1.5.3. Облік допоміжних виробництв і витрат на утримання та експлуатацію сільськогосподарської техніки

Допоміжні виробництва - це виробництва, що обслуговують основні галузі (рослинництво, тваринництво та ін.), виконуючи окремі роботи чи надаючи різні послуги. До допоміжних виробництв відносять ремонтно-механічні майстерні, вантажний автотранспорт, електро-, водо-, газо-, теплопостачання, холодильні установки, живу тяглову силу. Допоміжні виробництва обліковують на рахунку 23 “Виробництво” в розрізі окремих субрахунків:

2341 – “Ремонтні виробництва”, де обліковують витрати на технічний огляд, ремонт виробничого обладнання, машин і транспортних засобів, виготовлення запасних частин, інструментів та ін.;

2342 –“Автомобільний транспорт”. На цьому субрахунку відображають витрати на утримання вантажних автомобілів;

2343 – “Енергетичні виробництва”, що призначені для обліку витрат на виробництво електроенергії власними силами, утримання енергетичного господарства та енергії, одержаної зі сторони;

2344 – “Водопостачання”, де обліковують витрати з утримання артезіанських свердловин, водосховищ, водозабірних вузлів, а також вартість води, отриманої зі сторони;

2345 – “Гужовий автотранспорт”. Тут обліковують витрати і виконання робіт та вихід продукції за живою тягловою силою;

2345 – “Інші виробництва”. Цей субрахунок призначений для обліку витрат інших видів допоміжних виробництв, а саме: газопостачання, холодильні установки, теплопостачання, залізничний транспорт тощо.

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв здійснюють за видами виробників або видами робіт за номенклатурою статей, що встановлює підприємство. Орієнтовний перелік статей витрат наведений у таблиці 1.5.2.1.

Собівартість одиниці робіт або послуг допоміжних виробництв визначають шляхом ділення загальної суми витрат на загальний обсяг робіт та послуг. Фактичну собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв визначають щомісячно, крім послуг живої тяглової сили. За цією величиною послуги щомісячно відносять на рахунки споживачів. Зустрічні послуги оцінюють і відносять на споживачів за плановою собівартістю і не коригують.

Калькуляційною одиницею робіт і послуг допоміжних виробництв є :

• для автотранспорту – 10 т / км,

• енергопостачання – 10 кВт /год.,

• живої тяглової сили – 1 роб. день,

• теплопостачання – 1 Гкал.,

• газопостачання – 1 м³,

• водопостачанні - 1 м³.

Собівартість послуг живої тяглової сили визначають у кінці року.

Особливістю обліку витрат щодо живої тяглової сили є те, що вона дає побічну і супутню продукцію. В якості супутньої продукції виступають додаткові біологічні активи(приплід), одержані в процесі біологічних перетворень. Приплід оцінюють за собівартістю 60 кормо-днів на утримання однієї голови дорослої худоби.

Фактичну собівартість одного кормо-дня визначають шляхом ділення суми витрат із утримання робочої худоби на кількість кормо-днів. Фактичну собівартість одного робочого дня визначають діленням різниці зі суми витрат на утримання живої тяглової сили і витрат на супутню й побічну продукцію (вартість приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість робочих днів.

Вартість послуг живої тяглової сили розподіляють між споживачами пропорційно до кількості відпрацьованих робочих днів.

Важливою складовою матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств є машинно-тракторний парк. Сюди належать трактори, комбайни, причіпи, начіпні сільськогосподарські машини і знаряддя для обробітку грунту, вирощування та збирання врожаю. Складовою цього є також машинні двори, гаражі, навіси, майданчики для зберігання техніки тощо.

Немає єдиної думки щодо використання рахунків для обліку витрат, пов’язаних із утриманням машинно-тракторного парку. Пропонують для обліку всіх витрат використовувати рахунок 23 “Виробництво” (окремий субрахунок) або рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”. Вважаємо за доцільне відображати витрати з утримання машинно-тракторного парку на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, оскільки за суттю машинно–тракторний парк – це технічні засоби (як обладнання або устаткування), що сприяють здійсненню технологічних процесів. За дебетом цього рахунку обліковують суму визнаних витрат, за кредитом – списують витрати, розподілені на рахунки споживачів.

Для підвищення аналітичності обліку витрати на утримання машинно-тракторного парку і техніки можна обліковувати на двох окремих субрахунках: 915 “Утримання і експлуатація машинно-тракторного парку”, 916 “Утримання і експлуатація комбайнів та самохідних машин”.

Аналітичний облік витрат на утримання машинно-тракторного парку здійснюють за статтями:

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• паливо та мастильні матеріали;

• сировина і матеріали;

• роботи та послуги;

• витрати на ремонт необоротних активів;

• інші витрати на утримання основних засобів;

• інші витрати.

На витрати машинно-тракторного парку не відносять нарахування заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи трактористів-машиністів, а також паливно-мастильні матеріали. Ці витрати прямо відносять на окремі культури.

Основними первинними документами з обліку роботи тракторів є Обліковий лист тракториста-машиніста (на сільськогосподарських роботах) і Подорожній лист трактора (на транспортних роботах).

Обліковою одиницею всіх робіт, що виконали працівники машинно-тракторного парку є умовний гектар, який визначають множенням кількості виконаних нормозмін на кожному тракторі на його змінний еталонний виробіток.

Еталонний змінний виробіток трактора визначають множенням коефіцієнта перерахунку його в умовні еталонні трактори на кількість нормозмін, що виконав трактор.

У кінці року витрати на утримання машинно-тракторного парку, крім заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи і вартості паливно-мастильних матеріалів на транспортні роботи тракторів розподіляють між сільськогосподарськими, транспортними і будівельними роботами.

Витрати на утримання та експлуатацію комбайнів й інших самохідних машин обліковують на окремому субрахунку 916 “Утримання та експлуатація самохідних машин” за видами машин (зерно-, картопле-, бурякозбиральні комбайни та ін.).

За дебетом зазначеного субрахунку нагромаджують витрати, а за кредитом – списують у кінці року на відповідні культури.

Аналітичний облік витрат на утримання та експлуатацію комбайнів й інших самохідних машин здійснюють також за статтями витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію комбайнів й інших самохідних машин у більшості випадків можна прямо віднести на відповідні культури, оскільки ця техніка вузькоспеціалізована (льоно-, картопле-, бурякозбиральні комбайни). Витрати за комбайнами на збиранні багатьох культур (зернозбиральні) розподіляють пропорційно до зібраної площі, на якій зібрані ці культури.