2.4. Споживчий банківський кредит

Споживчий кредит — це кредит, який надається в на­ціональній та іноземній валюті фізичним особам — рези­дентам України:

— на придбання споживчих товарів тривалого користу­вання та послуг (оргтехніки, аудіо- та відеотехніки та ін.);

— придбання нерухомості;

— придбання автомобілей;

— оплату навчання, лікування та ін.

Динаміку кредитів, наданих банками України фізич­ним особам протягом 1999—2006 рр., подано на рис. 2.12.

Рис. 2.12. Динаміка споживчих кредитів, наданих банками України протягом 1999—2006 рр.* (за даними "Бюлетеня ИБУ" розраховано на 1 січня відповідно)

* Дані за 2003—2005 рр. включають нараховані відсотки.

Наведені дані (рис. 2.12) свідчать про збільшення об­сягів кредитів наданих фізичним особам банками Украї­ни. Протягом 2005 р. обсяг споживчих кредитів порівняно :і 2004 р. збільшився у 2,2 раза (в тому числі в національ­ній валюті — у 2,07 раза, в іноземній валюті — у 2,4 раза), порівняно з 2003 р. — у 3,7 раза (в національній валюті — у .4,4 раза, в іноземній валюті — у 3,9 раза), порівняно з 2002 р. — у 10,2 раза (в національній валюті — у 7,1 раза, і іноземній валюті — у 14,9 раза).

Споживчому кредиту властиві певні специфічні риси пов'язані зі специфікою споживання фізичних осіб:

1. споживчі кредити надаються на придбання товарів кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надіються суб'єктам господарювання для фінансування певних господарських проектів;

2. фізичні особи вдаються до споживчого кредитування, як правило, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи використовують отриманий кредит для розширення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку;

3. погашення споживчого кредиту здійснюється не в результаті вивільнення коштів у позичальника, як у випадку кредитування юридичних осіб, а в межах їх надхо­дження чи нагромадження;

4. споживчий кредит є засобом задоволення особистих, індивідуальних потреб фізичних осіб і має соціальний характер, оскільки прискорює одержання певних благ населенням, насамперед із низьким і середнім рівнем доходу;

5. забезпеченням за споживчим кредитом є сталі гро­шові доходи фізичної особи — позичальника або товар (об'єкт кредитування), на купівлю якого планується отри­мати кредит.

Суб'єктами споживчого кредитування є:

— з одного боку кредитори — банки, небанківські фі­нансово-кредитні установи, торгові організації, підпри­ємства, де працюють позичальники, та ін.;

— з другого боку позичальники — фізичні особи. Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення:

— поточного характеру (придбання товарів тривалого користування в особисту власність, оплата лікування, плата за навчання та ін.);

— капітального або інвестиційного характеру (будів­ництво житла, купівлю нерухомого майна та ін.).

Поділ споживчих кредитів залежно від критерію кла­сифікації подано на рис. 2.13.

Банки надають кредити фізичним особам у сумі, що визначається на основі вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Сума кредиту на будівництво, ку­півлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в за­безпечення фізичною особою, та сумою її поточних до­ходів, за винятком обов'язкових платежів. Строк повер­нення споживчого кредиту залежить від цілей кредиту­вання, розміру кредиту та платоспроможності позичаль­ника.

Установи банків надають кредити повнолітнім, дієздат­ним громадянам України, які мають постійне джерело до­ходу (одержують заробітну плату, пенсію, інші грошові доходи) та відповідають певним вимогам:

1. відсутність негативної кредитної історії позичальника;

2. відсутність простроченої заборгованості за креди­том, отриманому в цьому або інших банках;

3. сума кредиту не повинна перевищувати сукупного річного доходу клієнта або встановлені банком ліміти кре­дитування.

У деяких випадках банк може вимагати сплати клієн­том певної суми від вартості товару, на купівлю якого бе­реться кредит. У цьому випадку сума кредиту визначаєть­ся як різниця між вартістю товару та сумою первісного внеску позичальника.

Для отримання споживчого кредиту фізична особа має надати банку пакет документів, до якого входять:

1. кредитна заявка — анкета на отримання кредиту;

2. паспорт громадянина України;

3. довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

4. довідка з місця роботи із зазначенням посади, нара­хованого та фактично отриманого доходу за останній рік із відміткою про відсутність заборгованості за зарплатою;

5. виписка з трудової книжки про місце роботи за ос­танні три роки або ксерокопія трудової книжки, завірена відділом кадрів;

6. документи на підтвердження інших доходів пози­чальника (в разі наявності доходів не за основним місцемроботи).

У разі необхідності працівник кредитного відділу може вимагати додаткові документи:

1. копію декларації про доходи, завірену ДПА України;

2. документи про освіту;

3. свідоцтво про укладання шлюбу;

4. свідоцтво про народження дітей;

5. документи, що підтверджують право власності на рухоме та нерухоме майно або інші види застави та ін.

Копії документів надаються разом з оригіналами, які після звірки на предмет відповідності повертаються пози­чальнику.

Під час співбесіди працівник кредитного відділу озна­йомлює фізичну особу з умовами кредитування та узго­джує з нею форму надання кредиту — готівкою, шляхом оплати платіжних документів та ін.

Як правило, погашення споживчого кредиту здійсню­ється або рівними частинами щомісячно, а сума відсотків нараховується на фактичний залишок коштів, що перебу­вають у розпорядженні клієнта, або за ануїтетами. Пога­шення споживчого кредиту може здійснюватися клієнтом готівкою через касу банку, шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку, переказами через пошту тощо.

Оскільки фізичні особи мають можливість одночасно отримувати кредити в різних банках, користуватися кре­дитними картками, купувати товари з розстрочкою плате­жу, банки не мають можливості достовірно оцінити пла­тоспроможність позичальника та врахувати всі ризики, пов'язані з видачею споживчого кредиту. За таких обста­вин особливого значення набуває створення кредитних бюро (бюро кредитних історій), в яких можна отримати необхідну інформацію про позичальника і про те, як він виконував свої попередні фінансові зобов'язання.

На сьогодні в Україні створено три кредитні бюро.

1. Перше всеукраїнське бюро кредитних історій (ПВБКІ), яке заснували 30 банків, 2 страхові компанії та Асоціація українських банків. Серед засновників — банки, які активно кредитують населення: "Райффайзен банк Аваль", Брокбізнесбанк, Кредитпромбанк, "Надра", "Південний", Укргаз-банк, Укрексімбанк, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, "Фінанси та кредит", "Форум" та ін. Згідно зі статутом частка одного учасника в статутному капіталі ПВБКІ не може перевищу­вати 9 %. За рішенням банків розмір найбільшого внеску на сьогодні становить 250 тис. грн.

2. Українське бюро кредитних історій. Засновники —Приватбанк та компанія "Віg Орtіmа".

3. Національне бюро кредитних історій. Засновники — Національна асоціація кредитних спілок України, "Creditinfo Group" (Ісландія) та інвестиційно-фінансова група "ТАС" у рівних частках/

Така сегментація інформаційного ринку, на думку екс­пертів, не сприятиме отриманню якісної інформації. По-перше, передача одним банком інформації у кілька бюро підвищує можливість помилок, по-друге, банки, отриму­ючи інформацію щодо позичальника у різних бюро, фак­тично будуть змушені щоразу платити за одну й ту саму інформацію.

Експерти вважають, що перспективи розвитку спожив­чого кредитування пов'язані з розширення кола учасни­ків Першого всеукраїнського бюро кредитних історій, створеного банками, на які припадає, за їх підрахунками, приблизно 53 % ринку (за оцінками керівництва бюро, з урахуванням банків, які не є засновниками, а хочуть бути користувачами цього бюро, цей сегмент становитиме 62— 65 %). Частка Українського бюро кредитних історій оці­нюється приблизно у 21 %, Національного бюро кредит­них історій — близько 11 %.