2. Психологічний феномен маніпуляції. Маніпуляція міжособистісна і масова.

Психологічна маніпуляція - тип соціального, психологічного впливу, соціально-психологічний феномен [1], що представляє собою прагнення змінити сприйняття або поведінку інших людей за допомогою прихованої, облудній або насильницької тактики [2] [3]. Оскільки такі методи просувають інтереси маніпулятора, часто за рахунок інших людей, вони можуть вважатися експлуатаційними, насильницькими, нечесними і неетичними.

Соціальний вплив не у всіх випадках буває негативним. Наприклад, доктор може намагатися переконати пацієнта змінити нездорові звички. Соціальне вплив зазвичай вважається нешкідливим, коли воно поважає право людини прийняти його або відхилити і не є надмірно примусовим. Залежно від контексту і мотивації, соціальний вплив може бути прихованою маніпуляцією.

Умови успішної маніпуляції

Згідно Джорджу Саймону (George K. Simon) [4], успіх психологічної маніпуляції насамперед залежить від того, наскільки маніпулятор:

приховує агресивні наміри і поведінку;

знає психологічні уразливості жертви, щоб визначити яка тактика буде найбільш ефективною;

має достатній рівень жорстокості, щоб не турбуватися про те, що завдасть жертві шкоди в разі потреби.

Отже, маніпуляція залишається найчастіше прихованої - реляційно-агресивної (англ. relational aggression) або пасивно-агресивною.

Маніпулювання - це дії, спрямовані на "прибирання до рук" іншої людини, кривдження її, здійснювані настільки майстерно, що у людини створюється враження, ніби вона самостійно управляє своєю поведінкою.

Наведені короткі формулювання поняття "маніпулювання" належать переважно до одного з її різновидів, достатньо поширеного, але не єдиного, а саме - до міжособистісного маніпулювання. В цих визначеннях операційна сторона процесу маніпулювання визначається, головним чином, через майстерність маніпулятора, а також прямо вказується на "насильство", "нав'язування" змін, що вносяться в психіку та поведінку. Водночас не зазначені навіть гіпотетичні підстави відділення "насильних" (вимушених) змін поведінки та психіки адресата від ненасильних.

Робоче визначення психологічного маніпулювання доцільніше сформулювати як процес цілеспрямованого чи ненавмисного використання різних специфічних способів і засобів зміни (модифікації) поведінки людини чи її мети, бажань, намірів, відносин, установок, психічного стану та інших психологічних характеристик на користь суб'єкта впливу, і які могли б не відбутися, якби адресат достатньо володів даними, що відносяться до ситуації, зокрема знав, які способи застосовувалися стосовно нього або з якою метою вони використовувалися.

Звідси витікає, що причин маніпулювання можна назвати багато. Ясно й те, що їх не можна віднести до однієї групи. Вони мають різне походження.

Перш за все необхідно розмежувати маніпулювання на міжособистісному рівні та масові маніпулювання. Потрібно також чітко розрізняти маніпулювання як процес і власне маніпулятивні методи, тобто техніку маніпулювання. Технікою можна користуватися несвідомо. В буденному житті багато хто з нас виконує роль мимовільних маніпуляторів чи жертв маніпулювання.

З прийомами маніпулювання на міжособистісному рівні ми стикаємося досить часто. Основними структурними елементами схеми такого маніпулювання з одного боку є сам маніпулятор, суб'єкт маніпулювання чи автор впливу, а з іншого - людина, на яку воно направлене, тобто об'єкт маніпулювання чи адресат впливу.

Процес маніпулятивного впливу може здійснюватися безпосередньо маніпулятором, але бувають ситуації, коли останній виступає ініціатором і організатором складного психологічного маніпулювання, в якому використовує інших осіб для досягнення своєї мети (так званий метод "залучення третіх сил").

Ще одне поняття, яке необхідно ввести для опису психологічного маніпулювання особою, - це "мішені" впливу.

Вплив будується з розрахунку на підставові інстинкти людини, її агресивні устремління. Маніпулятори використовують важелі, які повинні діяти безвідмовно: потреби в безпеці, в їжі, у відчутті спільноти тощо.

В різних дослідженнях мішенями впливу вважаються окремі люди, їх об'єднання, соціальні групи, населення і навіть країни - об'єкти психологічних операцій.

Під час розгляду міжособистісних маніпулювань на сьогодні як мішені розглядаються особистісні структури, певні психічні утворення людини. Узагальнюючи наявні дані з цієї проблеми, можна сформулювати робочу класифікацію мішеней маніпулятивного впливу на особистість. До неї належать такі п'ять груп психічних утворень людини:

2. Збуджувачі активності людини: потреби, інтереси, схильності.

2. Регулятори активності людини: групові норми; самооцінка (відчуття власної гідності, самоповага, гордість); суб'єктивні відносини; світогляд; переконання; вірування; смислові, цільові, операційні установки тощо.

3. Когнітивні (інформаційні) структури (у тому числі інформаційно-орієнтовна основа поведінки людини загалом) - знання Про навколишній світ, людей та інші різноманітні відомості, які є інформаційним забезпеченням активності людини.

4. Операційний склад діяльності: спосіб мислення, стиль поведінки та спілкування, звички, уміння, навички тощо.

5. Психічні стани: фонові, функціональні, емоційні. Потужність і ефективність маніпулятивного впливу залежить від наявності певних переваг у маніпулятора над адресатом. Раніше вже наголошувався прихований від адресата характер маніпулятивного впливу, що відразу створює переваги маніпулятору. Окрім цього, існують й інші переваги, які дозволяють маніпулятору використовувати специфічні прийоми впливу й підсилюють його ефект. Класифікація цих переваг запропонована Є. Доценком. 

Маніпулювання свідомістю є системою ІПВ з метою впровадження в свідомість певного світогляду, ціннісних установок, уявлень про мораль, моральність, нормативність тих чи інших форм поведінки. Якщо йдеться про масовий вплив, то тут, звичайно, основним інструментом маніпулювання свідомістю є масова культура - система маніпулювання елементарними реакціями мас людей, що застосовує найсучасніші досягнення науки й техніки. Ключовими провідниками масової культури є засоби масової інформації та індустрія дозвілля. ЗМІ працюють на користь ангажуючого їх замовника. Це проявляється в РR- технологіях передвиборної боротьби, в нав'язуванні за допомогою реклами тих або інших товарів і послуг, зокрема, що найбільш небезпечно, псевдомедичних, в етичній сфері йдеться про впровадження в суспільну свідомість певних "ідеалів", що влаштовують замовника. Надзвичайно важливим є вплив на суспільну свідомість індустрії дозвілля. Вона включає розважальні жанри кіно, театру й літератури, адаптовані до невимогливих інтелектуальних і естетичних запитів мас та направлені на формування в суспільній свідомості насаджуваного замовником способу життя.