6. Розрахунки із застосуванням векселів та інші форми безготівкових розрахунків

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель — цінний папір, письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику (векселедержателю) вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель (векселедавця), у відповідний строк і у відповідному місці.

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року. Застосування векселя в Україні булла ухвала 18 червня 1991 року. Верховною Радою України Закону «Про цінні папери та фондову біржу». У 1992 році Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про застосування векселів в господарчому обороті України». Прийнятий в 1993 р.Національним банком України «Порядком здійснення банками операцій з векселями» і положенням «Про переказний та простий вексель», Указом Президента України від 14.09.94 р.«Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності» і Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р.»

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб’єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місце платежу, формою пред’явлення та іншими ознаками. Класифікацію векселів за різними ознаками зображено табл. 2.5.1.

Казначейські векселі є одним із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані: для здійснення розрахунків; для зарахування сплати податків до державного бюджету; як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства.Такі векселі видаються на пред’явника зі строком платежу небільше одного року.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

Таблиця 2.5.1.

Класифікація векселів за різними ознаками

ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ	ВИДИ ВЕКСЕЛІВ
Емітент	Приватні Казначейські Додаткові
Угоди, що обслуговуються	Фінансові Товарні (комерційні)
Суб’єкт, що здійснює оплату	Прості Переказні
Наявність застави	Забезпечені Незабезпечені
Порядок платежу	На пред’явника Строкові
Можливість передавання	Такий, що індосується Такий, що не індосується
Місце платежу	Доміцильований Недоміцильований
Форма пред’явлення	У паперовій формі У безпаперовій формі

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий, переважно використовується для мобілізації грошових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов’язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується по-купцем (векселедавцем) і є його борговим зобов’язаннямоплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто,

оформляючи простий вексель, векселедавець є платником.

Підписавши простий вексель, він стає на певний строк борж-ником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себезобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму гро-шей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визна-чений власником векселя.

Розрахунковий вексель — це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тому, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

Переказний вексель (тратта) — це документ, який регулюєвексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант — особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трассату — особі-боржнику векселедавця — сплатити в установленийтермін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику тратти.

Ремітент — власник переказного векселя. Ним може бутипідприємство або банк, що утримує на свою користь відповіднийвідсоток від суми платежу — комісійну винагороду за надану бан-ком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановле-ний термінз рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (траси-рує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заста-вою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, докиборг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська забор-гованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі за-соби, обладнання.

Векселі на пред’явника — це такі векселі, що оплачуютьсянегайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачуєть-ся в термін, указаний у документі, називають строковим.

Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що цей вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці).

Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцемі подається до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності,якщо платіж не буде здійснено.

Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі — як записи на електронних рахунках.

Інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

З розвитком електронної техніки з’явилась можливість широкого використання в безготівкових розрахунках пластикових карток.

Пластикова картка — це пластина з нанесеною на неї магнітною смужкою чи вмонтованою мікросхемою, що міститьзашифровану інформацію (ключ) до спеціального карткового рахунка з обліку грошових коштів у відповідному банку. Розшифрування (розкодування) інформації, що міститься на картці, дає змогу власнику цієї картки здійснювати необхідні розрахунки і отримувати готівку у межах її залишку на картковому рахунку.

Пластикові картки бувають кредитні і дебетові.

Кредитні картки видаються банком клієнтам, яким відкривається кредитна лінія, що дає змогу користуватися кредитом при купівлі товарів і отриманні касових позик. Різновидом

кредитних карток є банківські кредитні картки, що видаються клієнтам для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів в готівково грошовій формі.

Банківські кредитні картки, у свою чергу, поділяють на індивідуальні і корпоративні.

Індивідуальні картки видаються банком окремим його клієнтам і можуть бути «стандартними» чи «золотими», що призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають значну кількість пільг для користувачів.

Корпоративні картки видаються банками організаціям, фірмам, які на підставі цих карток можуть видавати індивідуальні картки окремим своїм керівникам і працівникам. Цими картками можна оплачувати відрядження, оренду автомобілів, купівлю оргтехніки, канцтоварів, бензину, розраховуватися з постачальниками, оплачувати витрати на офіційні прийоми, здійснювати безготівкові розрахунки в іноземній валюті за межами України під час відряджень. Наявність корпоративної картки підприємства дає змогу мати цілодобовий доступ до поточного рахунка в банку, зменшити операційні витрати на оформлення видачі (перерахування) грошових коштів, позбутися необхідності купувати іноземну валюту при відрядженнях за кордон тощо.

Дебетові картки видаються клієнтам для отримання готівкових грошей в банківських автоматах чи купівлі товарів з розрахунком через електронний термінал. Однак гроші при цьому списуються з рахунка власника в банку. Різновидом дебетових карток є картки для банківських автоматів, використання яких дає можливість власнику рахунка в банку отримувати готівкові гроші в межах їх залишку на дебетовому рахунку клієнта. З метою поліпшення обслуговування населення банківські автомати встановлюють у багатолюдних місцях міст — торгових центрах, вокзалах, магазинах, поштових відділеннях, а також на великих підприємствах тощо, що дає змогу власнику дебетової картки отримати свої гроші у будь-який час. Розрахунки пластиковими картками — перспективна форма розрахунків в Україні.