6.Природнє право та його особливості.

Природне право відображає потреби людини, норми природнього права відображають людську екзистенцію, її цінності. Природне право є апріорним і обгунтовується культурно-історичним процесом. Природні права: - право на життя, свободу, власність, особисту гідність, особисту безпеку та цілісність. Природне право за своєю суттю є похідним від приролнього порядку речей, від природи самої людини. Основна цінність природнього права – це цінність життя. Відповідно до цієї цінності правовоми є ті норми, які створюють безпечні умови для людського існування – ніхто не має права позбавляти людину життя. Природне право властиве першим цивілізаціям. Природне право є в основі звичаїв і традицій, тому може бути ототожнено до звичаєвого і природного права. Природні права не можна ставити під сумнів, оскільки людина втратить свою самодостатність. Найбільш послідовно теорії природнього права розвивали: Локк, Гельвецій, Руссо.У будь-якому суспільстві рано чи пізно відбуваються гармонізація людських стосунків, оскільки людська природа є гуманна.

5. Форми права.

Форма права – це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообовязковість.

1) правовий звичай – санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообовязковий характер та гарантоване його примусовою силою.

2) релігійно-правові норми – санкціоновані державою церковні канони та інші норми, яким надається загальнообовязковий характер,

3)правовий прецедент – судове або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому надається обовязкове значення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ,

4)нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою,

5) нормативний договір – правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох субєктів і забезпечується державою,

6) міжнародно-правові акти – норми міжнародного співтовариства, Які з санкції держави поширюються на її території.

Існують внутрішні та зовнішні форми права. Внутрішня характеризується відповідною сукупністю правових норм, що обєднуються в інститути, підгалузі і галузі права.

7. Особливості та засади позитивного права.

Позитивне право є похідним від чистої думки. Якщо природне право є всезагальним і універсальним, то позитивне право є релятивним (штучним).

Позитивне право обгрунтовується раціональним, логічним та свідоглядним методом. Позитивне право передбачає формалізований нормативний акт.

Під позитивним правом розуміємо всю сукупність чинних правових норм певної держави, а також сукупність норм, які регулюють міждержавні відносини.. сам термін позитивне право означає по-перше що це норми, встановлені або санкціоновані певним зовнішнім авторитетом і які виконуються під впливом певного зовнішнього впливу, а не з власної волі чи з моральної свідомості конкретної особи. По-друге позитивізм права полягає у тому що його норми реально діють і впливають на поведінку людей, тобто вони здійснюють певний позитивний вплив.