
- •М. Івано-Франківськ
- •Тема 1. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •Тема 2. Предмет, метод, система і джерела адміністративного права
- •Тема 3. Адміністративно-правові норми і відносини
- •Тема 4. Суб’єкти адміністративного права
- •Тема 5. Державна служба та державні службовці
- •Тема 6. Форми і методи державного управління. Адміністративний примус Поняття і види форм державного управління.
- •Тема 7. Адміністративне правопорушення (проступок) і адміністративна відповідальність. Адміністративні стягнення
- •Тема 8. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •Тема 9. Забезпечення законності в державному управлінні
- •Тема 10. Діяльність з надання адміністративних послуг
- •Тема 11. Адміністративні договори
- •Тема 12. Державне управління у сфері економічної, фінансової, банківської діяльності держави
- •Тема 13. Державне управління у сфері промисловості та господарювання
- •Тема 14. Управління соціально-культурним будівництвом
- •Тема 15. Управління адміністративно-політичною діяльністю
- •Тема 16. Державне управління внутрішніми справами
- •Тема 18. Організація управління юстицією
- •Література, рекомендована для опрацювання до всіх тем курсу
- •Інформаційні ресурси
Тема 5. Державна служба та державні службовці
Питання для обговорення на семінарському занятті
Державна служба – інститут адміністративного права.
Поняття, особливості та види державної служби.
Класифікація посад державної служби.
Права і обов’язки державних службовців.
Порядок проходження державної служби.
При вивченні даної теми слід мати на увазі, що 17 листопада 2011 року прийнято новий Закон України «Про державну службу» , яким передбачено зміну правового регулювання сфери державної служби в Україні. Даний Закон увібрав у себе позитивні напрацювання у сфері державної служби, сформовані науковцями та практиками з часу прийняття першого Закону України «Про державну службу» у грудні 1993 року.
Важливим є змінений погляд на сутність державної служби. Так, відображене у законодавчій дефініції призначення державної служби, яке раніше охоплювало лише виконання завдань і функцій держави, відтепер акцентоване на підготовку пропозицій щодо формування державної політики та надання адміністративних послуг. Тож за Законом державна служба має сприйматись не як суто допоміжний інститут держави, який уможливлює функціонування її органів, – а передусім як механізм забезпечення реалізації прав і свобод людини, колективних інтересів суспільства.
Позитивним досягненням Закону стало подальше відмежування більшості політичних посад (посад Президента, членів уряду, заступників міністрів, народних депутатів), від посад державної служби. Такий припис потенційно спрямований на посилення професійності і політичної неупередженості державної служби. Раціональною новелою Закону є виключення з інституту державної служби посад допоміжного персоналу державних органів, працівників державних підприємств, установ і організацій. Очевидно, що виконання функцій, ідентичних до роботи у приватному секторі, має здійснюватися на єдиних засадах.
У новому Законі деталізовано регулювання багатьох аспектів державної служби, лише побіжно зазначених або й взагалі відсутніх у Законі від 1993 р., а саме: процедури конкурсного добору на посади; оформлення вступу, проходження, звільнення зі служби; випробування при призначенні; порядку переведення та відрядження службовців; організації службової діяльності та її оцінки; підвищення професійної кваліфікації; підстав і порядку припинення служби, притягнення службовців до відповідальності; порядку ведення особової справи службовців; порядку передачі службовцем справ і майна при звільненні зі служби тощо (хоча деякі з цих інститутів і були дещо «вихолощені» при підготовці законопроекту до другого читання). Це дозволяє чіткіше відмежувати законодавство про державну службу від трудового законодавства.
Разом із тим прийнятий Закон, попри переваги деталізованого врегулювання низки інститутів державної служби, зберіг деякі системні проблеми законодавчого акта від 1993 р. Серед найбільших проблем Закону є неналежне забезпечення неупередженості та професійності службовців, зумовлене нечіткістю розмежування вищого корпусу державної служби й політичних посад, а також недостатніми обмеженнями для державних службовців на політичну діяльність. Суперечливою новелою Закону є перерозподіл посад на групи та підгрупи. Відповідно до статті 6 Закону посади державної служби замість існуючих за попереднім законом семи категорій відтепер поділяються на п’ять груп та на дев’ятнадцять підгруп. Поділ на групи можна вважати кроком уперед, адже у ньому використано і функціональний критерій (насамперед участь службовця у формуванні державної політики), і критерій обсягу компетенції та відповідальності на посаді (керівник органу/керівник самостійного структурного підрозділу, керівник територіального органу / керівник структурного підрозділу територіального органу/інші службовці).
