4.2. Класифікація та оцінка кредитних ризиків банку

Одним із напрямів розробки ефективних управлінсь­ких заходів щодо кредитних ризиків є їх класифікація та оцінка.

Кредитні ризики можна класифікувати за різними кри­теріями, до основних з яких належать: рівень виникнен­ня, фінансові наслідки, сфера виникнення, ймовірність реалізації, статус позичальника, можливість прогнозуван­ня, вид кредитної операції та можливість взяття ризику (табл. 4.3).

Таблиця 4.3. Класифікація кредитних ризиків

Критерії класифі­кації кредитних ризиків	Види кредитних ризиків
1	2
За рівнем виникнення	Індивідуальний кредитний. Портфельний кредитний
За фінансовими наслідками	Кредитний ризик, наслідком якого є фінансові втрати. Кредитний ризик, наслідком якого є втрачена вигода. Кредитний ризик, наслідком якого є фінансовий дохід
За сферою виникнення	Зовнішній (систематичний). Внутрішній (несистематичний)
За ймовірністю реалізації	Реалізований кредитний ризик. Потенційний кредитний ризик
За статусом позичальника	Ризик при кредитуванні корпоративних клієнтів. Ризик при кредитуванні юридичних осіб. Ризик при кредитуванні фізичних осіб. Ризик при кредитуванні банків. Ризик при кредитуванні інсайдерів

1	2
За можливістю прогнозування	Прогнозований кредитний ризик. Не прогнозований кредитний ризик
За видом кредитної операції	Ризик при безпосередній видачі кредиту. Ризик при операціях з векселями. Ризик при лізингових операціях. Ризик при факторингових операціях. Ризик при гарантійних операціях
За можливістю прийняття	Ризик, що береться банком самостійно. Ризик, що передається страховій компанії (гаранту, поручителю). Ризик, що розподіляється між іншими банками (при консорціумному кредитуванні)

Під час розробки заходів управління кредитним ризи­ком перш за все виокремлюють:

1. індивідуальний кредитний ризик;

2. портфельний кредитний ризик. Індивідуальний кредитний ризик відображає міру

(ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком відповідно до умов кредитного договору і при цьому банку не вдасться своєчасно і в пов­ному обсязі скористатися забезпеченням за кредитом для покриття збитків від кредитної операції. Джерелом ін­дивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент, позичальник, емітент цінних паперів, що зна­ходяться в портфелі банку, тощо).

Індивідуальний кредитний ризик поєднує кредитний ризик стосовно позичальника і кредитний ризик щодо за­безпечення за кредитом.

Кредитний ризик стосовно позичальника відображає міру (ступінь) того, що позичальник не зможе виконати своїх зобов'язань перед банком щодо погашення заборго­ваності та відсотків за кредитом в обумовлений у кредит­ному договорі строк.

Кредитний ризик щодо забезпечення за кредитом відо­бражає міру (ступінь) того, що банку не вдасться своєчасно та в повному обсязі скористатися забезпеченням за креди­том для покриття збитків від кредитної операції.

Таким чином, індивідуальний кредитний ризик завж­ди буде меншим від кредитного ризик щодо позичальни­ка або дорівнюватиме йому в разі відсутності забезпечення за кредитом. Ця обставина є дуже важливою під час прий­няття рішення про видачу кредиту, формування резерву під кредитні операції, встановлення адекватної ставки від­сотка за кредитом. Підставою для прийняття подібних рі­шень має бути рівень індивідуального кредитного ризику. На практиці дуже часто такі рішення приймаються з ура­хуванням лише кредитного ризику стосовно позичальни­ка, що призводить до їх неадекватності.

Портфельний кредитний ризик характеризує сукуп­ний ризик за всіма кредитним операціями та зобов'я­заннями банку з кредитування і виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж внаслідок зміни рин­кової відсоткової ставки). Джерелом портфельного кре­дитного ризику є сукупна заборгованість банку за опера­ціями, яким притаманний кредитний ризик, а саме: кре­дитний портфель, портфель цінних паперів, дебіторська заборгованість тощо.

Важливим напрямом розробки методів управління кре­дитним ризиком банку є оцінка його рівня. У зв'язку з тим, що кредитний ризик має певні особливості, його оцін­ка проводиться на підставі не тільки кількісного, а й якіс­ного аналізу.

Кількісний аналіз кредитного ризику полягає в оцін­ці кредитоспроможності позичальника і спирається на низ­ку методів, серед яких коефіцієнтний метод, метод екс­пертних оцінок, статистичні методи тощо.

