54. Ідеальні норми:

а) розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та ін. витрати;

б) не включають непродуктивні втрати (природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи);

в) не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можна простежити тенденції, що відбуваються в перспективі.

55. Досяжні норми:

а) не включають непродуктивні втрати (природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи);

б) не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можна простежити тенденції, що відбуваються в перспективі;

в) розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та ін. витрати.

56. Які ціни можуть встановлюватися на основі фактичних цін минулих звітних періодів або прогнозних цін майбутніх періодів:

а) нормативні;

б) облікові;

в) фактичні;

г) виробничі.

57. Які ціни визначаються на кожен вид матеріалів з урахуванням необхідної кількості, конкурентоспроможної ціни, найкращого способу транспортування, оплати та включають знижки:

а) фактичні;

б) облікові;

в) виробничі;

г) нормативні.

58. Відхилення від норм списують:

а) одразу на фінансовий результат;

б) на собівартість реалізованої продукції;

в) на доходи або витрати підприємства.

59. Розраховані відхилення –

а) можуть бути виявлені під час проведення інвентаризації незавершеного виробництва;

б) на основі розрахунків визначають відхилення непрямих затрат, до яких належать загальновиробничі;

в) виникають у разі зміни технології та організації виробництва, заміни одного матеріалу іншим та в деяких інших випадках, пов’язаних зі змінами в процесі діяльності.

60. Економічний розмір замовлення – це:

а) замовлена кількість, за якої загальні витрати на замовлення і зберігання запасів будуть мінімальними;

б) кількість запасів для задоволення виробничих потреб або потреб клієнтів;

в) кількість замовлених запасів, що забезпечує оптимальну комбінацію витрат на придбання та зберігання їх.

61. Запаси категорії А (найвища ціна):

а) по них визначають економічні розміри замовлень і момент видачі повторного замовлення;

б) по них ретельно визначають розміри й моменти замовлень;

в) по них жодних формальних розрахунків не роблять.

62. Альтернативні витрати – це:

а) витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів;

б) вигода, що втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;

в) витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення.

63. При оптимальному використанні ресурсів за наявності лише одного обмеження:

а) аналіз здійснюється за допомогою лінійного програмування;

б) аналіз передбачає диференціальний аналіз релевантних витрат і доходів;

в) аналіз базується на показнику маржинального доходу на одиницю обмежувального чинника.

64. Резервний запас – це:

а) буферний запас, що створюється на випадок збільшення попиту або часу виконання замовлення;

б) буферний запас, що створюється на випадок зменшення попиту або витрат на зберігання запасів;

в) буферний запас, що створюється на випадок збільшення витрачання запасів упродовж періоду виконання замовлення.

65. Який з перерахованих чинників не впливає на встановлення ціни на продукцію або послуги підприємства:

а) попит;

б) кількість конкурентів;

в) дії конкурентів;

г) витрати.

66. Вирішення моделі як одна з трьох стадій лінійного програмування:

а) передбачає визначення чутливості моделі до зміни значень обмежувальних чинників з обчисленням тіньової ціни;

б) передбачає визначення змінних величин, цільової функції та побудову її рівняння, а також визначення обмежень та побудову їх рівнянь;

в) здійснюється переважно за допомогою комп'ютера, при цьому, залежно від кількості змінних у рівнянні цільової функції можна застосовувати різні методи вирішення.

67. Витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією однієї додаткової одиниці продукції називаються:

а) маржинальні витрати;

б) маржинальний дохід;

в) операційні витрати;

г) операційний прибуток.

68. Обсяг, що максимізує прибуток підприємства - це:

а) така кількість продукції, за якої маржинальні витрати більші за ціну;

б) така кількість продукції, за якої маржинальні витрати менші за ціну;

в) така кількість продукції, за якої маржинальні витрати дорівнюють ціні.

