2. Статичне зондування

Прилади та устаткування для статичного зондування такі:

• зонд з наконечниками;

• вдавлюючий пристрій (домкрат);

• штанги;

• вимірювальні пристрої (динамометр, манометр, індикатор, тензодатчики з поверхневою апаратурою).

Основні показники зондування:

R = Q + F,

де R.- загальний опір зондуванню, кН (кгс);

Q- опір зануренню конуса, кН (кгс);

F- опір тертя по бічній поверхні, кН (кгс).

Використовуються в розрахунках:

q₃ =Q / S_кон - питомий опір проникненню конуса наконечника, МПа;

де S_кон - площа конуса, см²;

Q- опір зануренню конуса;

f₃ =F / S_муф - питомий опір тертю по бічній поверхні (по муфті тертя), Мпа;

де S_муф - площа поверхні муфти тертя в см².

Так, за значенням q_З можна визначити щільність ґрунту (див. табл.. 4.1).

Таблиця №4.1

Дані для визначення щільності пісків при статичному зондуванні конусом-зондом за значеннями q_З

Ґрунт	Щільність грунтів
	пухкі	середньої щільності	щільні
Піски крупні та середньої крупності (незалежно від вологості)	qЗ < 5	5  qЗ  15	qЗ > 15
Піски дрібні (незалежно від вологості)	qЗ < 4	4  qЗ  12	qЗ > 12
Піски пилуваті (маловологі)	qЗ < 3	3  qЗ  10	qЗ > 10
Піски пилуваті (насичені водою)	qЗ < 2	2  qЗ  70	qЗ > 7

В залежності від способу вимірювання опору тертя ґрунта застосовуються зонди трьох типів (рис.4.1.).

Конструкція зонда першого типу дозволяє вимірювати опір по всій боковій поверхні та під нижнім кінцем (конусом) зонда.

Зонди другого та третього типу дозволяють вимірювати опір ґрунту під конусом та локальний опір на ділянці бокової поверхні, муфті тертя.

Р ис.4.1. Типи наконечників для статичного зондування

1 - конус; 2 - кожух; 3 - штанга; 4 - муфта тертя; 5 - розширювач

Проведення польових досліджень та обробка результатів виконується відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.1-9-2002 -"Грунти. методи польових випробувань статичним і динамічним зондуванням". Приклад графіка статичного зондування наведено на рис. 4.2.

Р ис.4.2. Приклад графіка статичного зондування

Обробка результатів. За результатами досліджень будується графік зміни показників зондування по глибині (рис. 4.2). Графік співставляється з геологічним розрізом найближчої розвідницької свердловини. Потрібні масштаби графіків наведено в ДСТУ. Оцінку властивостей ґрунтів роблять обрахуванням результатів дослідів методами математичної статистики.

За даними статичного зондування визначають:

а) піски за щільностю складу;

б) глини за консистенцією;

в) міцносні властивості пісків;

г) деформаційні властивості (модулі деформації):

- для пісків Е = 3 q₃;

- для суглинків і глин Е =7 q₃.

Достоїнства методу:

- швидкість проведення дослідів;

- комплексність визначення характеристик;

- можливість суміщення дослідів з іншими видами польових робіт.

Недоліки методу:

• складність технічного пристрою;

• наближеність визначень отримуваних показників;

• обмеження по глибині (до 20 м);

• обмеження по ґрунтах (виключаються великоуламкові, просадкові, мерзлі, засолені, набухаючі);

• жорсткі вимоги до якості проведення досліду.

Установки, що використовуються при статичному зондуванні:

а) самохідні (З-832 м, СП-59);

б) буксирні (З-979);

в) начіпні (ВСЗ-15, УСЗ-15);

г) переносні (ПССЗ-2/4).