Тема II. Економічні проблеми повоєнного мирного облаштування світу

План:

1. Особливості повоєнних економічних відносин та мптррігпііііі втрати країн-учасниць Першої світвої війни: компаративний аналіз

2. Репараційне питання на Паризькій конференції, конференції в Спа та Лондонській конференції, його реалізація

3.Конференція в Каннах, причини скликання, учасники, рішення.

4.Генуезька та Гаазька міжнародні конференції, їхні результати.

5. Створення Генуезької світової валютної системи, принципи її функціонування

6. Боротьба західних держав навколо репараційного питання. Врегулювання рурського конфлікту.

7. Розробка й прийняття репараційного плану Дауеса, його умови 8.Репараційний план Юнга, його зміст та ліквідація репараційної

проблеми у міжнародних відносинх.

Література:

Основна:

І.Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. -

Київ: Знання, 2008. - 582 с.

2.Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / За ред. С.Філіпенка. -

Київ: Либідь, 1997.- 208 с.

З.Жан-Батіст Дюрозель. Історія дипломатії від 1919 року до наших лпів. - К.:

Основи, 1996. -904 с.

4. Іваницька О.П. Історія міжнародних відносин (1918-1945): Навчальний

посібник. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 634 с.

5.Системная история международньїх отношений в четьірех томах. Собьітия и

документи. 1918-2000 / Отв. ред. А. Д. Богатуров. - Т.1. 1918-1940. - М.:

Московский рабочий, 2000. - 464 с.

6.Системная история международньїх отношений в четьірех томах. Собьітия и

документьі. 1918-2000 / Отв. ред. А. Д. Богатуров. - Т.2. Документьі. 1918-

1940. - М.: Московский рабочий, 2000. - 247 с.

7.Индукаева Н.С. История международньїх отношений. 1918-1945 гг.:

Учебное пособие. - Томск: Издательство Томского университета, 2003. -

1 72 с.

Додаткова:

І.Международньїе валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения: Учебник

/Под ред. Л.Н.Красавиной. - М., 1994, 2000.

2.Гальчинський А. Теорія грошей. - К., 1996.

3. Міжнародні фінанси: Підручник /За ред.. Рогача О.І. -К. Либідь, 2003.

490

1. Особливості повоєнних економічних відносин та матеріальні

втрати країн-учасниць Першої світвої війни: компаративний аналіз

Найбільшим глобальним конфліетбм/)друг^сгсдесятиріччя XX століття стала Перша світова війна 1914-1918 років. В її орбіту було втягнено понад ЗО країн із півторамільярдним населенням, що становило 2/3 всього людства. Найбільшою трагедією стали людські жертви - 10 млн. загиблих, 20 млн. поранених і скалічених, більше 10 млн. померлих від голоду та епідемій. Війною було знищено 1/3 матеріальних цінностей її країн-учасниць.

Війна вимагала концентрації всіх зусиль усередині кожної країни. Воєнні втрати були надзвичайно великі. Так, кожен день війни для для Росії у 1914 році обходився в середньому у 10 млн. рублів, у 1915 - в 24 млн.. в 1916-у 40 млн., а у 1917 році - 50-65 млн. рублів. На потреби війни було задіяно 86 відсотків промислового потенціалу. Пріоритет надавався галузям, які працювали на військові потреби. Це вимагало посилення ролі держави у господарському житті. В цілому війна прискорила процес становлення системи регульованого капіталізму, тобто запровадження жорсткої державної регламентації господарських відносин. Тому до завершення війни у 1918 році практично у всіх країнах склалася яскраво виражена етатпстська система господарських відносин, яка у кожній країні мала свої національні особливості. Цим визначаємо першу особливість повоєнних економічних

вшщосин.

Інша полягала у тому, що у світовому господарстві склався новий баланс центрів економіки: перше місце обійняли Сполучені Штати, які довгий час не мали конкурентів. Друге місце через поразку Німеччини випало Великобританії (нагадаємо, до Першої світової війни друге місце \ табелі про ранги у світовій економіці займала Німеччина). Наприкінці 1920-х років Веймарська республіка поверне собі втрачене друге місце у світовій економіці, а Велика Британія посяде третє місце за рівнем економічного розвитку.

491

Третя особливість повоєнного економічного розвитку стосувалася того, що у цей період суттєво посилився взаємозв'язок і взаємозалежність центрів світового капіталістичного господарства. Англія і Франція виявились прив'язаними до США значними боргами. Японія, США, Англія мали суперечливі інтереси на регіональних ринках, зокрема, на ринках Південно-Східної Азії. Тому будь-який прояв нестабільності в одному із центрів світового господарства в цих умовах призводив до збою всієї системи. Переконливим підтвердженням може слугувати економічна криза 1929-1933 років, що розпочалася у США і швидко охопила все світове господарство. Криза показала, що капіталізм вільної ринкової конкуренції втратив здатність до саморегулювання, тому необхідна радикальна перебудова економічної системи, впровадження якогось регулювального механізму. Пошуки цього механізму в різних країнах привели до створення різних моделей регульованого капіталізму.

Наступна риса повоємнго економічного розвитку звелась до того, що іззагальної системи світового капіталістичного ^ господарства вийшла Радянська Росія яка під орудою^бзялася будувати абсолютно незнану економічну систему - соціалістичну, із державним плануванням, без приватної власності, вільної конкуренції т ощо.

Ще одна ознака міжнародних економічних відносин звелась до _лс/т^Х Яуо*-^ Ф-ПҐЬҐ ^/*£>~г створенняч^бвої світової валютної сттстеми - Генуезької.

