інформаційні підприємства, наприклад брокери, що володіють інформацією про кон'юнктуру ринку і сприяють реалізації товару постачальника, не закуповуючи його самостійно.

2. Залежно від підпорядкування торговельні підприємства (посередники) можуть бути:

• незалежні;

• формально незалежні;

• залежні.

Незалежні посередники здійснюють свою діяльність на основі договору купівлі-продажу, тобто вони закуповують товар як покупець, стаючи його власником, і розпоряджаються ним на свій розсуд. До них відноситься більшість оптових підприємств, дистриб'юторів, оптовиків- купців і т.п.

Зазвичай, незалежні оптові торгові посередники здійснюють повний цикл обслуговування, починаючи від закупки, закінчуючи оптовим про­дажем товару.

Формально незалежні оптові посередники — підприємства, які здійснюють збут продукції виробника на основі різного роду договорів (договору-доручення, договору-комісії, договору- консигнаціїі т.п.), що укладаються з довіреними чи торговими агентами — підприємствами чи окремими особами (франчайзинг). Основна їх функція — сприяння купівлі-продажу за комісійну винагороду.

Залежні посередники здійснюють збут продукції на основі терміно­вих і безстрокових трудових договорів незалежно від району діяльності (консигнатори, брокери).

Консигнатор — оптовий посередник, діяльність якого здійснюється на основі згоди, згідно з якою продавець постачає товар на склад кон­сигнатора, а останній продає товар від свого імені, але за рахунок про­давця на основі договору консигнації.

Брокер - фірма чи організація, яка займається пошуком зацікавле­них продавців та покупців і надає допомогу в укладанні договору. Сам брокер не бере участі в угоді, тобто не підписує договір і не розраховується за товар. Діяльність брокера в основному пов'язана на грі з попитом і пропозицією товару.

2. Залежно від товарної спеціалізації:

• оптові підприємства з універсальним асортиментом товарів;

• оптові підприємства, спеціалізовані на продажу окремих груп то­варів (одягу, взуття, бакалії, риби і т.п.);

• вузькоспеціалізовані оптові підприємства, які спеціалізуються на підгрупі виду продукції;

• комбіновані оптові підприємства, які спеціалізуються на купівлі - продажу декількох споріднених груп товарів;

• неспеціалізовані оптові торговельні підприємства, діяльність яких спрямована на купівлю-продаж товарів різних груп без спеціалізації.

  4. За приналежністю:

• місцеві;

• внутрішньо обласні (регіональні);

• міжобласні (міжрегіональні);

• національні (ринок держави);

• транснаціональні.

5. За формою власності:

- державні;

• приватні;

• спільні з іноземним капіталом;

• іноземні.

5. За місцем і роллю у процесі товаропросування:

• оптово-збутові підприємства, які створюються в місцях накопичення промислового виробництва;

-торговельно-закупівельні оптові підприємства, які закуповують товари в районах виробництва, в оптово-збутових та інших баз і постачають їх на інші оптові та роздрібні підприємства;

—торговельні підприємства, головне завдання яких — організація товаропостачання роздрібних торгових підприємств.

5. За організаційно-правовою формою оптові торгові підприємства можуть виступати в різних організаційно-правових формах:

• акціонерне товариство (відкрите, закрите);

• у складі концернів;

• у складі холдингів;

товариство з обмеженою відповідальністю; - товариство з додатковою відповідальністю;

• командитне товариство;

• повне товариство.

5. За розміром:

• малі (до 25 осіб);

• середні (26-100 осіб);

• великі (понад 100 осіб).

КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №14

2.Практична частина

Посада: менеджер по захисту прав споживачів

1. Вам запропановано для реалізації зразки твердих сичугових сирів, які не мають маркування і супровідної документації.

Ідентифікувати на основі лабораторних досліджень ці тверді сичугові сири, і зробити висновок по їх найменуванню і відповідності стандарту.

Вихідні дані:

№ з/п	Зразок	Дані
1.	1 2	Форма: брусок довжина, см – 48 ширина, см, – 18 висота, см – 12 Форма: брусок довжина, см – 30 ширина, см, – 15 висота, см – 12
2.	1 2	Маса, кг – 11,0 Маса, кг – 6,0
3.	1 2	Жиру в сухій речовині, % – 50 Вологи, % – 42 Жиру в сухій речовині, % – 45 Вологи, % – 44
4.	1 2	Смак та запах: виражений сирний, солодкуватий злегка пряний Смак та запах: виражений сирний, злегка гоструватий, злегка кислуватий

Ідентифікація сиру проводилася за ГОСТ 7616-85 «Сыры сычужные твердые». Сир – білковий молочний продукт, отриманий внаслідок зсідання молочної сировини (молока) під дією молокозсідальних ферментів, закваски (заквашувального препарату), або впливу фізико-хімічних чинників, без повної чи часткової заміни жодної зі складових частин молочної сировини.

По формі,розмірам та масі зразок №1 відповідає вимогам ГОСТ та був індифікований як сир Советский (форма: брусок, довжина, см – 48, ширина,см, – 18, висота, см – 12). Зразок №2 відповідає вимогам та був індифікований як сир Голландський брусковий (форма: брусок , довжина, см – 30, ширина, см, – 15, висота, см – 12).

За массою зразок №1 був ідентифікований як сир Советский (маса, кг – 11,0), а зразок № 2 був ідентифікований як сир Голландський брусковий (маса, кг – 6,0).

За фізико-хімічними показниками зразок №1 був ідентифікований як сир Советський (жиру в сухій речовині, % – 50, вологи, % – 42), а зразок №2 був ідентифікований як сир Голландський брусковий (жиру в сухій речовині, % – 45, вологи, % – 44).

За органолептичними показниками зразок №1 був ідентифікований як сир Советський (смак та запах: виражений сирний, солодкуватий злегка пряний), а зразок №2 був ідентифікований як сир Голландський брусковий (смак та запах: виражений сирний, злегка гоструватий, злегка кислуватий).

Отже за всіма показниками зразок №1 був ідентифікований як сир Советський, а зразок №2 як сир Голландський брусковий.

2. Складіть схему і дайте характеристику основних технологічних

операцій при зберіганні твердих сичугових сирів на складі.

Операції по зберіганню товарів на складах включають такі основні елементи:

• визначення приміщень (площадок) для зберігання;

• розміщення товарів на зберігання;

• вкладання;

• створення і підтримання режиму зберігання;

• догляд за товарами.

При розміщенні і зберіганні товарів на складах рекомендується:

• товари одного виду розміщувати в стелажі по обидва боки одного проходу;

• вкладання товарів у стелажі здійснювати по вертикалі. При вивільненні нижньої полички (робочий запас) піддон з товаром із верхньої полич­ки (резервний запас) перекладається на нижню;

• на верхніх поличках стелажів розміщувати товари, що відпускаються великими партіями (піддон) і з тривалим терміном зберігання, а та­кож сезонні;

• штабельне зберігання застосовувати для сезонних, великогабаритних товарів, а також товарів, що мають значний термін зберігання;

• широко використовувати піддони;

• дотримуватись технології та умов зберігання;

• тарні місця вкладати маркуванням назовні;

Раціональне розміщення досягається за рахунок розробки економічно і технічно обґрунтованих схем розміщення, карт розміщення. Основними елементами розробки цих схем є:

• закріплення за товарами певних груп (підгруп) постійних місць зберігання з врахуванням режимів, умов зберігання і товарного сусідства. Це дає змогу краще маневрувати складською площею;

• індексація (кодування) місць зберігання, яка представляє систему ад­ресації вантажу;

• забезпечення максимального використання площі та місткості складів;

• забезпечення черговості витрати товарів з врахуванням термінів ре­алізації;

• розміщення товарів з високою обіговістю, великогабаритних товарів ближче до виходу і зони комплектування замовлень;

• виділення зон для зберігання товарів, що вимагають спеціальних ре­жимів зберігання;

• виділення площадок для зберігання товарів різноманітними способа­ми вкладання; рівномірне завантаження камер зберігання.

КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №15

2.Практична частина

Посада: агент по закупівлі і збуту магазину ЗАТ “Україна”

1. На фірму 01.11.12 р. переробним заводом завезено автотранспортом сир російський брусковий.

Визначити відповідність вимог стандарту, встановити кількість і якість прийнятого сиру та можливості його зберігання на фірмі.

Вихідні дані:

Примітка: 1. Якість сиру в склала:

– загальна оцінка 87 балів і вище;

– в оцінка по смаку і запаху 37 балів і вища.

2.Партія сиру – кількість його в одній варці 10 голівок або 50 кг.

Алгоритм рішення задачі:

1. Ознайомлення з вимогами гост 11041-88 «Сир російський».

2. Вивчення, аналіз і характеристика сиру російського.

3. Вивчення та аналіз правил прийомки сиру російського.

4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування сиру російського, а також допустимих відхилень.

5. Порівняльний аналіз.

6. Вивчення та аналіз відхилень.

7. Визначення умов та строків зберігання сиру російського.

8. Висновки про відповідність.

Сир російський брусковий повинен відповідати вимогам ГОСТ 11041-88 «Сир російський».

Сир – білковий молочний продукт, отриманий внаслідок зсідання молочної сировини (молока) під дією молокозсідальних ферментів, закваски (заквашувального препарату), або впливу фізико-хімічних чинників, без повної чи часткової заміни жодної зі складових частин молочної сировини.

Партією вважають продукцію з молока однієї сиродільної ванни чи одного сиро виробника. Експертизу якості сиру починають з огляду зовнішнього вигляду тари, маркування на ній і встановлення однорідності партії. Від кожної контрольованої одиниці упаковки сирів відбирають одне коло, одну головку або один брусок, від яких беруть пробу для експертизи якості сиру.

Маркують тверді сичужні сири пресування в сирне тісто пластмасових або казеїнових цифр, що позначають число, місяць вироблення і номер варіння. Крім того, на сир наносять виробничу марку з такими даними: місце виробітку (скорочено найменування області, краю), процентний вміст жиру і номер заводу.

Оцінку якості сиру проводять за органолептичними показниками по 100 - бальній системі: смак і запах – 45, консистенція – 25, малюнок – 10, колір тіста – 5, зовнішній вигляд – 10, упаковка та маркування – 5.

Сир належить до вищого сорту, якщо загальна кількість балів 87-100, за смаком і запахом - не менше 37, до першого сорту, якщо число балів 75-86.

Сири, які отримали менше 75 балів або за складом не відповідають вимогам стандарту, не реалізують, їх направляють на переробку.

Отже можна зробити висновок, що сир російський брусковий, який надійшов відповідає вимогам НД за органолептичними показниками і відноситься до групи сирів вищого гатунку, так як результати оцінки входять в діапазон 87-100 балів. Але також при екпертувані було встановлено, сир, що має кормовий присмак - 2 варки; сир, що має крихку консистенцію – 6 варок; сир, що не має рисунку - 2 варки; сир, що має масову долю вологи більше 43% - 2 варки; сир, що має запах нафтопродуктів – 2 варки. Це може свідчити про неправильні умови зберігання. Такий сир не можна допускати до реалізації.

Згідно маркування голівок сиру вони вироблені: в серпні 880 шт, у вересні ( з 1 по 5.09) – 80 шт,а дата прийому 02.11.12, отже пройшло 2-3 місяці відповідно з дати прийому. Термін зберігання сиру -2 місяці. Отже можна зробити висновок, що термін придатності закінчився.

Зберігання сиру проводиться при температурі від 0 до 8 °С та відносній вологості повітря 80-85%. Отже його зберігання на фірмі можливе.

Висновок: партія сиру брускового, яка поступила на фірму не відповідає за органолептичними показниками вимогам НД, що може свідчити про неправильні умови зберігання. Термін придатності сиру російського вийшов, отже зберігання на фірмі такого сиру є не доцільним.

2. Указати комерційні документи, необхідні для виконання агентом комерційної угоди між фірмою і переробним заводом.

Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на підставі їх здійснює оплату. Вартісна характеристика товару надається в рахунку та проформі-рахунку. Окрім рахунків, до комерційних документів належать специфікація, пакувальний лист, сертифікат якості тощо.

Звичайно продавець оформляє комерційні документи, точно описуючи товари, їх обсяг, вартість, вид упаковки, загальну кількість і масу упаковки, а також засвідчує походження товарів і доставку їх перевізникові. Якщо за умовами контракту продавець зобов'язаний зробити страхування, то він підтверджує це страховим полісом.

Комерційні документи продавця, необхідні для оформлення:

* комерційний лист;

* пакувальний лист;

* сертифікат про походження товару;

* транспортні документи;

* страховий поліс;

* проспекти товарів.

Звичайно продавець подає ці документи у свій банк для отримання оплати товарів. Проте процедура передання документів банком продавця банку покупця може призвести до затримки в митному чищенні в місці призначення. Тому краще, щоб продавець відіслав ще один комплект комерційних документів поштою або передав їх перевізникові, що супроводжує перевезення товарів.

Покупець, зі свого боку, повинен дотримуватися правил, прийнятих у його країні, для одержання дозволу на імпорт до часу прибуття товарів.

Особливу увагу серед перелічених комерційних документів слід приділити документації зовнішньоторговельних перевезень або транспортних документів. У додатку до основних транспортних документів покупці і вантажоодержувачі можуть вимагати додаткові документи:

* рахунки-фактури і пакувальні листи, необхідні для проходження вантажу через митницю і для перевірки отриманого вантажу;

* квитанцію експедитора для заповнення рахунку-фактури постачальника товару та проведення оплати;

* документи, які може вимагати митниця в країні призначення: легалізовані рахунки-фактури; консульські фактури; декларація про характер вантажу з обмеженнями, необхідна перевізникам до того, як вони приймуть даний вантаж для транспортування; ветеринарні сертифікати: посвідчення про перевірку виконання певних умов контракту.

Інколи можуть вимагатися додаткові підтверджувальні написи та помітки на рахунках-фактурах чи відвантажувальних документах. Звичайно цими питаннями займаються безпосередньо експедитори.

КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №16

2.Практична частина

Посада: товарознавець-експерт магазину ЗАТ “Масло-сир”

1. В магазин доставлено автотранспортом в картонних ящиках масло солодковершкове селянське.

Визначити вимоги до якості вершкового масла, відповідність його стандарту і встановити кількість прийнятого товару.

Вихідні дані:

Примітка: 1. Якість масла в інших ящиках оцінена у 88 балів, в т.ч. по смаку і запаху у 41 бал.

2. Партія масла – кількість його з однієї збійки 4 ящика.

Алгоритм рішення задачі:

1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 37-91 «Масло коровье. Технические условия ».

2. Вивчення, аналіз і характеристика масла солодковершкового.

3. Вивчення та аналіз правил прийомки масла солодковершкового.

4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування масла солодковершкового, а також допустимих відхилень.

5. Порівняльний аналіз.

6. Вивчення та аналіз відхилень.

7. Визначення умов та строків зберігання.

8. Висновки про відповідність.

Масло солодко вершкове повинно відповідати вимогам ГОСТ 37-91.

Масло вершкове – масло з коров’ячого молока з масовою часткою жиру від 30 до 85 %. Має характерний вершковий смак та запах, присмак пастеризації, пластичну консистенцію при температурі 12±2ºС, колір – від білого до жовтого. Представляє собою дисперсну систему “вода в маслі”. Масло коров’яче класифікують за такими ознаками.

За видом сировини масло розподіляється на дві групи – вершкове (отримують із вершків методом збивання чи перетворення) і топлене (отримують з вершкового масла шляхом перетопки).

Вершкове масло класифікується так. Залежно від використання молочнокислих заквасок: солодковершкове (закваски не використовуються) і кисловершкове (вершки сквашують чистими культурами молочнокислих бактерій); Залежно від використання кухарської солі – солоне і несолоне, Залежно від вмісту вологи: «Вологодське» (не більше 16%, виробляється із свіжих вершків 1 ґатунку, які піддали високотемпературній пастеризації),

«Любительське» (не більше 20%), «Селянське» (не більше 25%), «Бутербродне» (не більше 35%);

Масло солодко вершкове постачають партіями. Партією вважають продукцію, яка виготовлена з вершків однієї ванни методом перетворення високо жирних вершків, однієї збійки – методом періодичного збивання, однієї ємкості – методом непереривного збивання.

Для перевірки якості масла солодковершкового від партії відбирають 5 %. Продукція в пошкодженій тарі перевіряється окремо. Кожна відібрана одиниця масла солодковершкового підлягає перевірянню за станом пакування і маркування, органолептичними та фізико-хімічними показниками.

