Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин

На сьогодні найпоширеніми є такі ЗВР (табл.15).

Таблиця 15 – Фізичні властивості ЗВР

Показники	Амоніт АП-5ЖВ	Амоніт Т-19	Вугленіти		Іоніт
			Е-6	12ЦБ
Кисневий баланс	-0,02	-2,47	0,5	0		6,47
Qвиб, кДж/кг	3500	3410	2680	2300		1930
Повна ідеальна робота вибуху, кДж/кг	3000	2600	1950	–		1440
Т виб, 0С	2520	2230	1790	–		–
V, л/кг	787	724	560	520		580
Щільність патронів, г/см3	1,0 – 1,15	1,05 – 1,2	1,1 – 1,25	1,15 – 1,35		1,0 – 1,2
Працездатність у свинцевій бомбі, см3	320 – 330	265 – 280	130 – 170	95 – 120		95 – 125
Працездатність за балістичним маятником	0,74	0,7	0,58	0,8		–
Бризантність, мм	14 – 17	15 – 17	7 – 11	–		5 – 6
D, м/с	3600 – 4600	3600 – 4300	1900 – 2200	1900 – 2000		1600 – 1800
dкр, мм	10 – 12	10 – 12	7 – 9	–		–
Передача детонації, см
- між патронами	5 – 10	7 – 12	5 – 12	4 – 5		Детонація впритул
- після витримки у воді	2 – 7	4 – 8	3 – 10	2 – 3		» »
Чутливість
- до удару, %	12 – 32	12 – 24	40 – 70	50 – 60		24 – 32
- до тертя без піску, мПа	–	–	230	–		300
- до тертя з домішкою 5% піску, мПа	190	190	–	–		–

III клас представлений амонітом АП-5ЖВ, що містить водотривку АС, тротил і NaCl. Потужна ЗВР обмеженого застосування, яку використовують у чистопородних вибоях вугільних шахт, небезпечних за газом або пилом, із дотриманням таких умов: вживання заходів, що виключають влучення у вибій вугільного пилу й інших виробок, застосування водорозпилювальних шарів, а також водорозпилювальних завіс у разі вмісту СН₄ у вибої до 1%. Якщо вміст СН₄ великий, використання ЗВР ІІІ класу не дозволяється, не використовують його й у породних вибоях на відстані до 5м від вугільних шарів.

IV клас. Цей клас представлений амонітом Т-19, що являє собою потрійну суміш: водотривка АС – ТНТ – NaCl, але в іншому співвідношенні, ніж амоніт АГ-5ЖВ, зокрема він містить більшу кількість вогнегасника. Це ВР середньої потужності й запобіжності, має високу детонаційну здатність і детонує в разі значного ущільнення (1650 – 1700 кг/см³). Завдяки цьому зменшується імовірність часткових відмов і вигоряння зарядів.

V клас. Вугленіт Е-6 – іонообмінна ВР, сенсибілізована рідкими нітроефірами. Містить іонообмінну пару NH₄Cl – NaNO₃, а також невелику кількість КСl як додатковий вогнегасник. Характеризується досить високою детонаційною здатністю, що забезпечується значним вмістом нітроефірів.

За водотривкістю вугленіт Е-6 поступається амонітові Т-19, час витримки патронів у воді перед випробуванням на передачу детонації – 30хв. ЗВР V класу рекомендують для висадження вугілля й порід будь - якої міцності тільки за наявності двох відкритих поверхонь у вибої; для вугілля м'якої і середньої міцності у вибої допускається одна відкрита поверхня.

VI клас. Вугленіт 12ЦБ – це СДВР, сенсибілізований нітроефірами. Містить суміш карбаміду й NaNO₃, що під час вибуху в замкнутій камері реагує з утворенням СО₂, Н₂О та N₂. Для посилення запобіжних властивостей до складу вугленіту вводять невелику кількість NаCl. Як желатинізатор застосовують NaКМЦ. Вугленіт 12ЦБ застосовують для вибухового відбиття вугілля й породи шпуровим методом у вибоях шахт, небезпечних за газом усіх категорій і пилом, крім особливо небезпечних вибоїв і комбайнових ніш із одною площиною оголення.

VII клас. Іоніт – іонообмінна ВР, що складається із суміші NaNO₃, NH₄Cl і сенсибілізатора. Як желатинізатор застосовують колоїдну бавовну. Іоніт допускають для висадження у вигляді накладних зарядів: для пропускання вугілля (породи), що застрягло у вуглеспускних виробках і дроблення негабаритних шматків породи й пального сланцю масою не більше 0,6 кг; у ході руйнування дерев'яних стійок, а також для вибухового способу розпилення води, що перебуває в поліетиленовому посуді масою 0,15 кг (для посудин місткістю 20 л) і 0,3 кг (для посудин місткістю 40 л).

ЗВР VI – VII класів мають досить високу детонаційну здатність, що забезпечується наявністю в їх складі рідких нітроефірів. Водотривкість досягається опудренням компонентів стеаратами та слабкою желатинізацією нітроефірів. Вони мають підвищену чутливість до механічних впливів, високу токсичність типу амонітів. ЗВР, що вміщують нітроефіри, виготовляють за дві фази. У першій фазі здійснюють змішування сипких компонентів (іонообмінна пара) і гідрофобізацію їх стеаратами. Остаточне змішування сипких компонентів зі слабо желатинованими нітроефірами відбувається у механічних лопатевих змішувачах фірми Вернер – Пфляйдерер.