3.3.3. Облік торговельної націнки

Торговельна націнка – це різниця між продажною ціною і купівельною вартістю товарів. Суму торговельної націнки встановлюють для покриття витрат торговельного підприємства і забезпечення йому прибутку. Оскільки підприємства роздрібної торгівлі обліковують товари за цінами продажу, то їх реалізаційна вартість має містити суму ПДВ, що нараховують при продажу. У зв’язку з цим суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару, слід враховувати при формуванні торговельної націнки. Крім того, щоби визначити фінансовий результат від реалізації товарів, необхідно визначити і списати суму торговельної націнки, що відносять до реалізованих товарів. Від точності розрахунку торговельної націнки значною мірою залежить і правильність визначення собівартості реалізованих товарів.

Оцінка товарів за цінами продажу грунтована на застосуванні середнього відсотка торговельних націнок. Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси” цей метод застосовують торговельні підприємства, які мають значну і змінювану номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів згідно з цим методом визначають як різницю між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Суму торговельної націнки на реалізовані товари визначають за середнім відсотком. Для розрахунку останнього здійснюють наступні процедури:

1. знаходять суму торговельної націнки на початок місяця і націнки за звітний місяць (сальдо рахунка 285 “Торговельна націнка” плюс кредитовий оборот цього рахунка);

2. віднімають суму торговельної націнки на інші списання товарів (дебетовий оборот рахунку 285 “Торговельна націнка ”);

3. знаходять суму залишку товарів за продажними цінами на початок місяця і товарів, що надійшли за місяць (сальдо рахунку 282 “Товари в торгівлі” і дебетовий оборот рахунку 282 “Товари в торгівлі”);

4. суму торговельної націнки ділять на суму товарів за продажними цінами і множать на 100 відсотків;

5. шляхом множення вартості реалізованих за місяць товарів за продажними цінами на середній відсоток торговельної націнки та діленням на 100 знаходять суму торговельної націнки, що відносять до реалізованих товарів.

Приклад.

Залишки за рахунками роздрібного торговельного підприємства на 1 січня 200_ р.

№ з/п	Шифр (назва субрахунку)	Дт	Кт
1.	282 „Товари в торгівлі”	100000	-
2.	285 „Торгова націнка”	-	40000

Господарські операції за січень 200_ р.

№ з/п	Зміст господарської операції	Сума, грн..
1.	Прийнято до оплати рахунок оптової бази за товар, що надійшов до магазину за договірними цінами (в т.ч. ПДВ)	300000
2.	Торгова націнка на товар, що надійшов, становить	150000
3.	Надійшла до каси виручка за товари, що реалізовані	360000

1. Визначаємо середній відсоток торговельної націнки:

2. Визначаємо суму торговельної націнки на реалізовані товари:

Для обліку торговельної націнки Планом рахунків передбачено субрахунок 285 „Торговельна націнка”. За характером цей рахунок пасивний. За кредитом рахунку відображають нарахування націнки (збільшення), а за дебетом – списання торговельної націнки на інші вибуття товарів (нестачі). Порядок обліку торговельної націнки відображено у табл. 3.3.3.1.

Таблиця 3.3.3.1. Облік торговельної націнки

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дт	Кт
1	2	3	4
1.	Надійшли товари від постачальника за купівельною вартістю Сума ПДВ	282 641	63 63
2.	Нарахована торговельна націнка на товари, що надійшли	282	285
3.	Надійшла до каси виручка за реалізовані товари	30	702
4.	Нараховане податкове зобов’язання	702	641
5.	Відображена вартість реалізованих товарів	902	282
6.	Списано торговельну націнку на реалізовані товари	902	285