- •1.Українська національна ментальність та її відображення у філософській думці України.Основні особливості та джерела української філософії
- •1.2Специфічними рисами української філософії, які формувалися на основі українського національного характеру («української душі»):
- •5.Філософська концепція г. Сковороди
- •9.Філософсько-соціологічні погляди Франка
- •11.Розвиток української філософії у діаспорі.
- •10.Соціально-філософські погляди в. Липинського та д. Донцова
5.Філософська концепція г. Сковороди
Григорій Сковорода-гром.діяч,засновник укр.класичної філософії.Згідно Сковороди у центрі світу стоїть людина.Світ ж складається з 2 натур - видимої і невидимої, зовнішньої і внутр., тварі і бога. Вчення про 2 натури пов’язане з концепцією про 3 світи: все існуюче мислитель поділяв на 3 види буття або світи – великий(макросвіт), малий(мікросвіт), символічний(Біблія). Видимий світ це світ матеріальний, невидимий – духовний. Видимими частинами макросвіту –є матерія, мікро – людина,її плоть, символічного світу – біблія.Людське самопізнання дає змогу пізнати внутрішні закони буття зовнішньої природи. Бог є істинною ідеєю.Біблія це та загадка, котру слід розгадувати, вона є носієм втаємниченої істини про вищі духовні цінності, які слід пізнати. Вчення сковороди про сродну працю розкриває джерела сродності – призначення , покликання, людини до конкретного виду діяльності.Сродність людини закладає природа та бог з моменту її народженн. Тому все сродне є природним у людині.Невідповідність природних задатків посаді - джерело суспільного зла,людина страждає,сама в приносить негаразди оточуючим. Істинне щастя людини у ній самій, тому треба намагатися досконало пізнати себе і заволодіти цим щастям. Щодо нерівної рівності,то мислитель висловлює думку про те,що,Бог дає всім,кожному по вінця.Суспільство ж має дати кожному те, що він заслужив.
9.Філософсько-соціологічні погляди Франка
Іван Франко-глибокий мислитель,громадськийдіяч.Мислитель розробляє тему праці, трудової моралі ставлячи в центр своєї філософії людину. Головний закон людяності у формуванні Франка: неробство - зло, праця - добро. Праця-єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, вселяти в неї почуття гідності і правди. Але жити лише для праці неможливо, вважав Франко.У його поглядах постійно виступають дві взаємозалежні сили: це пісня і праця, дух і матерія, книжка і хліб..Згідно мислителя критерієм суспільного поступу – є щастя людини.Щастя в його розумінні - це єдина мета, до якої людина прагне споконвіку, заради якої народжується на світ, навчається, трудиться, взагалі живе.Суспільний прогрес Франко визначав,як явище неоднорідне і нерівномірне.Часто на цьому шляху люди втрачають багато позитивних надбань, хоча по дорозі вперед знаходять все щось нового. Поступом на шляху еволюції людства І.Франко визнає поділ праці, адже він веде до прискорення процесу праці, її вдосконалення. Найганебнішим, найвідсталішим явищем, що заважає суспільному прогресові, І.Франко вважає «внутрішнє соціальне рабство. В розумінні ідеї суспільного прогресу І.Франко виділяє насамперед людину, рівень задоволення її матеріальних і духовних потреб. Це неможливо без миру й злагоди між людьми, як неможливий без цього стан щастя і окремої людини, і суспільства в цілому. Шлях до добробуту і щастя лише один -через свободу людини і гарантію її людських прав.Ставлення до марксизму та соціалізму.Франко сприймав марксизм та соціалізм дуже прихильно.Був соціалістом по-симпатії,йому імпонували соціальні ідеї,які були поширені в Європі Сен-Сімона,Оуена.Мав симпатії до європейського соціалізму,проте не до марксистського.Франко ідентифікував соціалізм із соціальною справедливістю.Вважав соціалізм,як прагнення усунити всяку нерівність,усяке убозтво та запровадження справедливішого ладу.
