
- •Посібник до вивчення спецкурсу «хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Посібник до вивчення спецкурсу «Хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Передмова
- •Частина 1. Хімічна технологія виробництва бризантних вибухових речовин вибухові речовини як хімічна система
- •Класифікація бризантних вибухових речовин
- •Загальна характеристика бризантних вибухових речовин
- •Технологія виробництва бризантних вибухових речовин
- •Технологічне оформлення процесів нітрування
- •Порядок зливу компонентів
- •Число стадій процесу
- •Оборот кислот
- •Циклічність процесу
- •Кислотне господарство
- •Нітрувальна активність кислотних сумішей
- •Апаратурне оформлення процесів нітрування
- •Апарати для відокремлення нітропродуктів і відпрацьованих кислот
- •Схеми й конструкції установок
- •Технологія отримання основних ароматичних нітросполук (с-no2)
- •Технологія отримання тротилу
- •Технологія отримання динітронафталіну
- •Технологія отримання нітропохідних амінів (n – no2) Тетрил (2,4,6 - тринітро - n - метилнітроанілін)
- •Отримання тетрилу з диметиланіліну
- •Отримання тетрилу із динітрохлорбензолу й метиламіну
- •Технологія нітропохідних аліфатичних амінів
- •Технологія нітропохідних гетероциклічних амінів
- •Технологія отримання гексогену
- •Отримання гексогену нітролізом за дві стадії
- •Отримання гексогену оцтовоангідридним методом
- •Технологія отримання октогену
- •Бризантні вибухові суміші
- •Суміші й стопи індивідуальних вибухових речовин
- •Класифікація промислових вибухових речовин
- •Гранулотол і алюмотол
- •Промислові вибухові речовини на основі аміачної селітри
- •Аміачна селітра та її властивості
- •Найпростіші гранульовані вибухові речовини
- •Гранульовані амоніти й грамонали
- •Порошкоподібні вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини для відкритих робіт
- •Водомісткі вибухові речовини для підземних робіт
- •Емульсійні вибухові речовини
- •Вибухові речовини зі вмістом нітроефірів
- •Запобіжні вибухові речовини
- •Вогнегасники в складі запобіжних вибухових речовин
- •Особливості селективно - детонуючих запобіжних вибухових речовин
- •Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин
- •Список рекомендованої літератури
- •Е.О.Спорягін, о.Ю.Нестерова
- •Посібник до вивчення спецкурсу
- •«Хімічна технологія
- •Високомолекулярних сполук»
Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин
На сьогодні найпоширеніми є такі ЗВР (табл.15).
Таблиця 15 – Фізичні властивості ЗВР
Показники |
Амоніт АП-5ЖВ |
Амоніт Т-19 |
Вугленіти |
Іоніт |
||
Е-6 |
12ЦБ |
|||||
Кисневий баланс |
-0,02 |
-2,47 |
0,5 |
0 |
6,47 |
|
Qвиб, кДж/кг |
3500 |
3410 |
2680 |
2300 |
1930 |
|
Повна ідеальна робота вибуху, кДж/кг |
3000 |
2600 |
1950 |
– |
1440 |
|
Т виб, 0С |
2520 |
2230 |
1790 |
– |
– |
|
V, л/кг |
787 |
724 |
560 |
520 |
580 |
|
Щільність патронів, г/см3 |
1,0 – 1,15 |
1,05 – 1,2 |
1,1 – 1,25 |
1,15 – 1,35 |
1,0 – 1,2 |
|
Працездатність у свинцевій бомбі, см3 |
320 – 330 |
265 – 280 |
130 – 170 |
95 – 120 |
95 – 125 |
|
Працездатність за балістичним маятником |
0,74 |
0,7 |
0,58 |
0,8 |
– |
|
Бризантність, мм |
14 – 17 |
15 – 17 |
7 – 11 |
– |
5 – 6 |
|
D, м/с |
3600 – 4600 |
3600 – 4300 |
1900 – 2200 |
1900 – 2000 |
1600 – 1800 |
|
dкр, мм |
10 – 12 |
10 – 12 |
7 – 9 |
– |
– |
|
Передача детонації, см |
||||||
- між патронами |
5 – 10 |
7 – 12 |
5 – 12 |
4 – 5 |
Детонація впритул |
|
- після витримки у воді |
2 – 7 |
4 – 8 |
3 – 10 |
2 – 3 |
» » |
|
Чутливість |
||||||
- до удару, % |
12 – 32 |
12 – 24 |
40 – 70 |
50 – 60 |
24 – 32 |
|
- до тертя без піску, мПа |
– |
– |
230 |
– |
300 |
|
- до тертя з домішкою 5% піску, мПа |
190 |
190 |
– |
– |
– |
III клас представлений амонітом АП-5ЖВ, що містить водотривку АС, тротил і NaCl. Потужна ЗВР обмеженого застосування, яку використовують у чистопородних вибоях вугільних шахт, небезпечних за газом або пилом, із дотриманням таких умов: вживання заходів, що виключають влучення у вибій вугільного пилу й інших виробок, застосування водорозпилювальних шарів, а також водорозпилювальних завіс у разі вмісту СН4 у вибої до 1%. Якщо вміст СН4 великий, використання ЗВР ІІІ класу не дозволяється, не використовують його й у породних вибоях на відстані до 5м від вугільних шарів.
IV клас. Цей клас представлений амонітом Т-19, що являє собою потрійну суміш: водотривка АС – ТНТ – NaCl, але в іншому співвідношенні, ніж амоніт АГ-5ЖВ, зокрема він містить більшу кількість вогнегасника. Це ВР середньої потужності й запобіжності, має високу детонаційну здатність і детонує в разі значного ущільнення (1650 – 1700 кг/см3). Завдяки цьому зменшується імовірність часткових відмов і вигоряння зарядів.
V клас. Вугленіт Е-6 – іонообмінна ВР, сенсибілізована рідкими нітроефірами. Містить іонообмінну пару NH4Cl – NaNO3, а також невелику кількість КСl як додатковий вогнегасник. Характеризується досить високою детонаційною здатністю, що забезпечується значним вмістом нітроефірів.
За водотривкістю вугленіт Е-6 поступається амонітові Т-19, час витримки патронів у воді перед випробуванням на передачу детонації – 30хв. ЗВР V класу рекомендують для висадження вугілля й порід будь - якої міцності тільки за наявності двох відкритих поверхонь у вибої; для вугілля м'якої і середньої міцності у вибої допускається одна відкрита поверхня.
VI клас. Вугленіт 12ЦБ – це СДВР, сенсибілізований нітроефірами. Містить суміш карбаміду й NaNO3, що під час вибуху в замкнутій камері реагує з утворенням СО2, Н2О та N2. Для посилення запобіжних властивостей до складу вугленіту вводять невелику кількість NаCl. Як желатинізатор застосовують NaКМЦ. Вугленіт 12ЦБ застосовують для вибухового відбиття вугілля й породи шпуровим методом у вибоях шахт, небезпечних за газом усіх категорій і пилом, крім особливо небезпечних вибоїв і комбайнових ніш із одною площиною оголення.
VII клас. Іоніт – іонообмінна ВР, що складається із суміші NaNO3, NH4Cl і сенсибілізатора. Як желатинізатор застосовують колоїдну бавовну. Іоніт допускають для висадження у вигляді накладних зарядів: для пропускання вугілля (породи), що застрягло у вуглеспускних виробках і дроблення негабаритних шматків породи й пального сланцю масою не більше 0,6 кг; у ході руйнування дерев'яних стійок, а також для вибухового способу розпилення води, що перебуває в поліетиленовому посуді масою 0,15 кг (для посудин місткістю 20 л) і 0,3 кг (для посудин місткістю 40 л).
ЗВР VI – VII класів мають досить високу детонаційну здатність, що забезпечується наявністю в їх складі рідких нітроефірів. Водотривкість досягається опудренням компонентів стеаратами та слабкою желатинізацією нітроефірів. Вони мають підвищену чутливість до механічних впливів, високу токсичність типу амонітів. ЗВР, що вміщують нітроефіри, виготовляють за дві фази. У першій фазі здійснюють змішування сипких компонентів (іонообмінна пара) і гідрофобізацію їх стеаратами. Остаточне змішування сипких компонентів зі слабо желатинованими нітроефірами відбувається у механічних лопатевих змішувачах фірми Вернер – Пфляйдерер.