17. Витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень - це:

а) дійсні витрати;

б) середні витрати;

в) маржинальні витрати.

18. Вичерпані (спожиті) витрати:

а) сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як компенсація вартості товарів, що купуються таким платником податку;

б) витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді;

в) витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбання товарів для реалізації.

19. Непрямі витрати - це:

а) витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;

б) витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом;

в) витрати, що не включаються у собівартість запасів і які розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійсненні.

20. Нерелевантні витрати – це:

а) витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів;

б) витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;

в) витрати, які не залежать від прийнятого управлінського рішення.

21. Математичний опис взаємозв’язку між витратами та їх факторами називається:

а) прогнозування витрат;

б) динаміка витрат;

в) оцінка витрат;

г) функція витрат.

22. Критерій хорошої пристосованості визначає:

а) наскільки тісним є взаємозв’язок між витратами та певним фактором;

б) чи суттєво впливатиме на суму загальних витрат значення незалежної змінної величини;

в) взаємозв’язок між залежною змінною величиною і незалежною змінною величиною має бути економічно доцільним.

23. Спрощений статистичний аналіз – це:

а) статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних величин;

б) системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;

в) метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи.

24. Невичерпні (неспожиті) витрати – це:

а) збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної господарської діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутньому;

б) витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді;

в) витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбання товарів для реалізації.

25. Дійсні витрати – це:

а) витрати, які не залежать від прийнятого управлінського рішення;

б) витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;

в) витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів.

26. Витрати, розмір яких визначається керівником підприємства і не має прямого зв’язку зі змінами обсягу поточної діяльності називаються:

а) обов’язкові;

б) дискреційні;

в) напівпостійні;

г) напівзмінні.

27. Маржинальні витрати – це:

а) витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі;

б) витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів;

в) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень.

28. Конверсійні витрати – це:

а) витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;

б) витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетворення їх у готові вироби;

в) витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності.

29. Планова собівартість:

а) вид собівартості, яка ґрунтується на використанні нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції або її елементів;

б) розраховується на рік та за кварталами і протягом року не змінюється та є максимально допустимою величиною, відхилення в більшу сторону від якої вважається небажаним явищем;

в) характеризує величину фактичних витрат, які існували в процесі виробництва та реалізації продукції.

30. Виробнича собівартість включає:

а) адміністративні, комерційні та збутові витрати;

б) матеріальні витрати на технологічні потреби, витрати на оплату праці основних виробничих робітників та загально виробничі витрати;

в) витрати конкретного підприємства по випуску продукції.

31. Повна собівартість – це:

а) виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних, комерційних та збутових витрат;

б) прямі змінні витрати, які припадають на одиницю продукції;

в) вид собівартості, основою якої є середні норми витрачання різних видів ресурсів.

32. Маржинальна (обмежена) собівартість – це:

а) прямі змінні витрати, які припадають на одиницю продукції;

б) виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних, комерційних та збутових витрат;

в) виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають на одиницю продукції.

33. Нормативна (стандартна) калькуляція це:

а) калькуляція, яка дає можливість аналізувати структуру витрат на виробництво, визначити прибуток і рентабельність будівельного комплексу;

б) калькуляція, яка застосовується з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково обґрунтованих норм;

в) калькуляція, яка складається на підставі бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

34. Повна калькуляція:

а) складається на продукцію окремих цехів основного і допоміжного виробництв;

б) складається за всіма статтями витрат на виробництво;

в) відображає витрати на виробництво та збут продукції.

35. Калькуляція змінних витрат:

а) містить лише прямі витрати на виробництво;

б) відображає витрати на виробництво та збут продукції;

в) складається на продукцію окремих цехів основного і допоміжного виробництв.

36. Проміжна калькуляція:

а) складається лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів;

б) складається на окремі етапи робіт по об’єктах з тривалим циклом виробництва;

в) складається за певний період з метою розрахунку середньої собівартості одного виробу.

37. Масова (періодична) калькуляція:

а) складається лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів;

б) складається за певний період з метою розрахунку середньої собівартості одного виробу;

в) складається на окремі етапи робіт по об’єктах з тривалим циклом виробництва.

38. Калькуляція за центрами витрат:

а) це розрахунок собівартості продукції певного підрозділу підприємства;

б) відображає собівартість певного виду продукції в цілому по підприємству;

в) дає уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметру.

39. Яка з перелічених калькуляцій відображає собівартість певного виду продукції в цілому по підприємству:

а) загальна;

б) індивідуальна;

в) за центрами витрат;

г) параметрична.

40. Яка з перелічених калькуляцій дає уявлення про собівартість продукції з розрахунку на одиницю певного параметру:

а) проміжна;

б) параметрична;

в) загальна;

г) масова.

41. Яка з перелічених калькуляцій представляє собою розрахунок собівартості продукції певного підрозділу підприємства:

а) загальна;

б) проміжна;

в) індивідуальна;

г) за центрами витрат.

42. Метод прямого розподілу передбачає, що:

а) витрати кожного допоміжного підрозділу розподіляють послідовно на всі підрозділи, крім тих, витрати яких розподілені раніше;

б) витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів;

в) витрати допоміжних виробництв спочатку розподіляються між самими допоміжними виробництвами пропорційно обсягу наданих послуг.

43. Метод послідовного розподілу передбачає, що:

а) витрати кожного допоміжного підрозділу розподіляють послідовно на всі підрозділи, крім тих, витрати яких розподілені раніше;

б) витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів;

в) витрати допоміжних виробництв спочатку розподіляються між самими допоміжними виробництвами пропорційно обсягу наданих послуг.

44. Метод розподілу (врахування) взаємних послуг передбачає, що:

а) витрати кожного допоміжного підрозділу розподіляють послідовно на всі підрозділи, крім тих, витрати яких розподілені раніше;

б) витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів;

в) витрати допоміжних виробництв спочатку розподіляються між самими допоміжними виробництвами пропорційно обсягу наданих послуг.

45. Об’єктом обліку виробничих витрат є:

а) одиниця продукції (робіт, послуг), тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві;

б) вироби, їх окремі частини, групи виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів, окремі операції;

в) витрати на виробництво, реалізацію та доведення продукту до споживача.

46. Метод одночасного розподілу передбачає, що:

а) витрати кожного допоміжного підрозділу розподіляють послідовно на всі підрозділи, крім тих, витрати яких розподілені раніше;

б) витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів;

в) витрати допоміжних виробництв розподіляють між самими допоміжними підрозділами, але при цьому використовують систему рівнянь.

47. Витрати, до яких належать усі виробничі витрати, необхідні для перетворення матеріальних ресурсів у готову продукцію – це:

а) повні витрати;

б) додані витрати;

в) виробничі витрати;

г) загальновиробничі витрати.

48. Метод сигнального документування – це метод обліку та контролю матеріальних витрат:

а) коли у виробництво надходить наперед визначена партія матеріалів, із якої шляхом розкрою, нарізування або штампування виготовляється одна або кілька деталей;

б) який застосовується в разі позапланових змін норм або перевищення ліміту споживання виробничих ресурсів;

в) який ґрунтується на даних інвентаризації матеріалів на робочих місцях і в незавершеному виробництві.

49. Метод партіонного розкрою - це метод обліку та контролю матеріальних витрат:

а) коли у виробництво надходить наперед визначена партія матеріалів, із якої шляхом розкрою, нарізування або штампування виготовляється одна або кілька деталей;

б) який застосовується в разі позапланових змін норм або перевищення ліміту споживання виробничих ресурсів;

в) який ґрунтується на даних інвентаризації матеріалів на робочих місцях і в незавершеному виробництві.

50. Інвентарний метод - це метод обліку та контролю матеріальних витрат:

а) коли у виробництво надходить наперед визначена партія матеріалів, із якої шляхом розкрою, нарізування або штампування виготовляється одна або кілька деталей;

б) який застосовується в разі позапланових змін норм або перевищення ліміту споживання виробничих ресурсів;

в) який ґрунтується на даних інвентаризації матеріалів на робочих місцях і в незавершеному виробництві.

51. Маржинальний дохід визначається:

а) як різниця між вартістю реалізованої продукції та змінними витратами;

б) як різниця між постійними та змінними витратами;

в) як різниця між вартістю реалізованої продукції та постійними витратами.

52. Специфічні витрати – це:

а) витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією різних груп продукції;

б) витрати, пов’язані з функціонуванням підприємства в цілому;

в) витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією конкретного продукту.

53. Базові норми:

а) не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можна простежити тенденції, що відбуваються в перспективі;

б) не включають непродуктивні втрати (природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи);

в) розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та ін. витрати.