4В) діяльність європейських валютно-фінансових організацій

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — регіональний міждержавний банк з довготермінового кредитування країн Центральної та Східної Європи. Цю фінансову установу було створено 1991 р. Штаб-квартира розташована в Лондоні (Велика Британія).

Акціонерами ЄБРР виступають 60 країн та дві міжнародні організації. Члени ЄБРР відповідно до встановлених квот зобов'язані викупляти акції банку.

Структуру ЄБРР становлять Рада керуючих., Рада директорів, президент, а також інші посадові особи та співробітники.

ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі, але крім інвестування власних коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій. ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, працює з державними компаніями з метою підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації.

Статут ЄБРР передбачає його діяльність тільки в тих країнах, що дотримуються принципів демократії. Питання охорони довкілля є важливим елементом системи корпоративного управління й фігурує в усіх інвестиційних операціях ЄБРР.

При здійсненні інвестиційних операцій головними завданнями ЄБРР є:

сприяння розвитку ринкової економіки;

зменшення ризиків для приватних інвесторів;

застосування раціональних принципів ведення банківської діяльності;

проведення структурних і галузевих реформ;

розвиток конкуренції, приватизації і підприємництва;

зміцнення фінансових організацій і правових систем;

розвиток необхідної інфраструктури для підтримки приватного сектора;

запровадження системи корпоративного управління.

Європейський центральний банк (ЄЦБ) — головний елемент Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), який як юридична особа виконує основні функції, радить національним державам та наддержавним органам щодо господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам.

Діяльність ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає передусім брак примусу в покриванні їхніх внутрішніх і зовнішніх боргів.

Найвищий орган ЄЦБ — Управлінська рада, до якої входять члени правління ЄЦБ та керівники центральних банків країн-учасниць. Ухвали потребують простої більшості голосів, кожний член управлінської ради має лише один голос.

Правління ЄЦБ очолює президент, якому підпорядковується віце-президент та чотири заступники. Їхні призначення узгоджують з головами держав та урядів країн-учасниць. Ухвали правління також потребують простої більшості голосів. Головне завдання правління ЄЦБ — справджування вказівок та ухвал Управлінської ради, що передбачає залучення до їхнього виконання центральних банків країн ЄС.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — державна фінансово-кредитна установаЄвропейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Штаб-квартира розташована в місті Люксембург.

Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць і становить 163,7 млрд. євро.

За рахунок випуску облігаційних позик на міжнародному грошовому ринку та на національних грошових ринках країн Європейського інвестиційного банку формуються залучені кошти банку. На рентабельні проекти надають звичайні кредити, на малорентабельні — пільгові. До 70% припадає на кредити для регіонального розвитку менш розвинутих районів. Загальна сума наданих кредитів — понад 47 млрд. євро. Позики банку покривають частину вартості проекту, доповнюючи власні капітали позичальника (як правило менше 50%). Сфери використання кредитів — передусім енергетика, транспорт і телекомунікації. Європейський інвестиційний банк надає також пільгові кредити за рахунок засобів ЄС як технічний розпорядник. Кредити банку надаються в кількох валютах. Відсоткова ставка по «змішаних» кредитах визначається на базі середньозваженої вартості в залучених коштах у даних валютах на міжнародних або національних ринках капіталів.

Європейський фонд розвитку (англ. European Development Fund, EDF) — головний фінансовий інструмент, за допомогою якого Європейський Союз сприяє розвиткові країн Африки та Карибського і Тихоокеанського басейнів (АКТ), а також заморських країн і територій (ЗКТ). Створення такого фонду було передбачено Римським договором з метою надання технічної і фінансової допомоги африканським країнам, на той час іще колонізованим, які мали тісні історичні зв’язки з окремими країнами Союзу.

Європейський фонд розвитку (ЄФР) не є частиною бюджету Європейського Союзу. Він наповнюється коштом держав-членів, керується власними фінансовими правилами і управляється спеціальним комітетом. Держави-члени визначають в Раді бюджет фонду розвитку шляхом укладання договору, який має бути ратифікований національними парламентами. Кожен бюджет визначається на приблизно п’ятирічний термін. Починаючи з 1964 року, з першої Яундеської конвенції, черговий бюджет європейського фонду розвитку безпосередньо пов’язаний з договором чи конвенцією про партнерство з відповідними країнами. Після двох Яундеських, були чотири Ломеські конвенції, а останній, дев’ятий бюджет фонду був визначений 2000 року одночасно з підписанням Котонуської угоди. Він розрахований на п’ять років і становить близько 25 мільярдів євро. Щоденне управління Європейським фондом розвитку здійснює Європейська Комісія разом з установами, створеними в рамках угод про партнерство.