3.3. Фінансові ризики банку

Кредитний ризик — це наявний або потенційний ри­зик для надходжень і капіталу, який виникає у зв'язку з неспроможністю сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання.

Кредитний ризик супроводжує всі види банківської діяльності, де результат залежить від діяльності контр­агента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх на­дання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними від­повідно до реальних умов чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція — на балансі чи поза ба­лансом.

Валютний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок не­сприятливих коливань курсів іноземних валют і цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити:

1. на ризик трансакції;

2. ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансля­ційний ризик);

3. економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі ко­ливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Цей вид ризику супроводжує всі операції банку, пов'язані з перерахуван­ням коштів в іноземній валюті з одного рахунку на інші, наприклад, маркетмейкерство, дилінг, прийняття пози­цій в іноземних валютах.

Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансля­ційний ризик) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахуван­ня залишків в іноземних валютах в базову (національну)

валюту.

Економічний валютний ризик полягає в зміні конку­рентоспроможності банку або його структур, що входять до консолідованої групи, на зовнішньому ринку внаслідок суттєвих змін обмінних курсів.

Ринковий ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок не­сприятливих коливань вартості цінних паперів і товарів, а також коливань курсів іноземних валют за тими інстру­ментами, які знаходяться в торговельному портфелі бан­ку. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових і пайових цінних паперів, валют, товарів і похідних інструментів (деривативів).

Особливо важливо враховувати ринковий ризик при прийнятті забезпечення за кредитними операціями, ос­кільки зміни ринкової вартості цінних паперів чи зниження цін на нерухомість може призвести до втрат банку під час реалізації заставленого майна у випадку неплатоспромож­ності позичальника. Розмір цих втрат визначається сумою перевищення заставної вартості майна над ринковою.

Операції банку з фінансовими інструментами, вартість яких визначена в іноземній валюті, крім ринкового ризи­ку супроводжуються також валютним ризиком трансакції. Ризик ліквідності — наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок неспроможності банку виконати свої зобов'язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат.

Ризик ліквідності виникає у зв'язку з нездатністю управляти незапланованими відпливами коштів, змінами джерел фінансування або виконувати позабалансові зобо­в'язання.

Ризик ліквідності можна розглядати як два окремих ризики:

1. недостатньої ліквідності;

2. надмірної ліквідності.

Виміряти ризик ліквідності дуже складно, оскільки на цей показник впливає багато факторів. Управління цим ризиком здійснюється шляхом дотримання встановлених Національним банком обов'язкових нормативів ліквід­ності, що є співвідношенням різних статей активу і пасиву балансу банку (норматив миттєвої ліквідності (Н4), нор­матив поточної ліквідності (Н5) та норматив короткостро­кової ліквідності (Н6)), а також шляхом узгодження строків розміщення активів і повернення залучених бан­ком коштів (дод. 3).

Відсотковий ризик (ризик зміни відсоткової ставки) — це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу банку, який виникає внаслідок несприятливих амін відсоткових ставок.

Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів. Основними видами ризику зміни відсоткової ставки, на які зазвичай наражається банк, є:

— ризик зміни вартості ресурсів — виникає внаслідок різниці в строках погашення (для інструментів з фіксованою відсотковою ставкою) та переоцінки величини ставки для інструментів зі змінною відсотковою ставкою) банківських активів, зобов'язань і позабалансових позицій;

— ризик зміни кривої дохідності — виникає внаслідок їм у нахилі та формі кривої дохідності;

— базисний ризик — виникає внаслідок відсутності достатнього тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

— ризик права вибору — виникає внаслідок наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямо чи опосередковано наявне в багатьох банківських активах, зобов'язаннях та позабалансових портфелях.

За місцем виникнення розрізняють два види відсотко­вого ризику: позиційний і структурний.

Позиційний ризик — це ризик однієї операції, пов'я­заний зі зміною відсоткових ставок. Наприклад, банк ви­дав кредит за плаваючою відсотковою ставкою, при цьому невідомо, чи одержить банк прибуток, чи зазнає збитків.

Структурний ризик — це загальний ризик балансу банку, який виникає внаслідок коливань відсоткових ста­вок. Для захисту від структурного ризику банки мають проводити цільову відсоткову політику стосовно зміни структури балансу, здійснювати розрахунки компенсації відсоткового ризику та регулювати відсоткові ставки від­повідно до умов фінансового ринку¹.

Ризик зміни ресурсної бази тісно пов'язаний з ринко­вим, відсотковим і валютним ризиками. При формуванні ресурсної бази банк повинен враховувати ймовірність збільшення витрат щодо залучення ресурсів у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (зміни відсоткових ставок за депозитами, коливань курсів іноземної валюти та ін.). Наприклад, у випадку залучення довгострокових вкладів банк зазнає збитків у випадку зниження відсоткової став­ки на депозитному або кредитному ринках. І навпаки, у випадку залучення короткострокових вкладів після на­стання строку їх виплати банк може постати перед пробле­мою подорожчання ресурсів.

Одним із напрямів управління ризиком зміни ресурсної бази є розробка депозитної політики, яка має на меті забезпечити банк ресурсами на певний час і за певною ціною для здійснення активних операцій. У процесі її реалізації вирішуються два протилежні завдання: забезпечення ста­більності ресурсної бази і мінімізація витрат з її форму­вання.

Інша форма прояву ризику ресурсної бази — це збитки у вигляді недоотриманих прибутків у зв'язку з необхідніс­тю наявності певної суми ліквідних коштів для здійснен­ня розрахунково-касового обслуговування клієнтів (спи­сання коштів з поточних рахунків, видача авансу на відрядження або заробітної плати, зняття депозиту готів­кою тощо). Для банку це активи, що не приносять прибут­ку, їх розмір залежить від зовнішніх обставин (ступінь довіри до банку, економічна та політична ситуація в краї­ні) і структури клієнтів банку (наприклад, високий відсо­ток торговельних організацій означає великий обсяг інка­сації готівки).