Сполучені Штати Америки

Війна виявилась для США великим і прибутковим бізнесом. Вони завоювали незаперечне світове економічне лідерство та перетворили провідні європейські держави у своїх боржників ( Англія та Франція заборгували США як державі - 11 млрд. доларів; приватні американські компанії та приватні особи позичили Європі 6,5 млрд. дол.; до Першої світової війни США були боржником європейських держав). Через це Штати намагалися забезпечити собі політичну гегемонію у світі, що суперечило інтересам і планам Великої Британії та Франції. Нагадаємо, що людські втрати США у війні склали 116

492

тис. осіб, з них половина померла від пандемії грипу. Це друге місце з кінця у списку воюючих країн. Водночас війна спричинила промисловий, сільськогосподарський та торговельний бум у Штатах, оскільки вони перетворилися у провідного постачальника амуніції, сировини, палива та продовольства для європейських країн. На долю США по завершенні війни припадало 75 відсотків світового видобутку нафти, 50 - вугілля, 85 -виробництва автомобілів, 50 - світового запасу золота.Національне багатство країни за роки війни зросло у 2,5 рази. Вони посіли перше місце за експортом товарів та капіталів. Американський експорт за період 1914-1919 років зріс більше ніж у три рази - з 2,4 млрд. до 7,9 млрд. дол. Вони зайняли ринки, які раніше контролювали європейські держави.

Сполучені Штати швидко подолали пролеми конверсії, тобто переведення військових галузей на мирні рельси. І вже з кінця 1922 року почалася епоха прискореного розвитку - епоха «проспериті»

1914 року Вільсон говорив: „США не мають честі бути господарями світу, але їм належить честь нести плачене світло свободи, справедливості"; у 1917 - „існують американські принципи і американська політика, ми стоїмо тільки за них. Вони є принципами всього людства і повинні восторжествувати". Нарешті, ще один красномовний вислів американського президента: „Перед нами постало завдання фінансувати весь світ, а той, хто дає гроші, повинен навчатися управляти світом".

Великобританія

Ще на початку XX століття Великобританія позбулася статусу «майстерні світу», відмовилась від стандарту «двох флотів», фунт стерлінгів все більше поступався доларові у міжнародних розрахунках.

Перемога у війні принесла Британії більше розчарувань, аніж сподівань. Ціна перемоги була високою та драматичною для подальшого розвитку країни: 875 тис. убитих, понад 2 млн. поранених та калік, з ладу виведено 70 відсотків торговельного флоту, зовнішній борг сягнув 5,5 млрд.дол., країна перетворилась із світового кредитора у боржника ( борг лише США становив

493

3,7 млрд. дол.). З кредитора США Британія перетворилась у їхнього боржника. Промислове виробництво Британії скоротилося на 20%, а національне багатство - на одну третину. Лондон втратив статус світового фінансового центру (ним став Нью-Йорк). І, найголовніше, - колишня «майстерня світу» поступилася Сполученим Штатам першим місцем за рівнем економічного розвитку. Щоправда, Лондон позбувся німецької конкуренції на світовому ринку. Але технічний застій у промисловості, зовнішньоторговельний дефіцит, відчутні втрати торгового флоту і багато інших факторів зумовили довгий період повільного розвитку народного господарства країни аж до початку світової економічної кризи 1929-1933 років.

Особливістю економмічного розвитку Великобританії у після повоєнний період було те, що, втратаючи лідерство у виробництві товарів широкого народного вжитку, вона зосередилась на виробництві товарів розкоші, які мали попит і на внутрішньому і зовнішньому ринках, та на утриманні лідерства у банківській сфері. Так, у 1925 році британський уряд провів ревальвацію англійської валюти за рахунок відновленняполотого стандарту фунта сттерлінгів. Вартість його прирівняли до 4,86 дол., тобі о було відновлено довоєнне співвідношення між англійською і американською валютами. Хоча цей захід і сприяв зростанню курсу фунта, але подорожчання англійських товарів зачепило інтереси промисловців-експортерів.

Загальна стабілізація економіки, яка розпочалася з 1924 року і тривала до початку 1929 року, не принесла бажаних результатів Великій Британії. Промисловий довоєнний рівень було перевершено станом на 1928 рік лишень на 0,2 відсотки ( у деякій літературі взагалі вказується, що довоєнний промисловий рівень не було перевершено). Врешті-решт, Англія займе наприкінці 1920-х років третє місце, поступившись Німеччині.

Франція

Комп'єнське перемир'я, більше схоже на капітуляцію, сприймалось у Франції як торжество історичної справедливості і як вияв її військової могутності. Всі політичні організації Третьої республіки підтримували тезу,

494

що демократична Франція винесла на своїх плечах основний тягар війни. Не дивно, що популярним було гасло «німці за все заплатять». Вона зазнала найбільших втрат з-поміж країн-!ісреможниць: 1800 тис. убитими, тобто у 2 рази більше ніж Англія і у 12 разів - ніж США; втратила 25 відсотків національного багатства; промислове виробництво скоротилося за роки війни на 40 відсотків, а сільськогосподарське - на 35. Матеріальні втрати, завдані господарству країни, оцінювався у 200 млрд. франків. Водночас отримання від Німеччини територій (Ельзасу і Лотарингії), на 15 років вугільної Саарської області (з 1920 року Саар перебував під управлінням Ліги Націй), репарацій та поставок сировиною від Німеччини, Франція у післявоєнний період демонструвала високі порівняно з іншими країнами (крім США) темпи економічного зростання і за цим показником зайняла друге місце після США.

Проте ці успіхи були значною знівельовані невдачами у зовнішній політиці: витратною окупацією Руру, колоніальні війни у Марокко та Сирії, що привело до дефіциту держбюджету, девальвації франка тощо.