Практичне заняття №4 Тема: Передача об’єму в технічному рисуванні

Завдання:

1. Ознайомитись з загальними положеннями про передачу об’єму та розподіл тональних співвідношень на поверхні предметів.

2. Виконати передачу світлотіні на композиції геометричних тіл (п. з. №3).

Загальні положення

Розподіл тональних співвідношень світла і тіні на поверхні предмета називається світлотінню. Світлотінь грає основну роль при зображенні об’єму предметів. Об’ємність на технічних рисунках прийнято передавати умовними способами розподілу світлотіні на поверхні. Звичайно, вважається, що об’єкти, які рисують, освітлюються умовно прийнятим напрямом променів світла, коли джерело світла розташоване зверху, зліва і позаду того, хто рисує.

Напрям світлових променів приймається під кутом 45º до горизонтальної площини. Залежно від форми об’єктів і характеру їх поверхонь промені світла, які падають на поверхню, відображаються по-різному. Нерівномірний розподіл світла на поверхні створює рельєфність і об’ємність зображених об’єктів.

Уявлення освітленості об’єкта залежить від способу обробки поверхні, його матеріалу, спектрального складу світла, відстані від глядача до об’єкта та інших умов.

Для передачі рельєфності об’єктів їх технічні рисунки виконують прямими і кривими лініями різної товщини з урахуванням правил повітряної перспективи.

У технічному рисуванні прийнято умову завжди однакового освітлення об’єктів. Об’ємність виявляється залежно від форми поверхонь, на яких світло розподіляється нерівномірно – на одних більше світла, на інших світла зменшено, а треті зовсім не отримують світла.

Градація світла та тіні

Світлотінь на зображенні виявляється тоном (tonos – грецьк.) – якість, відтінок кольору або світлотіні. Технічний рисунок завжди виконується на монохромному (однокольоровому) фоні, що значно спрощує розв’язання завдання.

У технічному рисуванні прийнята умовна градація світла і тіні; відблиск, світло, напівтінь, рефлекс, власна тінь, падаюча тінь. Зазвичай падаючу тінь на технічному рисунку не показують.

1. Світло – частина поверхні, зверненої до джерела світла.

1. Відблиск – найсвітліша частина на освітленій поверхні об’єкта, яка особливо яскрава на полірованій поверхні.

2. Напівтінь – менш (помірно) освітлена частина на поверхні, в цьому місці відбувається послідовний перехід від світла до тіні.

3. Тінь власна – частина на поверхні, яка не освітлюється прямими променями.

4. Рефлекс – відображення світла від поверхні інших об'єктів у неосвітленій частині об'єкта. Це найбільша ділянка тіні.

5. Падаюча тінь - тінь, яку відкидає об'єкт на площину проекцій, або на поверхні інших об’єктів.

Перехід від темної частини до світлої на кривій поверхні відбувається поступово від рефлексу до тіні, потім до напівтіні і далі до світла. Основні положення в правилах тонування поверхонь такі:

1. Освітлені частини об'єктів з віддаленням від глядача стають темнішими, а затемнені – освітлюються.

2. Контраст світла і тіні на об’єктах, розташованих ближче до джерела світла, різкіший, ніж на об’єктах, віддалених від нього.

Графічний прийом розподілу світлотіні наведено на рис. 4.

Рис. 4. Розподіл світлотіні на конусі і циліндрі

Хорда АВ основи конуса і циліндра поділяється на чотири довільних частини. Цей поділ переноситься на овал контуру тіл, потім зліва і справа частина хорди і овалу ще поділяються кожна на три довільні частини. Сім умовних зон, які отримано, наводять градацію світлотіні на поверхнях обертання конуса і циліндра.

На рис. 5 показано графічне лінійне оформлення об’єму поверхні тіл за зонами.

Рис. 5. Графічне лінійне оформлення об’єму поверхні тіл за зонами

Зона III поверхні передає характер відблиску, найсвітлішим тоном на рисунку є білий папір, а найтемнішим буде лінія, проведена з повним натиском. Таким має бути плавний перехід від білого до темного без помітних обмежень світлотіні.

Способи передачі світлотіні

Для надання рисунку найбільшої наочності і виразності в технічному рисуванні застосовуються умовні засоби передачі об'єму за допомогою відтінення.

Спочатку на зображенні тонкими лініями наносять межу елементів світлотіні. Найбільш поширеними способами відтінення на технічних рисунках є; лінійне штрихування (рис. 6,а), шрафірування (б), точкове відтінення (в), тушування (г), а також відмивання аквареллю або тушшю і розпилювання фарби аерографом.

Рис. 6. Способи передачі світлотіні

Залежно від насиченості тону штрихування наносять лініями різної частоти і товщини.

Вибір потрібного визначеного напряму і кількості штрихів сприяє швидкому правильному уявленню об’ємної форми об’єкта. Різне насичення частини рисунка штрихами прискорює уявлення форми всього об’єкта і його частин. Нанесення більшої чи меншої кількості штрихів у одних місцях створює різний тон на рисунку, тобто визначаються і зображуються тональні відношення частин об’єкта.

Напрям і характер нанесених штрихів слід узгоджувати з формою предмета. Одну і ту ж модель можна штрихувати по-різному, але в остаточному оформленні рисунка уявлення форми і об’єму не повинно бути різним.

На поверхнях гранних об’єктів штрихи проводяться паралельно осям або за напрямом нахилу площини. На вертикальних площинах наносяться вертикальні штрихи. На освітлених гранях штрихи наносяться більш тонкими лініями, на темних товстішими зі зменшенням відстані між штрихами. Відстань між штрихами приймають від 1 до 3 мм. Оскільки світло падає на об’єкт зверху, то усі горизонтальні поверхні повинні відтінятися світліше, ніж вертикальні. Після перевірки паралельності штрихів їх обводять більш яскравими лініями різної товщини.