6.Система ціноутворення на підприємстві. Види, склад і структура цін
За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.
Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності на товари (послуги), які монопольно виготовляються чи надаються державою (газ, електроенергія, пасажирський транспорт тощо). Регульовані ціни встановлюються для регулювання рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. Державою встановлюються ще й індикативні ціни – мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами.
Відомі такі методи ціноутворення:
1. Витратний метод («витрати + прибуток»).
2. Отримання цільової норми прибутку.
3. Оцінка споживної вартості.
4. Пропорційне ціноутворення.
5. Метод «очікуваного прибутку».
6. Метод швидкого повернення витрат.
Метод «витрати + прибуток»:
Ціни підприємства, залежно від міри врахування в них витрат і прибутку поділяють на: оптові, відпускні та роздрібні.
За оптовими цінами (цінами виробника) підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі, якщо така продукція не оподатковується ПДВ. Вона обчислюється за формулою:
Ц1 = С + П,
де С – собівартість продукції, грн.; П – величина прибутку в ціні, грн.
Якщо, прибуток визначається у відсотках до собівартості, виходячи із міркувань забезпечення як прибутковості продукції, так і її конкурентоспроможності, тоді початкова формула трансформується в наступну:
Ц1 = С + (С*Р) / 100,
де Р – рентабельність, %.
За відпускними цінами виробника, в яких міститься акцизний збір та ПДВ, підприємство продає продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі. Дана ціна обчислюється так:
Ц2 = С + П + ПДВ,
де Ц2 – ціна продукції з податком на додану вартість;
ПДВ – податок на додану вартість.
Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,
де Ц3 – ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість;
АЗ – акцизний збір.
Якщо ставка акцизного збору встановлена у відсотках, то застосовують формулу:
,
де Саз – ставка акцизного збору, %.
Роздрібні ціни включають в себе відпускні (оптові) ціни виробника, витрати і доходи торговельних організацій і обчислюються за формулою:
Ц4=С+П+АЗ+ ПДВ + ТН,
ТН = Во + Пто + ПДВ,
де Ц4 – роздрібна ціна продукції;
ТН – торгова націнка;
Во – витрати обігу
Пто – прибуток торговельної організації.
Метод ціноутворення з урахуванням отримання цільової норми прибутку базується на концепції беззбитковості і при встановленні ціни цим способом враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:
,
де Взм – величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;
Впост – постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;
Пзаг – загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той самий період від продажу продукції, грн.;
N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.
Метод оцінки споживної вартості ґрунтується на оцінці вигоди, яку матиме споживач від використання товару. Йому властивий певний ризик внаслідок можливості невиправданого завищення або заниження ціни.
Метод пропорційного ціноутворення характеризується тим, що, користуючись ним, підприємства виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживної вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. Тобто ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів:
Ц = ƒ (Ц1, Ц2, ..., Цп)
де п – кількість продавців аналогічної продукції;
ƒ – функція цін на аналогічну продукцію.
Метод «очікуваного прибутку» застосовують найчастіше тоді, коли підприємство планує підписати контракт і, пропонуючи нижчі ціни, ніж інші підприємства, має шанси виграти боротьбу за контракт.
Метод швидкого повернення витрат використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення витрачених коштів.