2. Методи політичної цензури в Україні та передумови її існування.

Основними методами політичної цензури в Україні є:

1. пряма цензура, тобто цензурування змісту інформаційних програм та статей газет,

2. кримінальні злочини проти особи журналістів,

3. перешкоджання здійсненню журналістами їхніх професійних обов’язків,

4. тиск на ЗМІ з боку органів влади і перешкоджання функціонуванню ЗМІ,

5. створення нерівних умов конкуренції на ринку ЗМІ,

6. висунення позовів до ЗМІ з вимогою компенсації моральної шкоди чи шкоди діловій репутації на необґрунтовано великі суми.

Основними передумовами залежності ЗМІ, які уможливлюють застосування політичної цензури в Україні є:

• недемократичність політичної культури політичної еліти та частини суспільства, успадкована з радянських часів;

• наявність у влади широкого інструментарію легальних і напівлегальних засобів впливу на ЗМІ, у тому числі через організаційні, фінансові, економічні та репресивні механізми;

• неефективна діяльність правоохоронних органів щодо захисту свободи слова, законних прав ЗМІ та журналістів в Україні;

• нерозвиненість конкурентного ринкового середовища на ринку ЗМІ в Україні, здатність влади та окремих політичних угруповань лобіювати привілейовані умови функціонування для окремих ЗМІ;

• непрозорий характер відносин у системі «власник – ЗМІ», що спричиняє залежність ЗМІ;

• незначний обсяг рекламного ринку в Україні.

3. Контроль за змістом змі.

Основним засобом обмеження свободи слова в Україні є пряма політична цензура – видання вказівок щодо змісту інформаційних програм телебачення і радіо, статей у пресі, тиск у різноманітних протизаконних формах на журналістів та окремі ЗМІ, які намагаються об’єктивно висвітлювати суспільно-політичне життя країни.

До останнього часу журналістами фіксувалося отримання спеціальних, регулярно розповсюджуваних матеріалів інструктивного характеру, так званих «темників», з рекомендаціями чи прямими вказівками стосовно змісту інформаційних програм на всіх провідних загальнонаціональних теле- та радіоканалах. У темниках містяться рекомендації щодо використання наступних методів маніпуляції та дезінформування аудиторії:

• замовчування певних фактів чи подій, незбалансоване подання інформації щодо одних політичних сил порівняно з іншими;

• домінування у поданій інформації оціночних суджень над фактами;

• подання фактів окремо від їх загального контексту.

Одним із свідчень достовірності темників є відповідність змісту інформаційних програм телеканалів вказівкам, наведеним у цих документах. Під час подій, які мають значний суспільний резонанс, сюжети новин на різних телеканалах або подібні або тотожні. У коментарях стосовно цих подій перевага віддається точці зору Президента та його адміністрації.

Однією із форм здійснення політичної цензури через систему виконавчої влади стало регулярне надсилання головам місцевих державних адміністрацій листів з вимогою «проаналізувати зміст критичних зауважень у ЗМІ та зробити відповідні висновки» за результатом моніторингу місцевих ЗМІ, проведеного Адміністрацією Президента. У цих моніторингах відстежується кількість критичних матеріалів у регіональних ЗМІ щодо Президента, його адміністрації, уряду, облдержадміністрації тощо. Таким чином владною верхівкою здійснюється чітке відстеження виконання цих завдань місцевою владою. Таку практику журналісти розцінюють як обмеження професійної діяльності, а також примус до культивування самоцензури.

4. Перешкоджання функціонуванню ЗМІ та виконанню журналістами професійних обов’язків. Тиск на ЗМІ є однією з найбільш поширених форм політичної цензури. Найактивнішим суб’єктом здійснення такого тиску є державна та місцева виконавча влада, податкова адміністрація, правоохоронні органи.

Органи виконавчої влади в Україні успадкували з радянських часів широкий інструментарій засобів впливу на суспільство і на медіа, зокрема. ЗМІ в Україні зіштовхуються з перешкоджанням своїй законній діяльності з боку посадових осіб центральних органів виконавчої влади, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової інспекції, пожежних та санітарних служб тощо. Залежність системи судової влади в Україні від виконавчої влади та її корумпованість і вразливість до незаконних методів тиску у багатьох випадках робить неефективним для засобів масової інформації звернення до судових органів у разі порушення прав ЗМІ.

В Україні наявна фактична безкарність чиновників за незаконне обмеження прав ЗМІ. Жодного з державних службовців досі не було звільнено з роботи за створення перешкод діяльності журналістів. Зафіксовано численні випадки безпідставного вилучення чи затримки тиражу друкованих видань. З метою позбавлення редакцій можливостей для функціонування у низці випадків зафіксовано безпідставні розірвання договорів оренди приміщень, які винаймають ЗМІ. Мають місце випадки необґрунтованої відмови в акредитації журналістам видань, нелояльних до влади або безпідставного ненадання відкритої інформації, у тому числі такої, що є суспільно значущою. Фіксуються також випадки порушення законного права громадян на інформацію шляхом створення безпідставних перешкод діяльності журналістів. У всіх випадках такого тиску зазнають ті ЗМІ, які висловлюють точку зору, альтернативну позиції влади.

Метою таких дій органів влади є дискримінація окремих ЗМІ, унеможливлення публічного контролю за діяльністю влади, уникнення розголосу інформації тощо.