7. Обчислення результатів аналізу:

Масу заліза (ІІ) в солі Мора можна обчислити за формулою:

m(Fe²⁺) = =

ω(Fe²⁺)_експ. = =

8. Порівняти одержані дані масової частки заліза (ІІ) в солі Мора з теоретично обчисленим вмістом Fe²⁺ в солі Мора:

ω(Fe²⁺)_теор. = = = 14,29%

9. Обчислити абсолютну та відносну похибки за формулами:

∆ = | ω(Fe²⁺)_екс. – ω((Fe²⁺)_теор. |

δ =

10. Зробити висновок по роботі.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________

Лабораторна робота №15

Тема: Комплексонометрія. Визначення загальної твердості води

Мета:

• відпрацювати методику об’ємного визначення;

• комплексонометричним методом визначити загальну твердість води;

• порівняти одержані дані з вимогами ГОСТ – 4151-72, 2874-82.

Забезпечення:

Прилади: бюретка, мірна колба місткістю 50мл, конічна колба, конічна лійка, мірний циліндр.

Реактиви: 0,05Н розчин трилону Б, буферний аміачний розчин, індикатор – еріохром чорний-Т(твердий), досліджувана вода.

Правила роботи та техніка безпеки

1. Обережно поводьтесь зі скляним посудом.

2. Після роботи перевірте робочі місця.

Завдання лабораторної роботи

1. Визначити загальну твердість води комплексонометричним методом.

2. Результати, одержані експериментально, порівняти з вимогами ГОСТ 2874-82, 2761-84.

Теоретичні положення

У природі вода ніколи не зустрічається у вигляді чистої сполуки. Маючи властивості універсального розчинника, вона містить значну кількість різних речовин, вміст та співвідношення між якими визначаються умовами формування води, складом водоносних порід, залежно від цих та інших умов вода має різний хімічний та мікробіологічний склад та різні органолептичні властивості.

Твердість води обумовлена наявністю іонів кальцію та магнію. Іони кальцію надходять у воду при розчиненні вапняків чи гіпсу. Основне джерело надходження іонів магнію – доломіти та продукти вивітрювання гірських порід.

Хімічним показником , що характеризує твердість води, є сумарний вміст мг-еквівалентів іонів кальцію та магнію в 1л води.

Загальна твердість води складається з тимчасової та постійної твердості. Тимчасова твердість обумовлена вмістом гідрокарбонатів кальцію та магнію. Під постійною твердістю розуміють вміст у воді інших солей кальцію та магнію.

Показник твердості води аналізується згідно таких нормативних документів:

• ГОСТ 2874 „Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством”;

• ДСанПіН “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопостачання” від 15.04.97р. за № 136/1940.

Показник якості (загальна твердість води) визначається комплексонометричним методом, який регламентований ГОСТ 4151 „Вода питьевая. Метод определения общей жёсткости”.

Приготування робочого розчину трилону Б і визначення його точної нормальної концентрації

Для приготування 0,05Н розчину трилону Б необхідно обчислити масу наважки за формулою:

m (наважки) =

Трилон Б (комплексон Ш) має таку формулу: Nа₂С_ІОН₄О₈N₂ • 2Н₂О.

При температурі 120-140°С він зневоднюється.

У реакціях катіонами металу заміщується два іони Na⁺, тому молярна маса речовини еквівалента цієї солі дорівнює половині молярної маси:

М_екв.(трилону Б) = 186,13г/моль

На технохімічних терезах беруть наважку, близьку до розрахованої, розчиняють у мірній колбі певного об'єму і ретельно перемішують. Точну нормальну концентрацію і титр встановлюють за допомогою розчину вихідної речовини сульфату магнію (або хлориду магнію) 0,05Н (або 0,1Н). Розчин цієї речовини готують із наважки, взятої на аналітичних терезах.

Виходячи з наважки і об'єму колби, в якій її розчиняють, розраховують титр і нормальну концентрацію сульфату магнію (або хлориду магнію), молярна маса речовини еквівалента сульфату магнію дорівнює 1/2 молекулярної маси.

Бюретку заповнюють розчином трилону Б. Мірною піпеткою відбирають 10мл розчину сульфату магнію і переносять у колбу для титрування. Туди ж доливають 5мл аміачного буферного розчину, ретельно перемішують і вносять 20-30 мг (на кінчику шпателя) сухої індикаторної суміші (еріохром чорний Т і NaCl, у співвідношенні 1:100). Титрують розчином трилону Б до зміни забарвлення з червоного кольору до синьо-голубого (титрують не менше трьох разів). Потім розраховують нормальну концентрацію трилону Б:

С_Н (трилону Б) =

Аміачний буферний розчин готують таким чином: у мірну колбу об'ємом 1л вносять 67,5 хлориду амонію, доливають 200 мл дистильованої води і ретельно перемішують до повного розчинення солі. Потім додають 570мл концентрованого розчину гідроксиду амонію, доводять об'єм до помітки дистильованою водою і перемішують. рН одержаного розчину дорівнює 10.