69. При якій моделі ціноутворення в основі лежить припущення, що підприємство намагається встановити ціну реалізації на рівні, який забезпечує максимальний прибуток:

а) еластична;

б) ціноутворення на основі витрат;

в) економічна;

г) ціноутворення на основі доходів.

70. Тіньова ціна – це:

а) величина збільшення значення цільової функції, внаслідок зменшення значення відповідного обмежувального чинника на одну одиницю;

б) величина зниження значення цільової функції, внаслідок зменшення значення відповідного обмежувального чинника на одну одиницю;

в) величина зниження значення цільової функції, внаслідок зменшення значення відповідного обмежувального чинника на загальний обсяг продукції.

71. Націнку можна розрахувати на базі:

а) загальних постійних витрат;

б) повної виробничої собівартості;

в) постійних виробничих витрат;

г) повних витрат.

72. Якщо незначне збільшення ціни викликає значне зниження обсягу реалізації, то попит вважається:

а) економічним;

б) практичним;

в) еластичним;

г) доцільним.

73. Запаси категорії В (середня ціна):

а) при яких змінні величини переглядають раз на квартал або раз на півроку;

б) при яких перевірку наявних запасів проводять періодично раз на рік;

в) при яких витрати на замовлення і зберігання запасів переглядають кожного разу при розміщенні чергового замовлення.

74. Результат впливу ціни на обсяг реалізації називають:

а) еластичністю ціни;

б) рентабельною ціною;

в) економічною ціною;

г) нормативністю ціни.

75. Націнка розраховується, як:

а) добуток відсотка націнки та витрат;

б) різниця між витратами та ціною;

в) сума витрат та націнки.

76. Бюджетування – це:

а) план майбутніх операцій, виражених у кількісних вимірниках;

б) процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів;

в) процес визначення дій, необхідних для досягнення стратегічної мети.

77. Генеральний (зведений) бюджет – це:

а) сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток;

б) сукупність бюджетів, що передбачають майбутні проблеми і визначають найкращий шлях удосконалення стратегічної мети;

в) сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства.

78. Сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток – це:

а) генеральний бюджет;

б) фінансовий бюджет;

в)гнучкий бюджет;

г) операційний.

79. Який з трьох основних підходів до організації процесу бюджетування дає можливість повністю врахувати стратегічні цілі компанії, зменшити витрати часу й уникнути проблем, пов’язаних з узгодженням та узагальненням окремих бюджетів:

а) „згори – вниз”;

б) „ знизу-вгору / згори-вниз”;

в) „згори-вниз / знизу-вгору”;

г) „знизу – вгору”.

80. За якого підходу до організації процесу бюджетування вище керівництво надає загальні директиви щодо цілей компанії, а керівники нижчої та середньої ланки готують бюджети, спрямовані на досягнення цілей компанії:

а) „згори-вниз / знизу-вгору”;

б) „згори – вниз”;

в) „ знизу-вгору / згори-вниз”;

г) „знизу – вгору”.

81. Бюджетний комітет – це:

а) робочий орган, який координує і обговорює бюджети з вищим керівництвом;

б) робочий орган, який забезпечує розробку й узгодження бюджетів;

в) робочий орган, який займається підготовкою бюджету продажу.

82. Процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналіз відхилень та внесення необхідних корективів називається:

а) звіт про виконання;

б) відхилення;

в) бюджетний контроль;

г) фінансовий звіт.

83. Як називається відхилення від бюджету, коли фактичні витрати більші за бюджетні:

а) стабільне;

б) заплановане;

в) позитивне;

г) негативне.

84. За методом складання бюджетів „бюджетування через прирощення”:

а) бюджети складаються на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді;

б) бюджети складаються на основі бюджетних витрат і доходів для фактичного обсягу діяльності;

в) бюджети складаються на підставі планових результатів, досягнутих у попередньому періоді.

85. Сприятливими є відхилення:

а) коли фактичний дохід менший за запланований;

б) коли фактичний дохід перевищує запланований;

в) коли фактичний дохід співпадає із запланованим.

86. Як називається відхилення від бюджету, пов’язане з помилками та прорахунками в процесі складання прогнозів, визначення функцій витрат і доходів, калькулювання планової собівартості та цін:

а) відхилення внаслідок планування;

б) відхилення внаслідок діяльності;

в) відхилення внаслідок прогнозування.

87. Відхилення внаслідок діяльності є:

а) результатом діяльності;

б) результатом дій персоналу;

в) результатом витрат підприємства;

г) результатом доходів підприємства.

88. Бюджет, складений на основі бюджетних витрат і доходів для фактичного обсягу діяльності або для кількох релевантних рівнів передбачуваної діяльності називається:

а) запланований;

б) фінансовий;

в) гнучкий;

г) операційний.

89. Відхилення за рахунок обсягу діяльності – це:

а) різниця між фактичними результатами діяльності й показниками гнучкого бюджету;

б) різниця між показниками гнучкого й статистичного бюджетів;

в) різниця між плановими показниками діяльності й показниками гнучкого бюджету.

90. Різниця між фактичними результатами діяльності й показниками гнучкого бюджету – це:

а) відхилення за рахунок обсягу діяльності;

б) управління за відхиленнями;

в) відхилення від статистичного бюджету;

г) відхилення від гнучкого бюджету.

91. Центр відповідальності – це:

а) сфера діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність керівника за показники діяльності, які контролює;

б) сфера діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за витратами підприємства, які він контролює;

в) сфера діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він контролює.

92. Центри дискретних витрат – це:

а) центри витрат, в яких неможливо визначити оптимальний взаємозв’язок між доходами та результатами діяльності;

б) центри витрат, в яких неможливо визначити оптимальний взаємозв’язок між витратами та результатами діяльності;

в) центри витрат, в яких може бути встановлений оптимальний взаємозв’язок між витратами та результатами діяльності.

93. Центр витрат – це:

а) центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, але не контролює доходи й інвестиції в активи центру;

б) центр відповідальності, керівник якого контролює доходи, але не контролює витрати на виробництво продукції та інвестицій в активи центру;

в) центр відповідальності, керівник якого контролює витрати й доходи, але не контролює інвестиції в активи центру.

94. Центр відповідальності, керівник якого контролює витрати й доходи, але не контролює інвестиції в активи центру – це:

а) центр витрат;

б) центр прибутку;

в) центр інвестицій;

г) центр доходу.

95. Центр інвестицій – це:

а) центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює доходи та інвестиції в активи центру;

б) центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції в активи центру;

в) центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати на виробництво продукції або придбання товарів та інвестиції в активи центру.

96. Принцип контрольованості – це:

а) принцип, згідно з яким керівник центру несе відповідальність лише за ті витрати, доходи й інвестиції, які не контролюються персоналом цього центру;

б) принцип, згідно з яким керівник центру не несе відповідальність лише за ті витрати, доходи й інвестиції, які не контролюються персоналом цього центру;

в) принцип, згідно з яким керівник центру несе відповідальність лише за ті витрати, доходи й інвестиції, які контролюються персоналом цього центру.

97. Звіт центру відповідальності використовується:

а) персоналом та керівником самого центру, та вищим керівництвом;

б) тільки вищим керівництвом;

в) керівником самого центру та вищим керівництвом.

98. Головна мета обліку відповідальності є:

а) посилення контролю за витратами через встановлення персональної відповідальності менеджерів різних рівнів за витрачання ресурсів;

б) є допомога менеджерам у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінюванні результатів діяльності;

в) система обліку, що забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центру відповідальності.

99. Витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності називаються:

а) нормативні витрати;

б) виробничі витрати;

в) стандартні витрати;

г) заплановані витрати.

100. Поточні стандарти – це:

а) довготермінові стандарти витрат, які встановлюються на конкретний термін, щоб вивчити динаміку цін і продуктивність праці;

б) стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов діяльності;

в) стандарти, що відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за наявних умов діяльності.