1Г) Географічна структура світового фінансового ринку

Крім функціональної структури, міжнародний фінансовий ринок Класифікують за географічною структурою. Вона відображає рух капіталу між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри. На формування міжнародних фінансових центрів роблять вплив такі фактори, як високий рівень розвитку країни, активна участь в міжнародних економічних відносинах, високорозвинутий національний ринок капіталів, ліберальне (пільгове) валютне і податкове законодавство, зручне географічне розташування, політична стабільність в країні.

Забезпечення вказаних умов стало передумовою формування нинішніх основних міжнародних фінансових центрів. Серед них:

Нью-Йорк як головний міжнародний фінансовий центр по реалізації цінних паперів;

Лондон як головний центр по реалізації валютних і кредитних операцій; Цюрих, Франкфурт-на-Майні, Люксембург як центри, що здійснюють значну частину середньострокових кредитних операцій;

Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн, що спеціалізуються на кредитних операціях;

Латиноамериканські фінансові центри - Панама, Багамські, Кайманові і Нідерландські Антильські острови, що спеціалізуються на створенні офшорних компаній, тобто таких, що діють в регіоні, де переважає пільгове оподаткування і митне регулювання.

Із викладеного вище видно, що суб'єктами міжнародного фінансового ринку виступають професійні посередники в особі транснаціональних банків, фінансових компаній, фондових бірж, кредитно-фінансових установ. Позичальниками і кредиторами виступають офіційні інвестори в особі центральних банків, державних установ і міжнародних організацій, приватні фірми і банки, страхові компанії, пенсійні фонди і транснаціональні компанії. В сучасних умовах в розвитку міжнародного фінансового ринку намітились тенденції, які дають підстави твердити про серйозні зміни в його складових. Серед них найважливішими є такі:

активізація ринку цінних паперів, що призвело до зростання частки облігаційних позик в загальному обсязі міжнародного позичкового капіталу. Якщо на початку 80-х років XX століття обсяг кредитних операцій становив понад 40%, а фінансування через випуск облігацій - менше 60%, то в кінці 90х років XX століття названі показники становили відповідно менше 30% і понад 70%;

зростання ролі держави в експорті капіталу; зростання ролі міжнародних економічних та валютно-фінансових організацій; зниження ролі банків.

3В) Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що відображаються в платіжному балансі

Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі наступні: Інструменти МК:

•Торгові кредити - придбання в кредит товарів для поступо-вого продажу з виплатою їх вартості і процен-тів найближчим часом; поширена форма ко-роткострокових позичок, яка особливо вико-ристовується в оптовій і роздрібній торгівлі.

• Позики – передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час.

• Валюта — грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях.

 • Депозити – грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті абобанківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

• Інші активи і пасиви