Коефіцієнтний метод полягає в розрахунку показни­ків фінансового стану позичальника (показники ліквід­ності, ділової активності, рентабельності та фінансової стійкості) і порівняння їх з нормативними (критеріальними) значеннями. Проте слід зазначити, що аналіз за ко­ефіцієнтним методом ускладнюється внаслідок відсутності форм урахування зв'язків між окремими коефіці­єнтами, їх відносної автономності, відмінностей у рівнях критеріальних значень, непорівнюваності та різноспрямованості, що ускладнює виявлення загальних тенденцій. Крім того, значення одних коефіцієнтів можуть відповіда­ти нормативним, а інших — ні, що потребує ранжування пріоритетності впливу коефіцієнтів під час оцінки кредит­ного ризику.

До статистичних методів оцінки кредитного ризику можна віднести метод дискримінантного аналізу, який дає змогу розбивати позичальників на класи. Наприклад, за допомогою цього методу можна побудувати класифіка­ційні моделі для прогнозування результатів кредитної угоди (чи виконає позичальник умови). У міжнародній банківській практиці найбільш відомі Z-модель Альтмана, модель Фулмера, які використовуються для прогнозу­вання банкрутства підприємства, і модель нагляду за кре­дитами Чессера. Останнім часом набули поширення струк­турні моделі, що ґрунтуються на дослідженнях Р. Мертона, та моделі скорочених форм.

Використання зазначених моделей у банківській прак­тиці ускладнено у зв'язку з відсутністю чи невідповідніс­тю нормативних значень показників фінансового стану позичальників реаліям вітчизняної економіки. Крім того, статистичні методи оцінки кредитного ризику потребують значних масивів даних і витрат часу.

.Тому, найбільш поширеним методом оцінки рівня кре­дитного ризику є метод експертних оцінок, який перед­бачає обробку й аналіз результатів опитування експертів щодо ймовірності настання небажаної події, яка може призвести до збитків банку за кредитною операцією або кредитним портфелем у цілому. Одним із наочних при­кладів оцінки кредитного ризику експертним методом є рейтингові методики оцінки кредитоспроможності пози­чальника, що використовуються вітчизняними банками.

Для розрахунку сукупного кредитного ризику банку можна використати таку формулу:

це l — сподівана (середня) величина збитків за кредитним портфелем;

k ∞ — поправковий коефіцієнт (квантиль), що визначає положення значення випадкової величини (симетрично в обох "хвостах" розподілу) відносно середнього, виражено­го в кількості середньоквадратичних відхилень;

σ i (j) — стандартне відхилення можливих збитків за і-ю О'-ю) кредитною угодою;

ρ — коефіцієнт кореляції ймовірностей дефолту і-го та /-го позичальників.

За результатами кількісного аналізу кредитного ризи­ку визначаються розмір реальної вартості активів, пов'я­заних з кредитним ризиком, та обсяг можливих збитків.

Якісний аналіз кредитного ризику полягає в ідентифі­кації чинників ризику (виявленні його джерел) і вимагає від керівництва банку ґрунтовних знань, досвіду та ін­туїції у цій сфері діяльності. Його доцільно здійснювати у двох аспектах:

1. визначення можливих джерел кредитного ризику, оцінка якісних показників кредитоспроможності пози­чальника та аналіз відповідності параметрів кредиту по­ ложенням кредитної угоди;

2. визначення суб'єктивної складової кредитного ри­зику, виявлення інтересів суб'єктів ризику тощо.

Управлінські заходи мають розроблятися на засадах кіль­кісного аналізу рівня кредитного ризику та адекватного врахування множини керованих і некерованих чинників, що зумовлюють його виникнення та розвиток. На підставі

значень відповідних кількісних показників, які відобра­жають реальну ситуацію, і результатів якісного аналізу, приймаються рішення стосовно прийняття кредитного ри­зику та, за необхідності, мінімізації його рівня.

Національний банк України з метою реалізації функції банківського нагляду здійснює постійний контроль за рів­нем банківських ризиків у цілому та кредитного ризику зокрема. Контроль за рівнем кредитного ризику здійс­нюється з урахування факторів кількісної оцінки кредит­ного ризику, показників якості управління та напряму ризику — ризик, що зменшується, стабільний, або такий, що зростає. Цей підхід дає змогу визначити існуючі та по­тенційні проблеми і своєчасно вжити необхідних заходів щодо мінімізації збитків банку від кредитної діяльності.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність кредитного ризику?

2. Назвіть види чинників кредитних ризиків банку.

3. Які чинники кредитних ризиків притаманні діяль­ності позичальника?

4. Назвіть можливі наслідки негативного впливу чин­ників кредитного ризику банку.

5. Назвіть критерії класифікації та види кредитних ризиків.

6. Назвіть напрями аналізу кредитного ризику банку.

7. Охарактеризуйте фактори кількісної оцінки кре­дитного ризику Національним банком України.