Тема 11

КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ: ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ

11.1. Кредитний портфель банку та критерії його класифікації

Кредитний портфель — це сукупність кредитів, нада­них банком на певну дату з метою одержання доходу у ви­гляді відсотків. До заборгованості за кредитними операція­ми, що становлять кредитний портфель банку, належать (рис. 11.1):

1. строкові депозити, розміщені в інших банках, і сум­нівна заборгованість за ними;

2. кредити, надані іншим банкам, і сумнівна заборго­ваність за ними;

3. вимоги, придбані за операціями факторингу із су­б'єктами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними;

4. кредити, надані за операціями РЕПО суб'єктам гос­подарювання;

5. кредити, надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, та сумнівна заборгованість за ними;

6. кредити суб'єктам господарювання в поточну та ін­ вестиційну діяльність і сумнівна заборгованість за ними;

7. кредити, надані органам державної влади та місце­вого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними;

8.кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяль­ність, надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними;

9.кредити, надані за врахованими векселями фізич­ним особам, і сумнівна заборгованість за ними;

10. кредити овердрафт, надані суб'єктам господарюван­ня та фізичним особам;

11.гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, надані банкам;

12.сумнівна заборгованість за виплаченими гарантія­ми, виданими банкам, фізичним особам і суб'єктам госпо­дарювання;

13. гарантії та авалі, надані фізичним особам та суб'єктам господарювання;

14. сумнівні гарантії, надані банкам, фізичним особам і суб'єктам господарювання;

15.зобов'язання з кредитування, надані банкам, фізич­ним особам і суб'єктам господарювання. До розрахунку ре­зерву береться 50 % від суми зобов'язань з кредитування, які обліковуються за позабалансовими рахунками 9100 "Зобов'язання з кредитування, що надані банкам", 9129 "Зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам".

Загальна сума кредитного портфеля визначається за балансовою вартістю всіх кредитів банку, в тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних, і вартістю по­забалансових зобов'язань банку з кредитування.

На розмір і структуру кредитного портфеля впливають такі параметри:

1. Кредитна політика банку;

2. досвід і кваліфікація працівників кредитного відділу;

3. розмір і вартість кредитних ресурсів;

4. вимоги й обмеження Національного банку;

5. рівень кредитного ризику.

Банки з метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики мають здійснювати класифікацію кредитного порт­феля — оцінку рівня кредитного ризику за кожною кре­дитною операцією за такими параметрами:

— кредитоспроможність позичальника;

— стан обслуговування позичальником заборгованості та відсотків/комісій за кредитом;

— рівень та якість забезпечення кредитної операції.

Порядок класифікації кредитного портфеля банку ви­значений Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженим поста­новою від 6 липня 2000 р. № 279.

Етапи класифікації кредитного портфеля наведено на рис. 11.2.

За результатами класифікації кредитного портфеля ви­значається категорія кожної кредитної операції — "стан­дартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнів­на" чи "безнадійна" (див. тему 1).

Досвід роботи багатьох банків доводить, що оптималь­ною вважається така структура кредитного портфеля за рівнем ризику: "стандартні" кредити — 22 % від загальної суми кредитного портфеля; кредити "під контролем" — 38; "субстандартні" кредити — 30; "сумнівні" кредити — 5; "безнадійні" кредити — 5 %

.

11.2. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану

Класифікація позичальників банку здійснюється за ре­зультатами оцінки їх кредитоспроможності. Як уже за­значалося у темі 9, банки на підставі рекомендацій Націо­нального банку самостійно визначають перелік показників і встановлюють критерії оцінки кредитоспроможності по­зичальника. За результатами оцінки кредитоспромож­ності позичальника відносять до певного класу — "А", "Б", "В", "Г" або "Д".

Так, за результатами оцінки кредитоспроможності по­зичальників — юридичних осіб відносять:

1. до класу "А", якщо фінансова діяльність позичаль­ника добра, що свідчить про можливість своєчасного вико­нання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема по­гашення основної заборгованості та відсотків за кредитом відповідно до умов кредитного договору; економічні по­казники перебувають у межах встановлених банком кри­теріїв; вище керівництво позичальника має відмінну діло­ву репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна;

2. класу "Б", якщо фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, які належать до цього класу, потребують більшої уваги внаслідок потен­ційних недоліків, що ставлять під загрозу достатність над­ходжень коштів для обслуговування заборгованості за кре­дитом і стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника, віднесеного до класу "Б", може свід­чити про негативні тенденції в його діяльності, але вияв­лені недоліки мають бути лише потенційними. За наяв­ності реальних недоліків клас позичальника знижується;

3. класу "В", якщо фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю; надхо­дження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у повній сумі та в строки, передбачені догово­ром, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спо­стерігається можливість виправлення ситуації та поліп­шення фінансового стану позичальника. Забезпечення кре­дитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення до­говорів застави, гарантії, поручительства тощо;

4. класу "Г", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна (економічні показники не відповідають вста­новленим банком критеріям), і спостерігається її нестабільність протягом року; високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення заборгованості та відсот­ків/комісій за кредитом є низькою; проблеми можуть сто­суватися стану забезпечення за кредитом, потрібної доку­ментації щодо забезпечення, яка свідчить про його наяв­ність (схоронність) і ліквідність тощо. Якщо під час про­ведення наступної класифікації немає безсумнівних під­тверджень поліпшення протягом одного місяця фінан­сового стану позичальника або рівня забезпечення за кре­дитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче. До класу "Г" також відносять позичальника, про­ти якого порушено справу про банкрутство;

5. класу "Д", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна і збиткова; показники не відповідають вста­новленим банком значенням, кредитна операція не забез­печена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником прак­тично немає. До цього класу також відносять позичальни­ка, визнаного банкрутом у встановленому чинним законо­давством порядку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалі­зації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умо­ви, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту ви­конується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Позичальники-банки за результатами оцінки креди­тоспроможності відносять:

— до класу "А", якщо фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'я­зань за кредитними операціями, зокрема погашення ос­новної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; вище керівництво має відмінну ділову ре путацію; кредитна історія — бездоганна; банки-рези-денти і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються економічних нормативів. До цьо­го класу також відносять банки-нерезиденти, що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж показник А, підтвер­джений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній ('Fitch ІВСА", "Standard & Рооr’s", "Мооdy’s" тощо) (дод. 7);

— класу "Б", якщо банки-резиденти і банки-нерези­денти, зареєстровані в країнах — членах СНД, дотриму­ються економічних нормативів, їх фінансова діяльність близька за характеристиками до класу "А", але ймовір­ність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. До цього класу також відносять банки-не­ резиденти, що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас", що підтверджено у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній. Позичальни­ки, які належать до цього класу, потребують більшої ува­ги внаслідок потенційних недоліків, що ставлять під загро­зу достатність надходження коштів для обслуговування заборгованості за кредитом і стабільність одержання пози­тивного фінансового результату їх діяльності. За наявності реальних недоліків клас позичальника знижується;

— класу "В", якщо банки-резиденти і банки країн — членів СНД дотримуються економічних нормативів, але їх фінансова діяльність задовільна і потребує більш деталь­ного контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного по­гашення заборгованості за кредитом у повній сумі та в строки, передбачені кредитним договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації та поліпшення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вар­тості, правильності оформлення договорів застави, гаран­тії, поручительства тощо. До цього класу також відносять банки-нерезиденти, що мають кредитний рейтинг не ниж­чий, ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї зпровідних світових рейтингових компаній;

— ласу "Г", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна і спостерігається її нестабільність протягом року; високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення заборгованості та відсотків/комісій за креди­том є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забез­печення за кредитом, потрібної документації щодо забез­печення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної кла­сифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника або рівня забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче. До класу "Г" та­кож відносять позичальника, проти якого порушено спра­ву про банкрутство;

— класу "Д", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна і збиткова; показники не відповідають вста­новленим банком значенням, кредитна операція не забез­печена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником прак­тично немає. До цього класу також відносять позичальни­ка, що визнаний банкрутом у встановленому чинним зако­нодавством порядку.

Банки, в яких відкликано банківську ліцензію, не мо­жуть бути віднесені до класу вище, ніж клас "Г".

Класифікація позичальників — фізичних осіб за ре­зультатами оцінки їх кредитоспроможності здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитною опера­цією.

Так, позичальників — фізичних осіб відносять:

— до класу "А", якщо сукупний чистий дохід пози­чальника значно перевищує внески на погашення заборго­ваності та відсотків/комісій за кредитом, імовірність збе­реження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди є високою; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк понад один рік, до­статні або позичальник має високу особисту кредито­спроможність (підтверджується документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і відсотків/ комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди;

— класу "Б", якщо основні характеристики аналогічні або близькі до класу "А", однак імовірність їх підтриман­ня на такому самому рівні є низькою, або наявна тенден­ція (чи інформація) щодо можливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що вида­ються на строк понад один рік, достатні для погашення в повному обсязі заборгованості та відсотків/комісій за кре­дитом;

— класу "В", якщо сукупні обсяги доходів і витрат по­зичальника свідчать про досягнення граничної межі в за­безпеченні погашення боргу, зміну місця роботи (з погір­шенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальни­ка, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного або в неповній сумі погашення заборгованості та відсот­ків/комісій за кредитом. Обсяг, якість і ліквідність забез­печення за кредитами, що видаються на строк понад один рік, достатні для погашення в повному обсязі заборгова­ності та відсотків/комісій за кредитом;

— класу "Г", якщо фінансовий стан позичальника не­стабільний, періодично виникають проблеми зі своєчас­ною сплатою заборгованості та відсотків/комісій за креди­том у зв'язку з нестабільністю доходів позичальника або зростання витрат і зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплати за­боргованості та відсотків/комісій за кредитом. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень ліквід­ності, недостатній розмір тощо);

— класу "Д", якщо фінансовий стан позичальника не­задовільний, доходи не забезпечують погашення заборго­ваності та відсотків/комісій за кредитом; забезпечення за кредитом неліквідне. Практично немає можливості пога­сити заборгованість і відсотки/комісії за кредитом, у тому числі за рахунок забезпечення.

Клас позичальника — фізичної особи за операціями з фінансового лізингу визначається без урахування забез­печення за кредитом.

Якщо немає достовірної фінансової звітності, що під­тверджує оцінку фінансового стану позичальника — юри­дичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки кредитоспроможності фізичної особи, а та­кож належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичаль­ники мають класифікуватися не вище класу "Г".

Якщо на час укладання договору пролонгації кредитної операції з кредитоспроможним і надійним позичальником — юридичною особою, якого віднесено до класу "А" або "Б", не спостерігається погіршення його фінансового стану і відсотки сплачуються своєчасно, відповідно до встановле­ного графіка, то така операція вважається строковою, тоб­то пролонгованою без зниження класу позичальника. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитним договором ма­ють перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.

Пролонговані кредити, надані позичальникам — фізич­ним особам на придбання та вдосконалення нерухомості, автотранспорту, товарів довгострокового користування, вва­жаються пролонгованими без зниження класу позичаль­ника, якщо на час укладання угоди про пролонгацію кре­дитного договору позичальники — фізичні особи віднесені ДО класу "А" або "Б" і відсотки, комісії та інші платежі сплачуються своєчасно.

Пролонгація кредитів за інших умов розглядається як пролонгація зі зниженням класу позичальника.

11.3. Оцінка стану обслуговування позичальником заборгованості за кредитом

Після отримання результатів оцінки кредитоспромож­ності позичальника і віднесення його до відповідного кла­су банк має оцінити стан обслуговування заборгованості за кредитом за такими параметрами:

1. строк погашення заборгованості за кредитом;

2. строк погашення відсотків за кредитом.

За станом погашення позичальником — юридичною особою кредитної заборгованості та відсотків/комісій за кредитом на підставі кредитної історії позичальників і з урахуванням взаємовідносин із банком обслуговування боргує:

— "добрим", якщо заборгованість і відсотки/комісії за кредитом сплачуються у встановлені строки або з макси­мальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано без зниження класу позичаль­ника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки чи з максимальною затримкою до семи календар­них днів;

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль­ника до 90 днів і відсотки/комісії за ним сплачуються вчасно чи з максимальною затримкою до семи календар­них днів;

— "слабким", якщо заборгованість за кредитом про­строчена від 8 до 90 днів і відсотки/комісії за ним сплачу­ються з максимальною затримкою від 8 до ЗО днів;

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль­ника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії спла­чуються в строк чи з максимальною затримкою до ЗО днів;

— "незадовільним", якщо заборгованість за кредитом прострочена більш як на 90 днів;

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль­ника більш як на 180 днів.

Стан обслуговування заборгованості та відсотків/ко­місії за кредитом позичальником — фізичною особою є:

— "добрим", якщо заборгованості та відсотки/комісії за кредитом сплачуються в установлені строки або з мак­симальною затримкою до 7 календарних днів (або з макси­мальною затримкою до 30 днів у разі документально під­тверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

або кредит пролонговано без зниження класу позичаль­ника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до 7 календарних днів (або з максимальною затримкою до ЗО днів у разі до­кументально підтверджених фактів відрядження, хворо­би тощо);

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль­ника на строк до 90 днів і відсотки/комісії за ним сплачу­ються в установлені строки або з максимальною затрим­кою до 7 календарних днів (чи з максимальною затримкою до ЗО днів у разі документально підтверджених фактів від­рядження, хвороби тощо);

— "слабким", якщо заборгованість за кредитом про­строчена від 8 до 90 днів і відсотки/комісії за ним сплачу­ються із затримкою від 8 до ЗО днів (або з максимальною затримкою від 31 до 120 днів у разі документально під­ тверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль­ника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії спла­чуються вчасно чи з максимальною затримкою до 7 кален­дарних днів (чи з максимальною затримкою до ЗО днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

— "незадовільним", якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затрим­кою до 120 днів у разі документально підтверджених фак­тів відрядження, хвороби тощо);

або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль­ника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характери­зує групу кредитної операції за станом обслуговування за­боргованості за кредитом позичальниками — як юридич­ними, так і фізичними особами, не виконується, то така операція зараховується до групи на один рівень нижче.

Обслуговування боргу не може вважатись "добрим", якщо заборгованість за кредитною операцією включає за­лишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбу­вається погашення старої заборгованості за рахунок вида­чі нового кредиту.

Під час визначення групи кредитної операції також ма­ють враховуватися зміни початкових умов кредитної уго­ди щодо сум і строків погашення основного боргу та відсот­ків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичаль­ником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поручитель­ством та авалями за станом обслуговування боргу вва­жається "добрим" до часу їх виконання за умови своє­часної сплати контрагентами відсотків/комісій за ними відповідно до умов угоди.

Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця.