2. Методика проведення випробувань

Етапи виконання робіт:

1 етап (динамічний) - забивання палі в ґрунт вільно падаючим молотом. При цьому фіксуються такі параметри:

- число ударів молота на кожен метр занурення;

- загальне число ударів;

- середнє відмовлення (середня глибина занурення палі від одного удару молота, в см).

Забивання припиняється при досягненні проектної глибини чи при різкому збільшенні числа ударів (більше 50 на останніх 10 см).

Після забивання палі дається "відпочинок", в залежності від виду та стану ґрунта (від однієї доби для великоуламкових ґрунтів до 20 діб для текучих глин).

2 етап (статичний) - вплив на палю ступінчасто - зростаючого навантаження. Величини ступіней навантаження приймаються за заздалегідь складеною програмою, але ця величина не повинна бути більшою 0,1Р, де Р - найбільше навантаження на палю, передбачене в програмі досліджень. Датчиків переміщень палі повинно бути не менш двох. Ступіні навантаження витримуються до умовної стабілізації осідання ґрунту. За умовну стабілізацію приймають осідання палі не більше 0.1 мм за такі відрізки часу:

• 15 хв., якщо під вістрям палі знаходяться піски чи тверді глини;

• 30 хв., якщо під вістрям знаходяться тугопластичні глини;

• 60 хв., якщо під вістрям знаходяться текучі глини чи мул.

Після закінчення навантаження роблять розвантаження палі подвоєними ступінями.

Випробування роблять згідно з вимогами відповідних норм.

Обробка результатів досліджень

Результати динамічних досліджень оформляються у вигляді двох графіків (рис. 6.3): залежності величини відмовлень за один залог (e) від глибини занурення палі та загального числа ударів (k) від глибини занурення палі. Графіки сполучаються з геологічним розрізом (відстань до найближчої свердловини повинна бути не далі 5 м і не ближче 1 м).

Р ис. 6.3. Зразок графічного оформлення результатів випробування ґрунтів еталонною палею на вплив динамічного навантаження

k - число ударів; е- величина відмовлень; l - глибина занурення палі;

1 - рослинний шар; 2 – піски; 3 – глини; 4 - піски з гравієм

Р езультати випробувань статичним навантаженням зображують у вигляді графіків (рис. 6.4) залежності загального осідання (S) від навантаження (Р) та залежності загального осідання (S) від часу (t). Масштаби графіків приймаються відповідно до вимог держстандартів.

Рис. 6.4. Зразок графічного оформлення результатів випробування грунтів еталонною палею на вплив статичного навантаження

3. Розрахунок несучої здатності паль за даними польових досліджень ґрунтів еталонною палею

Поодинокі значення граничного опору натурних паль ґрунту F_u, кН (тс) у місцях випробувань еталонною палею визначаються для паль з наконечником першого типу по формулі:

,

де _sp – коєфіціент; _sp=1,25 при занурені палі у щільні піски незалежно від їх крупності або великоуламкові грунти та _sp=1 для інших грунтів;

u, u_sp – периметр перетину палі та еталоної палі;

F_u,sp - поодиноке значення граничного опору еталоної палі, кН (тс), визначене за результатами випробувань статичним навантаженям

Для еталоних паль 2-го або 3-го типів по формулі:

F_u = _cR R_sp A + _cf f_sp u h,

де _cR – коефіціент умов роботи під нижнім кінцем палі, залежить від граничного опору грунта під нижнім кінцем еталоної палі R_sp приймається з табл будівельних норм;

R_sp - граничний опір грунта під нижнім кінцем еталоної палі кПа (тс/м²)

А – площа поперечного перетину палі, м²;

_{cf -} коефіціент умов роботи на бічній поверхні палі, приймається в залежності від середнього значення граничного опору грунта на бічній поверхні еталоної палі, f_sp;

f_sp - середнє значення граничного опору грунта на бічній поверхні еталоної палі, кПа (тс/м²);

h – глибина заглиблення палі м;

u – периметр поперечного перетину палі м.

Несуча здатність F_d кН (тс), забивної висячої палі, що працює на стиснення, визначається за результатами випробувань еталоною палею за формулою

_c – коефіциент умов роботи; _c =1;

n – число випробувань єталоною палею;

F_u - поодиноке значення граничного опору палі, кН (тс) у місці випробувань грунту еталонною палею;

_g - коефіцієнт надійності по грунту

Заняття № 7

ТЕМА:"Геофізичні методи досліджень властивостей

ґрунтів"

1. Основні поняття

Цілі, які переслідуються при геофізичних дослідженнях властивостей ґрунтів, такі:

- вивчення геологічного розрізу;

- визначення глибини залягання покрівлі корінних скельних ґрунтів під пухкими наносами осадового генезису;

- визначення глибини залягання, напрямків і швидкості руху підземних вод;

- виявлення та оконтурювання лінз мерзлих ґрунтів і льодів;

- визначення фізичних властивостей ґрунтів (пористості, вологості, щільності і т. ін.).

У практиці інженерно-будівельних вишукувань найбільш часто застосовуються наступні методи геофізичних досліджень:

- электророзвідка;

- сейсморозвідка;

- ядерні методи розвідки.

У польових умовах геофізичні дослідження ґрунтової основи виконуються такими способами:

- на поверхні по профілях (электророзвідка, сейсморозвідка);

- у свердловинах (каротаж);

- статичним зондуванням.

Більшість задач, розв'язуваних геофізичними методами при виконанні інженерно-будівельних вишукувань, зводиться до визначення фізичних властивостей ґрунтів ядерними методами, а саме:

гамма-метод (щільність);

гамма-гамма метод (щільність);

нейтронний метод (вологість, пористість).