3Г) Формування між часових порівняльних переваг при міжнародному кредитуванні

4А) Особливості кредитування держав з боку мвф

МВФ надає кредити декількох видів: 1. Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%. 

2. Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних. 3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних.

4. Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі.

5. Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в звўязку з несприятливою конўюнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався. 6. Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років.

7. Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%. 

Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобовўязані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.

4Б) Група Світового банку, її склад та місце на фінансовому ринку

Група Світового банку — група із п'яти міжнародних організацій, що надає позики, як правило бідним країнам. Банк засновано 27 грудня 1945. Його п'ять установ:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР(створений в 1945))

Міжнародна асоціація розвитку (МАР, 1960)

Міжнародна фінансова корпорація (МФК, 19656)

Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ, 1988)

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС, 1966)

Термін «Світовий банк» в цілому відноситься до МБРР і МАР, в той час як Група Світового банку використовується для позначення усіх п'яти установ колективно.

З 2004 Група Світового банку щорічно публікує Доповідь «Ведення бізнесу» англ. Doing Business Report, в якій досліджуються регуляторні правила, які підвищують чи обмежують ділову активність.

Загальна мета  банку полягає в скороченні бідності в усьому світі шляхом зміцнення економіки бідних країн. Його метою є підвищення рівня життя населення, відповідно до Цілей розвитку тисячоліття, шляхом сприяння економічному зростанню і розвитку. Банк орієнтує свою кредитну діяльність і діяльність з нарощування потенціалу, які базуються на двох основних принципах: створення клімату для інвестицій, робочих місць та сталого економічного зростання, та інвестування в бідних людей, що дає їм можливість брати участь в процесі розвитку. До Світового банку входить 184 країн-членів, які складають Ради керуючих. Основні операції при невеликій групі, Рада виконавчих директорів, делегуються президентом банку, який діє в якості голови ради директорів. Банк має штат близько 10.000 співробітників. У 2003 році Група Світового Банку надала 18,5 млрд доларів для операцій в більш ніж 100 країнах, що розвиваються. Серед його основних публікацій є щорічна Доповідь про світовий розвиток.