6.3. Хеджування відсоткового ризику

Використання такого методу управління відсотковим ризиком, як хеджування, дає змогу повністю або частково нейтралізувати ризик зміни вартості активів чи зобов'я­зань у майбутньому за допомогою впровадження в обіг похідних фінансових інструментів (строкових угод). Ви­користання строкових угод дає можливість отримати ви­граш (компенсацію) у випадку фінансової втрати в основ­ній (балансовій) операції. І , навпаки, якщо за основною операцією банк отримає прибуток спекулятивного харак­теру (в разі сприятливих змін відсоткових ставок), то ви­конання строкової угоди буде пов'язане з втратами. Тобто хеджування полягає у створенні позабалансової позиції, яка дає змогу компенсувати фінансові втрати за балансо­вою позицією в разі реалізації відсоткового ризику.

Хеджування (hеdgе) — це спосіб зниження ризику втрат, зумовлений несприятливим для банків коливанням ринкових цін чи відсоткових ставок.

Суть хеджування полягає в одночасному укладанні бан­ком двох протилежних угод: однієї на продаж коштів, а іншої — на їх купівлю з поставкою у майбутньому. При цьому програш в одній з угод компенсується виграшем в іншій, і таким чином фінансові ризики мінімізуються.

Залежно від масштабів застосування виокремлюють два види хеджування:

1. мікрохеджування — хеджування прибутку за окре­мими активами і зобов'язаннями, або певної комбінації з них. Мікрохеджування використовується для захисту при­ бутку банку за окремими великими позиціями й угодами;

2. макрохеджування — хеджування прибутку в цілому або чистого відсоткового доходу.

У процесі хеджування відсоткового ризику банк укла­дає строкові фінансові угоди в обсягах і на строки, які да­ють можливість збалансувати відсоткові активи та зобо-в'язання. Хеджування відсоткового ризику здійснюється на допомогою" таких строкових угод, як форвардні кон­тракти, ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.

Форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання банку придбати (продати) кошти у визначений час і на визначених умовах у майбут­ньому, з фіксацією ціни (відсоткової ставки) продажу під час укладання форвардного контракту.

Укладання форвардних контрактів захищає учасників від зміни відсоткових ставок протягом форвардного періо­ду. Одним з учасників такої угоди є банк, а другим — клієнт, який звернувся до банку з метою отримання кре­диту. Форвардні угоди можуть бути укладені й за де­позитними операціями, при цьому фіксується відсоткова ставка за депозитом, який буде розміщено в банку на ви­значену дату в майбутньому.

У разі укладання форвардного контракту будь-яка сто­рона має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контракту або у випад­ках, визначених чинним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного кон­тракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець (емітент) форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом ін­шим особам без згоди покупця форвардного контракту. П«купець; форвардного контракту має право без погоджен­ня з другою стороною контракту в будь-який момент до за­кінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаю­чи продавця такого форвардного контракту.

Більш дійовим інструментом управління валютним ризиком є строкові контракти, що обертаються на біржі, тоб­то ф'ючерсні контракти та опціони. Використання цих строкових угод дає банку можливість оперативно відреагувати на відхилення у співвідношеннях відсоткових ак­тивів і пасивів та вчасно звільнитися від взятих за контрактом зобов'язань шляхом проведення протилежної за змістом біржової операції.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) кошти у визна­чений час і на визначених умовах у майбутньому з фікса­цією цін (відсоткових ставок) на момент виконання зобо­в'язань сторонами контракту.

Використання ф'ючерсних контрактів аналогічне до форвардних, але відбувається за стандартизованими умо­вами: здійснюється тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфіковані (біржа чітко визначає обсяг операції, строк та відсоткову ставку). Роз­рахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка га­рантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерс може перепродаватися на біржі. Як пра­вило, ф'ючерсні контракти укладаються на короткостро­ковий період.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) кошти на визначених умовах у май­бутньому з фіксацією ціни (відсоткової ставки) на час укла­дання такого опціону або на час такого придбання за рі­шенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу коштів на умо­вах укладеного опціонного контракту. Покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання коштів. Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим осо­бам протягом строку його дії. Опціон, що дає право його власнику на купівлю іноземної валюти, називається кол-опціоном, а на продаж — пут-опціоном.

Залежно від строків виконання розрізняють "амери­канський" опціон, який може бути виконаний у будь-який момент протягом усього опціонного періоду, та "європей­ський" опціон, який може бути виконаний тільки на дату завершення опціонного періоду.

Вартість опціону (премія) визначається продавцем і сплачується покупцем під час продажу опціону до вико­нання опціонного контракту незалежно від того, чи буде він взагалі виконаний. Опціонна премія (ціна опціону) є покриттям ризику емітента, що виникає під час здійснен­ня опціонної угоди і не підлягає поверненню незалежно від дій покупця. Своєчасна сплата премії — єдине зобо­в'язання покупця опціону, на відміну від емітента, який має надати чіткі гарантії реалізації права власнику опціо­ну у вигляді застави грошей. На ціну опціону впливають такі фактори:

— ринкова ціна фінансових інструментів;

— час, що залишається до закінчення строку опціону;

— розмір відсоткових ставок, які виплачуються за ци­ми фінансовими інструментами.

Своп (як метод хеджування відсоткового ризику) — це обмін відсотковими платежами, коли одна сторона (креди­тор) зобов'язується сплатити другій стороні відсотки, одержані від позичальника за ставкою LIBOR (чи плаваю­чою) в обмін на зворотну виплату за фіксованою ставкою. Інакше кажучи, своп є операцією тимчасової купівлі з га­рантією наступного продажу через певний час відсотків. При використанні своп-угод виграє сторона, яка краще спрогнозує динаміку ставок.

Виокремлюють такі види відсоткових свопів:

1. прості, або "ванільні" (vапillіа), свопи, які передбача­ють обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану;

2. базисні свопи, у результаті яких плаваюча ставка об­мінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої базової ставки.

При укладанні угоди своп дата виконання ближчої у часі операції називається датою валютування, а дата вико­нання віддаленої у часі зворотної операції — датою завер­шення свопа.

Своп відсоткових ставок — це спосіб зміни загального рівня чутливості активів чи пасивів банку до зміни ринко­вих ставок. Своп також дає змогу досягти збалансованості строків активів і зобов'язань, а отже, одержати стабільні грошові потоки.

Сутність більшості відсоткових свопів полягає в тому, що позичальник із нижчим кредитним рейтингом одер­жує довгостроковий кредит за фіксованою відсотковою ставкою, яка значно нижча за ту, що її він міг би одержати на ринку самостійно, не укладаючи угоди своп.

Метод хеджування відсоткових ризиків широко вико­ристовується банківськими менеджерами в розвинутих країнах. В Україні, на жаль, ринок похідних інструментів ще не сформовано. Вітчизняні банки з метою хеджування _г відсоткового ризику можуть використовувати лише ф'ючерсні контракти та свопи. Найбільш поширеними є опе­рації своп. Використання ф'ючерсів гальмується відсут­ністю чіткого законодавства щодо регулювання ф'ючерсних операцій.

Тому в сучасних умовах, коли фінансовий ринок дале­кий від досконалості, а прогнозування відсоткових ставок ускладнене, більш прийнятною для банків є орієнтація на стратегію фіксації спреду, яка знижує відсотковий ризик.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття "відсотковий ризик".

2. Які причини зумовлюють виникнення відсоткового ризику?

3. Назвіть етапи процесу управління відсотковим ри­зиком.

4. Охарактеризуйте метод управління відсотковою маржою.

5. У чому полягає сутність збалансованого за строка­ми підходу до управління відсотковим ризиком?

6. Назвіть особливості використання не збалансова­ного за строками підходу.

7. Охарактеризуйте САР'-менеджмент як метод управління відсотковим ризиком.

8. В якому випадку активи та зобов'язання вважа­ються чутливими до змін відсоткової ставки?

9. Які є правила управління ОАР?

10. Охарактеризуйте показники, які розраховуються при використанні ОАР-менеджменту.

11. Назвіть переваги та недоліки ОАР-менеджменту.

12. Які похідні інструменти використовуються для хеджування відсоткового ризику?

Практичні завдання

Задача 1

Проаналізувати рівень відсоткового ризику банку за даними, наведеними у табл. 1. Граничний рівень відсотко­вого ризику встановлено на рівні 5 %. Визначити, як змі­ниться розмір прибутку банку, якщо відсоткові ставки протягом року знизяться на 2 пункти.

Таблиця 1. Чутливі активи і зобов'язання банку, тис. грн

Показник	До 31 дня	31-92 дні	92—365 днів	Від 365 днів	Усього
Вимоги, чутливі до зміни відсотко­вих ставок	35	185	336	410	966
Йобов'язання, чутливі до зміни нідсоткових ставок	45	115	320	365	845
15еличина GАР
Коефіцієнт GАР
Kумулятивний GAP
Індекс відсоткового ризику

Задача 2

Розрахувати розмір прибутків або збитків банку у ви­падку зниження відсоткової ставки на 2 пункти протягом першого місяця. Проаналізувати відповідність рівня від­соткового ризику банку граничному за даними табл.2, якщо граничний рівень відсоткового ризику встановлено у розмірі 6 %.

Таблиця 2. Чутливі активи і зобов'язання банку, тис. грн.

Показник	До 31 ДНЯ	31—92 дні	92—365 днів	від 365 днів	Усього
Вимоги, чутливі до зміни відсотко­вих ставок	50	175	420	385 ^	1030
Зобов'язання, чутливі до зміни відсоткових ставок	140	95	380	365	980
Величина GАР
Коефіцієнт GАР
Кумулятивний GАР
Індекс відсотко­вого ризику

Тема 7

ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК