
- •Посібник до вивчення спецкурсу «хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Посібник до вивчення спецкурсу «Хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Передмова
- •Частина 1. Хімічна технологія виробництва бризантних вибухових речовин вибухові речовини як хімічна система
- •Класифікація бризантних вибухових речовин
- •Загальна характеристика бризантних вибухових речовин
- •Технологія виробництва бризантних вибухових речовин
- •Технологічне оформлення процесів нітрування
- •Порядок зливу компонентів
- •Число стадій процесу
- •Оборот кислот
- •Циклічність процесу
- •Кислотне господарство
- •Нітрувальна активність кислотних сумішей
- •Апаратурне оформлення процесів нітрування
- •Апарати для відокремлення нітропродуктів і відпрацьованих кислот
- •Схеми й конструкції установок
- •Технологія отримання основних ароматичних нітросполук (с-no2)
- •Технологія отримання тротилу
- •Технологія отримання динітронафталіну
- •Технологія отримання нітропохідних амінів (n – no2) Тетрил (2,4,6 - тринітро - n - метилнітроанілін)
- •Отримання тетрилу з диметиланіліну
- •Отримання тетрилу із динітрохлорбензолу й метиламіну
- •Технологія нітропохідних аліфатичних амінів
- •Технологія нітропохідних гетероциклічних амінів
- •Технологія отримання гексогену
- •Отримання гексогену нітролізом за дві стадії
- •Отримання гексогену оцтовоангідридним методом
- •Технологія отримання октогену
- •Бризантні вибухові суміші
- •Суміші й стопи індивідуальних вибухових речовин
- •Класифікація промислових вибухових речовин
- •Гранулотол і алюмотол
- •Промислові вибухові речовини на основі аміачної селітри
- •Аміачна селітра та її властивості
- •Найпростіші гранульовані вибухові речовини
- •Гранульовані амоніти й грамонали
- •Порошкоподібні вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини для відкритих робіт
- •Водомісткі вибухові речовини для підземних робіт
- •Емульсійні вибухові речовини
- •Вибухові речовини зі вмістом нітроефірів
- •Запобіжні вибухові речовини
- •Вогнегасники в складі запобіжних вибухових речовин
- •Особливості селективно - детонуючих запобіжних вибухових речовин
- •Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин
- •Список рекомендованої літератури
- •Е.О.Спорягін, о.Ю.Нестерова
- •Посібник до вивчення спецкурсу
- •«Хімічна технологія
- •Високомолекулярних сполук»
Вогнегасники в складі запобіжних вибухових речовин
Під час введення до складу ЗВР каталітично активних солей – вогнегасників, залежність здатності ВР до займання від їх енергетичних характеристик зберігається, але область запалення зміщується в область більш високої теплоти вибуху. Таким чином, введення активних солей – вогнегасників, до складу ЗВР є ефективним способом підвищення припустимого рівня їх енергії. Чим вище каталітична активність солей, тим вищий припустимий рівень енергії ВР. Вогнегасна здатність солей збільшується зі зменшенням температури їх плавлення й збільшенням дисперсності. Ефективні солі стримують спалах, якщо поверхня порошку становить не менше 1,84 см3 на 1см3 газу. Т.Мурат установив такий ряд ефективності вогнегасників (у порядку зменшення): KCl, NaCl, K2CO3, Na2CO3, CaCl2, NH4Cl2, тальк, NaHPO4∙4H2O, H2O.
Особливості селективно - детонуючих запобіжних вибухових речовин
Нормально працюючі шпурові заряди не запалюють метаново-повітряну суміш навіть у випадку, якщо вони складаються не із ЗВР (наприклад, амоніт 6ЖВ із Qвиб = 4186 кДж/кг) і навпаки, газ запалюється в результаті вибуху відкритого заряду m = 100 г, що складається із ЗВР IV класу з Qвиб = 3350 кДж/кг. Часткове розкриття зарядів може відбутися внаслідок перетинанні шпурів тріщинами, осідання врубу, підбиття вибухами сусідніх зарядів. Найбільш перспективним у такому випадку є створення селективно - детонуючих вибухових речовин (СДВР). Вони містять різні за хімічною активністю компоненти, наприклад НГЦ (сенсибілізатор) і суміш NH4Cl із NaNO3(KNO3). У процесі вибуху ці ВР здатні взаємодіяти одна з одною за схемою:
NH4Cl + NaNO3 → NaCl + N2 + 2H2O + 1/2O2
із виділенням тепла. Такі суміші вибухають вибірково (селективно) залежно від умов перебігу вибуху. У разі швидкого спаду тиску в продуктах детонації (під час висадження в шпурах з тріщинами, відкритих або напіввідкритих зарядів) у детонаційній хвилі розкладається тільки сенсибілізатор. Інші компоненти поводяться як інертні речовини, що не встигають прореагувати між собою.
Під час висадження в замкнутій камері (шпури з міцними стінками) у вибуховому перетворенні беруть участь усі компоненти з повним виділенням енергії. Так, сполука, що містить 10% НГЦ і еквівалентно-молекулярну суміш NH4Cl і NaNO3, під час вибуху відкритого заряду виділяє всього 630 кДж/кг тепла, а при вибуху в шпурі із забиванням – 1410 кДж/кг. Основна перевага СДВР полягає в тому, що в небезпечних умовах вибуху (відкритий або напіввідкритий заряд) вони проявляють високі запобіжні властивості, а в менш небезпечних умовах (нормально працюючий шпуровий заряд із внутрішнім забиванням) виділяють енергії не набагато менше, ніж ЗВР звичайного типу. Крім того, під час вибуху СДВР інгібітор утворюється в ультрадисперсному стані, тому що першою стадією реакції є обмін іонами, наприклад
NH4Cl + NaNO3 → NaCl + NH4NO3, (54% NaNO3 і 35% NH4Cl ).
Часто такі вибухові суміші називають іонообмінними. В українському асортименті ЗВР представлені вугленітами Е6, 12ЦБ, іонітом.