Лекція №1 Тема: Система відновлення працездатності спортсменів

1. Поняття про відновлення спортивної працездатності. Види відновлення.

2. Класифіка­ція відновних засобів.

3. Педагогічні засоби відновлення та ак­тивний відпочинок.

4. Психологічні засоби відновлення.

5. Медико-біологічні засоби відновлення.

6. Загальні принципи використання засобів відновлення.

1. Поняття про відновлення спортивної працездатності. Види відновлення

Відновлення — це повернення працездатності та рівня функціонування організму до початкового (доробочого) рівня або його перевищення.

Стимулятором відновних процесів є процес стомлення. Стомлення — закономірне фізіологічне явище, наслідок проробленої роботи і супроводжує в різному ступені будь-яке навантаження. Воно характеризується появою відчуття втомленості, тимчасових змін обміну, регуляції, функціонування основних фізіологічних систем, зменшенням енергетичних запасів, погіршенням реакції на навантаження, зниженням загальної й спортивної працездатності. По суті, без стомлення немає тренування. Важливо лише, щоб ступінь стомлення відповідав проробленій роботі. Поява відчуття втомленості має й охоронне значення, сигналізуючи про напруження діяльності організму, охороняє його тим самим від перенапруження і перетренованості.

По закінченні роботи стомлення поступово проходить - наступає відновлення. Саме на цьому по­ложенні ґрунтується вся теорія і методика досяг­нення росту працездатності, що використовується у фізичному вихованні та спорті. Найефективніша стимуляція відновних процесів відбувається тоді, коли процес втоми не перевищує можливостей організму. Відновлення спортивної працездатності і нормального функціонування організму після тренувальних і змагальних навантажень — невід'ємна складова частина системи підготовки, не менш важлива, ніж раціональний режим навантаження. Оптимальне поєднання стомлення і відновлення - фізіологічна основа довгострокової адаптації організму до фізичних навантажень.

Було з'ясовано також, що в процесі відновлення, якщо попередня вто­ма була значною, але не перевищувала можливостей організму, праце­здатність його не лише повертається до вихідного рівня, але й підвищуєть­ся і деякий час утримується на такому підвищеному рівні. Пе­ріод відновного процесу, коли працездатність перевищує вихідний рівень, одержав назву періоду суперкомпенсації. Саме цей період створює най­сприятливіші умови для повторного навантаження, адже підвищена пра­цездатність дозволяє без шкоди для організму використати збільшені на­вантаження.

Таким чином, розрізняють 3 фази відновних процесів — стомлення, відновлення і суперкомпенсація, коли організм функціонує найбільше ефективно.

Глибина стомлення, його тривалість і прояви, як і швидкість відновлення, обумовлені поєднанням трьох основних груп факторів: виконаної роботи, стану тренованості організму і умов навколишнього середовища. Особливостями відновного процесу є нерівномірність його перебігу і гетерохронність (неодночасне відновлення різних функцій і різних параметрів однієї функції). Особливості перебігу відновних процесів можуть обумовити як прогресивне підвищення тренованості й працездатності спортсмена, так і кумуляцію викликаних стомленням фізіологічних відхилень, розвиток перевтоми і перетренованості, припинення росту результатів і падіння працездатності.

Розрізняють наступні види відновлення:

1. раннє відновлення – в ході самої роботи, безпосередньо після навантаження;

2. пізнє відновлення – після тренування.

Здатність організму до відновлення може тренуватись. Швидкість відновлення – один з основних діагностичних критеріїв реакції на навантаження і рівня тренованості. Доведена можливість активного цілеспрямованого впливу на перебіг відновних процесів для швидшого подолання втоми і супутніх їй змін у органах і системах організму.

Основний шлях оптимізації відновних процесів – раціональне тренування і режим, здоровий спосіб життя, дотримання правил гігієни.