Контрольні питання:
Хто має право на державну службу?
Назвіть обмеження для державних службовців?
Як співвідносяться терміни «службова особа», «державний службовець», «посадова особа»?
Які посади державної служби відносяться до патронатних?
Які посади державної служби відносяться до політичних?
Що таке просування по державній службі? Від чого воно залежить?
В якому порядку проходить підвищення кваліфікації державних службовців?
Назвіть нормативні підстави класифікація посад державної служби.
Назвіть ненормативні підстави класифікація посад державної служби.
Перелічіть права державних службовців.
Перелічіть обов’язки державних службовців.
Практичні завдання
1.Порівняйте класифікацію державних службовців згідно двох редакцій закону «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року та від 17 листопада 2011 року.
2.Проведіть класифікацію посад державних службовців, за такими критеріями: організаційно-правовий рівень органу, який приймає на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль та місце посади в структурі органу державної влади.
3.Перед Вами 12 стверджень. Визначте, чи є серед них помилкові? Відповідь обґрунтуйте.
Всі особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, повинні подати відомості про нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.
До державних службовців можуть застосовуватися тільки ті дисциплінарні стягнення, які передбачені Законом "Про державну службу".
Державний службовець не має право працювати за сумісництвом.
При прийнятті на державну службу може встановлюватися стажування терміном до 2 місяців.
Граничний вік перебування на державній службі однаковий для всіх осіб.
Посади державної служби залежно від характеру та обсягу посадових обов'язків поділяються на п'ять груп.
Управління державною службою в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті здійснюється відповідно керівником державної служби в цьому органі або його апараті.
Державна служба припиняється тільки на підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.
Рішення про прийняття відставки державного службовця або відмову в ній приймається у 10-денний термін.
В разі відставки державного службовця йому призначається пенсія з дня прийняття відставки.
Скорочення бюджетних асигнувань може бути підставою для зменшення посадових окладів державних службовців, але не більш, ніж на 10 відсотків.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати 1 місяця.
4. Ознайомтеся зі змістом закону України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року і, посилаючись на статті цього акта, 1) визначте правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату; 2) назвіть обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу.
Нормативно-правові акти
Про державну службу: Закон України від 17 листопада 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4050-17
Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/page2
Про засади запобігання і протидії корупції 7 квітня 2011 року http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3206-17/page2
Рекомендована література
Державна служба в Україні: актуальні проблеми та шляхи модернізації : наук. розробка / авт. кол.: Р. А. Науменко, Л. М. Гогіна, В. Д. Бакуменко [та ін.] ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Ін-т пробл. держ. упр. та місцевого самоврядування. – К. : Вид-во НАДУ, 2010. – 44 с.
Державна служба в Україні: соціально-правовий та організаційний аспекти : навч. посіб. / авт. кол. : Ю. П. Сурмін, Т. В. Мотренко, Р. А. Науменко [та ін.] ; за заг. ред. Р. А. Науменко, Л. М. Гогіної. – К. : НАДУ, 2011. – 204 с.
Житкова І. Щорічна оцінка державних службовців // Кадровик.-2009.-№5.-С.74-85
Задирака Н.Ю., Берднікова К.В. Особливості та проблеми застосування адміністративної відповідальності за порушення обмежень щодо використання службового становища // Форум права.-2012.-№1.-С.324-328 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12znjvcc.pdf
Кірмач А. Дисциплінарна відповідальність та службове розслідування щодо державних службовців // Підприємництво, господарство і право.- 2010.- №1.-С.42
Тимченко І. Державний ресурс: державні службовці. //Дзеркало тижня.-2010.- 27 лютого(№8).-С.14-17
Тимощук В., Курінний О. Новий закон про державну службу: новели та проблеми // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/-analytical_information/?id=10288
Янюк Н. «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблем розмежування понять // Право України.-2009.-№11.- С.180