Тема 4 кредитний ризик як складова банківських ризиків

4.1. Сутність кредитного ризику

Кредитні операції займають близько 50 % усіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх його доходів (табл. 4.1). Вони є не тільки найбільш прибутковою, а й найбільш ризикованою частиною банківських активів. Відтак пов'язаний з кредитними операціями кредитний ризик є одним із бан­ківських ризиків, що справляють найбільший вплив на діяльність банку.

За своєю суттю кредитний ризик характеризує еконо­мічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів.

Слід зазначити, що поняття кредитний ризик пов'язане адс лише з кредитними операціями (балансовими та позабалансовими). Кредитний ризик стосується і кореспон­дентських і депозитних рахунків певного банку в інших банках, операцій з цінними паперами (акціями, облігаціями, свопами, форвардами, ф'ючерсами, опціонами), га-рантійних операцій, а також операцій кредитного характеру (лізингу, факторингу, форфейтингу) тощо.

Крім того, безпосередньо кредитні операції супрово­джуються не лише кредитним, а й іншими видами ризи­ків, серед яких:

1. відсотковий — у випадку видачі кредиту під плаваю­чу відсоткову ставку;

2. інфляційний — у випадку видачі довгострокового кре­диту під фіксовану відсоткову ставку;

3. валютний — у випадку видачі кредиту в іноземній валюті;

4. ринковий — у разі зміни ринкової вартості забезпе­чення за кредитними операціями та ін.

Рівень кредитного ризику вимірюється розміром фі­нансових втрат внаслідок неповернення (несвоєчасного по­вернення) позичальником основного боргу та несплати відсотків за кредитом. Вираженням рівня (величини) кре­дитного ризику є розмір відсоткової ставка за кредитною операцією. Це пояснюється тим, що ставка має компенсу­вати банку вартість наданих на певний строк коштів, ри­зик зміни вартості забезпечення і ризик невиконання по­зичальником своїх зобов'язань. Рівень кредитного ризику залежить від впливу та характеру прояву чинників, що зумовлюють його виникнення та розвиток.

Чинники кредитних ризиків — це причини (джерела, фактори), що впливають на ймовірність повної або часткової втрати банком-кредитором суми виданого кредиту та відсотків за ним.

Залежно від сфери виникнення чинники кредитних ризиків можна об'єднати у три групи (табл. 4.2).

Усі чинники незалежно від групи, до якої вони налележать, взаємозалежні та комплексно впливають на рівень кредитного ризику.

На особливу увагу заслуговують чинники, притаманні ннл шості позичальника, адже однією з найбільш ваго­мі з причин фінансових збитків банку є неповернення кредитних причин фінансових збитків банку є неповернення кредитів у результаті неплатоспроможності або некомпетентними чи недобросовісності позичальника. Тому під час визначення рівня кредитного ризику банк перш за все по­винен враховувати можливі наслідки прояву цих чинни­ків.

Таблиця 4.2. Класифікація чинників кредитних ризиків банківських установ

Група чинників	Види чинників
1. Чинники, притаманні зовнішньому щодо банків та контраген­тів середови-ЩУ	Нормативно-законодавче регулювання діяльності банків. Нормативно-законодавче регулювання діяльності позичальника. Стан судової та виконавчої системи. Стан розвитку економіки. Кон'юнктура попиту на кредитні ресурси та їх пропозиції на фінансово-кредитному ринку. Рівень конкуренції між банками та контр­агентами. Політична ситуація в країні. Взаємовідносини з міжнародними фінансови­ми інститутами. Форс-мажорні обставини (природні катаклізми, воєнні дії тощо)
2. Внутрішньо-банківські чинники кредитних ризиків	Надмірна концентрація кредитного портфеля. Надмірна диверсифікація кредитного портфеля. Відсутність ефективних методів оцінки та регулювання кредитних ризиків за етапами кредитного процесу. Кредитування нових інноваційних проектів. Фінансові махінації. Неадекватна оцінка впливу чинників кредит­них ризиків. Низький кваліфікаційний рівень, компетен­ція та досвід роботи фахівців тощо
3. Чинники, притаманні діяльності позичальника	Репутація позичальника (моральні та етичні характеристики). Капітал позичальника. Спроможність позичальника успішно вести справу. Кредитоспроможність позичальника. Умови, в яких здійснюється реалізація проекту, що кредитується. Ліквідність забезпечення за кредитом

