3.6. Організація ризик-менеджменту в банку

Національний банк України розробив методичні вказів­ки щодо організації і функціонування систем ризик-ме­неджменту з метою забезпечення комплексності та надій­ності системи управління різними видами банківських ризиків. Ці вказівки вироблені на основі найкращої світо­вої та вітчизняної практики і досвіду щодо банківської діяльності взагалі та ризик-менеджменту зокрема. Тому їх урахування дасть змогу уникнути непродуманих рішень і помилок, а також більш ефективно використовувати ре­сурси банку.

Комплекс дій з ризик-менеджменту має на меті забез­печення досягнення таких цілей:

1. ризики мають бути зрозумілими та усвідомленими керівництвом банку;

2. ризики мають перебувати у межах рівнів толерантності, встановлених спостережною радою банку;

3. рішення щодо взяття ризику повинні відповідати стратегічним цілям діяльності банку, бути конкретними і чіткими;

4. очікувана дохідність має компенсувати взятий ризик;

5. розподіл капіталу повинен відповідати розмірам ри­зиків, на які наражається банк.

Мета управління ризиками — сприяння підвищенню вартості власного капіталу банку з одночасним забезпе­ченням досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів і контрагентів, керівництва, працівників, спостережної ради та акціонерів (власників), органів на­гляду, рейтингових агентств, інвесторів, кредиторів, ін­ших сторін.

Процес управління ризиками має охоплювати всі види діяльності банку, які впливають на параметри його ризику. Основні етапи ризик-менеджменту наведено на рис. 3.2.

	ЕТАПИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ
Етап	1. Моніторинг ризиків
Етап	2. Ідентифікація (виявлення) ризику
Етап	3. Формування системи аналітичних показників оцінки рівня ризику
Етап 4. Кількісна оцінка (вимірювання) ризику
Етап	5. Вибір і реалізація методів управління ризиком
Етап	6. Оцінка результатів

Рис. 3.2. Етапи ризик-менеджменту

Структурні підрозділи, які мають бути залучені до про­цесу ризик-менеджменту, наведено на рис. 3.3.

З погляду ризик-менеджменту банківська діяльність зводиться до взяття ризику та отримання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

Багато ризиків, на які наражається банк, за своєю сут­тю властиві лише банківській діяльності і є важливою складовою посередницької функції перерозподілу грошо­вих ресурсів, яку виконують банки (наприклад кредитний ризик). Для таких ризиків банк прагне оптимізувати спів­відношення "ризик/дохідність", максимізуючи дохідність за заданого рівня ризику або мінімізуючи ризик за задано го рівня дохідності. В цьому і полягає концепція управлін­ня ризиком.

СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

Спостережна рада

Правління банку

Виконавчий орган з ризик-менеджменту

Бек-офіси

Фронт-офіси

Рис. 3.3. Структурні підрозділи ризик-менеджменту банку

Винятки становлять деякі ризики, щодо яких немає ко­реляції між їх рівнем і величиною винагороди банку (на­приклад, юридичний ризик, ризик втрати репутації, стра­тегічний ризик та операційний ризик тощо). Ці ризики часто є тією ціною, яку необхідно сплатити банку за право займатися даним бізнесом. Як правило, такі ризики банк прагне або змушений знизити до певного граничного рів­ня, намагаючись при цьому зазнати якомога менші втра­ти. В цьому випадку виявляється концепція мінімізації ризику.

У загальному вигляді для управління фінансовими ризиками можуть застосовуватися такі методи, як диверси­фікація, страхування, хеджування, інтегроване управлін­ня активами і пасивами банку.

Якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. Обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня досягається обмеженням обсягів опера­цій, у зв'язку з якими виникає ризик, і (або) скороченням періоду, протягом якого банк наражається на відповідний ризик. Обмеження обсягів операцій забезпечує зменшення можливих втрат, а скорочення ризикового періоду дає змо­гу знизити ймовірність настання негативної події.

У своїй діяльності банки можуть використовувати так­тику уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних фінансових операцій, освоєння нових ринків, упро­вадження нових послуг і продуктів та інших дій, які су­проводжуються підвищеним ризиком. Але в банківській практиці, на відміну від інших видів бізнесу, такий підхід не завжди прийнятний.

У процесі управління ризиками банк має застосовува­ти різні методи їх мінімізації, вдосконалювати відомі та шукати нові підходи до вирішення проблем ризикованості банківської діяльності. Водночас банки наражаються й на ризики, вплинути на які вони неспроможні. У такому ви­падку ризики оцінюються й беруться до уваги під час розрахунків загального рівня ризикованості банку. В цьо­му випадку банк може знизити рівень інших ризиків, щоб не допустити перевищення рівня сукупного ризику банку допустимого рівня.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття "ризик".

2. Які фактори впливають на збільшення ризику?

3. Назвіть основні види банківських ризиків.

4. Охарактеризуйте фінансові ризики банку.

5. Назвіть види функціональних ризиків банку та охарактеризуйте їх.

6. Які зовнішні ризики має враховувати банк у процесі своєї діяльності.

7. Назвіть основні методи оцінки банківських ризиків.

8. Назвіть засади організації ризик-менеджменті банку.

9. Назвіть етапи реалізації ризик-менеджменті) банку.