2. Класифіка­ція відновних засобів

Для покращення відновних процесів, попередження перевтоми і перенапруження застосовують спеціальні допоміжні відновні засоби. Вони різні за походженням і характером впливу, але спрямовані на вирішення основного завдання - стимуляцію відновних про­цесів. Уміння лікаря й тренера управляти процесами стомлення і відновлення визначає можливість досягнення високої працездатності та результатів при збереженні здоров'я спортсменів навіть в умовах напруженого тренування.

Класифікація відновних засобів:1) педагогічні; 2) психологічні; 3) медико-біологічні (рис.1).

Відновлення й реабілітація — близькі, навіть, у певній мірі, однозначні поняття. Але з методичною метою і з метою підбору використовуваних при цьому засобів, їх розділяють: під відновленням розуміють відновлення спортивної працездатності й функціонального стану спортсменів у процесі й після тренувальних занять і змагань, а під реабілітацією — відновлення здоров'я після захворювань, травм, ослаблення організму в результаті різних причин.

Педагогічні, психолого-педагогічні і природні гігієнічні засоби необхідно вважати основними, обов'язковими для всіх категорій осіб, які займаються, на всіх етапах підготовки. Їх можуть використовувати тренери, викладачі, спортсмени (самостійно лише після консультацій лікаря). Такі відновні заходи повинні бути невід'ємною складовою частиною занять фізичними вправами для будь-якого контингенту.

Психотерапевтичні і допоміжні медичні засоби, хоча їх використання для регуляції життєдіяльності в екстремальних умовах спорту фізіологічно виправдане і принципово відмінне від застосування допінгів, вимагають все-таки певної обережності, їх може призначати тільки лікар. При неправильному застосуванні вони можуть не тільки виявитися неефективними, але й викликати небажані, побічні впливи та парадоксальні реакції, що небайдуже для здоров'я в працездатності спортсмена.

Рис. 1. Схема відновлення у спорті

3. Педагогічні засоби відновлення та активний відпочинок

Педагогічні засоби відновлення належать до основних. Ці за­соби безпосередньо регулюють співвідношення між процесами втоми і відновлення, забезпечуючи оптимальну стимуляцію відновних процесів у м'язах, нервових центрах та інших органах, які навантажуються під час рухової діяльності. Вони сприяють найшвидшому відновленню організму засобами самого тренування, режиму рухів і відпочинку. Вони обов'язкові для всіх осіб, які тренуються - від провідних спортсменів до тих, хто займається в оздоровчих групах.

До суто педагогічних засобів відновлення працездатності належать:

• раціональне поєднання обсягу, інтенсивності навантажень, статичних і динамічних навантажень;

• правильне проведення вступної й заключної частини заняття;

• правильне поєднання специфічних і неспецифічних видів вправ;

• спеціальні вправи на розслаблення м'язів у ході заняття;

• забезпечення нормальних умов тренування;

• варіативність методів тренування, внесення відповідних змін у тренування;

• раціональне поєднання навантаження і відпочинку в мікро-, макро- і багаторічних циклах підготовки,

• введення днів профілактичного відпочинку,

• збереження спортивної форми під час і після змагань.

Активний відпочинок має діапазон застосування, який значно вихо­дить за межі фізичного тренування і спорту. Фахівці використовують його для стимуляції працездатності при заняттях фізичними вправами, а також в умовах праці та навчання. Будь-яка одноманітна тривала робота потребує активного відпочинку як обов'язкової умови раціональної діяльності людини. Різниця між дією суто педагогічних засобів, і активним відпочинком полягає у тому, що педагогічні засоби впливають безпосередньо на перебіг процесів втоми і відновлення в працюючих органах (м'язи, рухові центри нервової системи, м'яз серця тощо), тоді як активний відпочинок втручається у перебіг процесів втоми і відновлення, змінюючи функціональний стан ЦНС та поліпшуючи кровопостачання стомлених м'язів.

Найефективнішим методом ак­тивного відпочинку є застосування за перших ознак втоми (не тоді, коли вона значна!) фізичних вправ для м'язів, які не беруть участі в роботі. Якщо робота не пов'язана зі значною м'язовою діяльністю (наприклад, ро­зумова праця), то як активний відпочинок можна використати загальнорозвиваючі вправи або переключення на інший вид роботи. Найбільш цінний оздоровчий результат застосування активного відпочинку проявляється у так званому ефекті гасіння реакцій кровообігу і дихання, спричине­них попередньою роботою. Вплив активного відпочинку можна розуміти як своєрідне антинавантаження, коли на відміну від тренувальних занять застосовувані впра­ви полегшують діяльність організму.