Аналізуючи репутацію позичальника, банк має звер­нути увагу на його порядність, добросовісність і відпові­дальність. Трапляються ситуації, коли потенційний пози­чальник свідомо не має наміру повернути кредит банку. Репутацію позичальника можна визначити у випадку до­статньо добрих особистих стосунків з клієнтом. Банк по­винен зібрати та проаналізувати максимум доступної ін­формації про ділові й моральні якості потенційного по­зичальника, його статус у ділових колах, про виконання ним боргових зобов'язань у минулому. Репутація та осо­бисті якості керівників мають бути підтверджені високою репутацією підприємства-позичальника в ділових колах.

Фактор капіталу оцінюється з погляду його достат­ності для ведення справи. Потенційний позичальник по­винен мати певний власний капітал і виявляти готовність вкласти його в проект, який пропонується до кредитуван­ня, поділивши таким чином кредитний ризик з банком. У світовій банківській практиці однією з умов видачі креди­ту є забезпечення фінансування проекту за рахунок влас­них коштів позичальника у розмірі не менше 30 % його вартості, решта фінансується за рахунок банківських кре­дитів.

Під час дослідження спроможності позичальника ус­пішно вести справу визначається його здатність до гене­рування сталих грошових потоків для забезпечення пов­ного і своєчасного погашення заборгованості та відсотків за кредитом. Низька дохідність бізнесу позичальника не дає змоги банку бути впевненим у тому, що проект, на ре­алізацію якого планується видати кредит, окупиться пов­ністю у встановлений строк. Водночас необхідно врахову­вати, що прибутковий бізнес позичальника в цілому не завжди є надійною запорукою ефективної реалізації про­екту, що кредитується.

Показником успішної роботи позичальника є його кре­дитоспроможність . Для оцінки кредитоспроможності по­зичальника банк розраховує показники оцінки його фі­нансового стану: платоспроможності (ліквідності), фінан­сової стійкості, ділової активності, рентабельності та ін. Особлива увага приділяється аналізу кредитної історії по­зичальника, наявності та стану обслуговування кредит­них зобов'язань та ін. (див. тему 9).

Під час дослідження умов реалізації проекту, який кредитується, банк має звернути увагу на стан місцевої, регіональної та національної економіки, а також на умови господарювання позичальника. Неоднакові економічні умо­ви та прогнози для окремих галузей господарства свідчать про те, що критерії для надання кредитів мають бути різ­ними.

Надійне та ліквідне забезпечення кредиту може ком­пенсувати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Якщо як забезпечення використовується застава, то банк має звернути увагу на її якість і ліквідність, юридичне оформлення договору застави, співвідношення між рин­ковою вартістю застави і сумою кредиту. Якщо як забезпе­чення за кредитом надається гарантія або поручительство (порука), то банк має проаналізувати фінансовий стан га­ранта або поручителя, його платоспроможність і надій­ність.

Залежно від характеру дії чинників кредитного ризику банк може або зазнати фінансових збитків, або отримати неочікуваний дохід. Але найчастіше чинники кредитних ризиків мають негативний характер прояву і можуть при­звести до збитків банку за кредитними операціями, втрати репутації серед клієнтів і навіть до зниження фінансової стійкості та платоспроможності. Можливі негативні на­слідки прояву чинників кредитних ризиків наведено на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Можливі наслідки негативного прояву чинників кредитних ризиків

Отже, з метою забезпечення дохідності кредитних опе­рацій і банківської діяльності в цілому керівництво банку має приділяти належну увагу розробці та використанню ефективних методів управління кредитним ризиком. Як свідчить практика, ігнорування або неналежне управлін­ня кредитним ризиком може призвести до значних втрат за кредитними операціями і, як наслідок, до банкрутства банку.