Вершкове масло пакують у транспортну і споживчу тару. Ящики попередньо вистилають пергаментом або кашированою фольгою. Цей матеріал повинен вкривати моноліт масла з усіх сторін. Маркування наноситься на етикетку або безпосередньо на упаковку. Крім загальноприйнятих маркувальних даних, на споживчій тарі або упаковці вказують дату розфасування, строк реалізації, інформацію про харчову та енергетичну цінність; на транспортній тарі позначають порядковий номер партії і ящика з початку місяця, масу нетто, кількість пакувальних одиниць. Маркувальні дані наносять на торці ящика за допомогою штемпеля або ярлика. Масло транспортують автомобільним, залізничним і водним видами транспорту з використанням рефрижераторів, автомобілів з ізотермічними кузовами.

При визначенні якості вершкового масла враховують органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні, санітарні показники. Товарний ґатунок вершкового масла визначають за 20-баловою шкалою.

При цьому для окремих показників передбачена кількість балів: смак і запах – 10, консистенція і зовнішній вигляд – 5, колір – 2, упаковка і маркування – 3. Балову оцінку визначають з урахуванням знижок. Масло, яке має балову оцінку 13-20 балів, втому числі не менше 6 балів за смак і запах, належить до вищого сорту. Масло першого сорту повинно мати від 6 до 12 балів.

При експертуванні було встановлено, що 2 ящика масла мають бальну оцінку нижче 80, отже їх не можна допускати до реалізації. За фізико-хімічними показниками 2 ящики мали більшу кислотність, ніж передбачено ГОСТ та 1 ящик масла з титром кишкової палички, що не відповідає станадрту . Також в процесі перевірки було виявлено 8 ящиків, що мали не правильне та не чітке маркування, хоча воно повинно наноситися чітко кольоровою фарбою. Даний огляд виявив 5 ящиків з пошкодженнями всі інші відповідають вимогам що до пакування та транспортного маркування. Таким чином 5 ящиків які були пошкоджені перевіряють окремо і результати випробувань поширюють тільки на продукцію в цій тарі.

Зберігають масло в чистих, добре вентильованих приміщеннях. Довготривале зберігання масла при температурі -18°С і відносній вологості повітря не більше 85%. При такому режимі зберігання якість солодковершкового несолоного масла зберігається протягом 12 місяців, соленого – 7; кисловершкового соленого і несоленого, а також «Любительського» – 6; «Селянського» – 3. При підвищенні температури строк зберігання знижується.

Отже можна зробити висновок, що партія, яка прибула не вся відповідає вимогам НД, тому до реалізації можна допускати не всю партію.

2. Розробити докладний план заходів щодо рекламування продажу масла вершкового як в магазині, так і за його межами.

Популярність товарів на ринку, обсяг продажу, імідж підприємства багато у чому залежать від ефективності просування товару.

Планування просування товару передбачає сім послідовних етапів

1.Визначення цілей та об'єктів реклами.

Реклама, як складова одного з елементів маркетингу -- просування товарів, має сприяти досягненню маркетингових цілей.

Наприклад, якщо маркетингова ціль визначена як "збільшення збуту товарів", то одним із заходів, що сприятиме цьому, може бути зниження цін. А мета рекламної кампанії за цих умов -- інформувати потенційних споживачів про розпродаж товарів (де, коли відбувається розпродаж, які знижки пропонуються ). Цілі просування можна розділити на дві групи: економічні та позаекономічні. Визначення цілей рекламної кампанії безпосередньо пов'язане з відповіддю на запитання: що саме є об'єктом реклами, яку інформацію слід повідомити споживачам, на яких мотивах (безпека, здоров'я, самоствердження та ін.) слід зробити акценти і, відповідно, які мотиви реклами обрати (раціональні чи емоціональні).

2. Визначення цільової аудиторії.

Знання мотивів цільової аудиторії забезпечує значною мірою ефективність реклами. При цьому враховуються соціально-демографічні характеристики, фактори поведінки споживачів, психографічні фактори.

Цільовою аудиторією можуть бути потенційні учасники каналів збуту--дистриб'ютори, дилери (реклама фірми-виробника масла з метою розширення збутової мережі у регіонах України).

3. Вибір засобів реклами.

План просування має забезпечити оптимальне співвідношення засобів просування та видів реклами. Це може бути вибір як одного засобу реклами, так і комбінація рекламних звернень у пресі, на радіо або на телебаченні.

Критеріями прийняття рішень про вибір носіїв реклами є:

* об'єкти та цілі реклами;

* охоплення цільової аудиторії;

* вартість реклами:

4. Підготовка рекламного звернення включає підготовку тексту, слогану, ілюстрацій, вибір персонажу, засобів реклами (оголошення, радіоролик, телевізійний ролик, проспект, каталог, рекламний лист, плакат, оформлення вітрин, розробка правил ігор, конкурсів і т.д.).

Розробка продукції -- це завдання підприємства-виробника. А подальші кроки -- щодо розробки рекламної кампанії від пошуку ідеї до втілення її у конкретній формі -- це прерогатива професійних рекламістів.

Проте саме на цій короткій дистанції, що відділяє виробників продукції від рекламістів, порушується баланс між змістом реклами -- технічними деталями, що характеризують товар і мають вплинути на вибір покупців, і рекламною оболонкою, що іноді сприймається як основна мета реклами.

Інколи з'являється оригінальна рекламна продукція, яка притягує всю увагу аудиторії: глядач запам'ятовує персонажі рекламних роликів, їхні монологи, рекламні слогани, але не може пригадати, про який же товар або фірму йшлося.

Забезпечити чіткість передавання інформації від замовника рекламної кампанії до рекламістів

Основні цілі майбутньої рекламної кампанії:

* комерційна реклама для прямого збільшення продажу рекламованої продукції;

* кампанія "паблік рілейшнз" для підняття престижу продукції та фірми-виробника..

5. Розробка графіків виходу реклами передбачає визначення часу та періодичності появи реклами у засобах масової інформації, тривалість демонстрації плакатів тощо. При цьому враховують частоту появи на ринку нових покупців, частоту купівель, темпи забування продукту та сезонність товару. Графіки можуть мати рівномірний або пульсуючий характер.

6. Планування бюджету просування товару.

Складання кошторису на рекламні витрати пов'язане з вибором методу визначення їх.

Найбільш поширеними є п'ять методів.

1. Метод визначення бюджету просування з орієнтацією на збут ("реrcentage of sales mеthod").

Бюджет визначається як відсоток від обсягу збуту минулого року, або середнього показника за минулі роки, або очікуваного збуту у плановому періоді.

2. Метод з орієнтацією на загальний бюджет маркетингу

Суттєвим недоліком такого підходу є залишковий принцип формування бюджету. Це може призвести до того, що реклама, через брак або обмеженість коштів, не виконає свого призначення.

3. Метод паритету з конкурентами.

Назва методу визначає його сутність: бюджет збільшується або зменшується адекватно діям конкурентів. Але, по-перше, відсутня вичерпна інформація щодо витрат конкурентів, а по-друге, не існує двох однакових фірм. їх відрізняють популярність, лояльність покупців до торгової марки, певні характеристики товару. Водночас, метод виходить із припущення, що імідж фірм-конкурентів, а також продукти, які вони виготовляють, схожі між собою.

4. Метод визначення бюджету із розрахунку на одиницю продукції ("реr unit method").

Якщо структура асортименту фірми є стабільною, а також стабільними є показники збуту, буде доречним використання цього методу,

5. Метод визначення бюджету за цілями і завданнями рекламної кампанії.

7. Попередня оцінка ефективності реклами завершує планування рекламної кампанії. При цьому аналізуються відповіді на такі питання:

* наскільки ефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії;

* наскільки повно повідомляється про споживчі характеристики товару;

* наскільки чітко викладені аргументи;

* наскільки виразні художні засоби і т.п.

Економічна ефективність реклами визначається за рекламним доходом та рекламним прибутком.

Ефективність рекламної кампанії, яка має на меті позаекономічні цілі (рис.2.5), визначають за допомогою тестів:

* тест на впізнавання реклами (start test);

* тест на запам'ятовувaння реклами (gallar test);

* показник ефективності витрат на рекламу порівняно з компаніями-конкурентами (cost-efficiency іndex).

Після того як товар виготовлений і проведена ефективна рекламна кампанія, коли покупець знає про товар, згоден його купити, потрібно забезпечити ідентифікацію товару та фірми-виробника, фірми та її рекламного звернення.

Саме таке завдання вирішує фірмовий стиль підприємства.