок реального співвідношення класових сил виступає засобом досягнення балансу соціальних інтересів, а не класового панування. Не можна заперечувати класову природу політики, однак не можна і зводити її зміст до відображення тільки класових інтересів і тим самим спрощувати розуміння сутності державної політики.