
- •Посібник до вивчення спецкурсу «хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Посібник до вивчення спецкурсу «Хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Передмова
- •Частина 1. Хімічна технологія виробництва бризантних вибухових речовин вибухові речовини як хімічна система
- •Класифікація бризантних вибухових речовин
- •Загальна характеристика бризантних вибухових речовин
- •Технологія виробництва бризантних вибухових речовин
- •Технологічне оформлення процесів нітрування
- •Порядок зливу компонентів
- •Число стадій процесу
- •Оборот кислот
- •Циклічність процесу
- •Кислотне господарство
- •Нітрувальна активність кислотних сумішей
- •Апаратурне оформлення процесів нітрування
- •Апарати для відокремлення нітропродуктів і відпрацьованих кислот
- •Схеми й конструкції установок
- •Технологія отримання основних ароматичних нітросполук (с-no2)
- •Технологія отримання тротилу
- •Технологія отримання динітронафталіну
- •Технологія отримання нітропохідних амінів (n – no2) Тетрил (2,4,6 - тринітро - n - метилнітроанілін)
- •Отримання тетрилу з диметиланіліну
- •Отримання тетрилу із динітрохлорбензолу й метиламіну
- •Технологія нітропохідних аліфатичних амінів
- •Технологія нітропохідних гетероциклічних амінів
- •Технологія отримання гексогену
- •Отримання гексогену нітролізом за дві стадії
- •Отримання гексогену оцтовоангідридним методом
- •Технологія отримання октогену
- •Бризантні вибухові суміші
- •Суміші й стопи індивідуальних вибухових речовин
- •Класифікація промислових вибухових речовин
- •Гранулотол і алюмотол
- •Промислові вибухові речовини на основі аміачної селітри
- •Аміачна селітра та її властивості
- •Найпростіші гранульовані вибухові речовини
- •Гранульовані амоніти й грамонали
- •Порошкоподібні вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини для відкритих робіт
- •Водомісткі вибухові речовини для підземних робіт
- •Емульсійні вибухові речовини
- •Вибухові речовини зі вмістом нітроефірів
- •Запобіжні вибухові речовини
- •Вогнегасники в складі запобіжних вибухових речовин
- •Особливості селективно - детонуючих запобіжних вибухових речовин
- •Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин
- •Список рекомендованої літератури
- •Е.О.Спорягін, о.Ю.Нестерова
- •Посібник до вивчення спецкурсу
- •«Хімічна технологія
- •Високомолекулярних сполук»
Бризантні вибухові суміші
Бризантні вибухові суміші (сумішеві БВР) – це складні вибухові системи, що містять кілька вибухових або невибухових компонентів, у вигляді механічних сумішей або стопів. За складом (природою основних компонентів) сумішеві БВР поділяють на ряд класів, серед яких основними є:
1) суміші і стопи індивідуальних ВР;
2) флегматизовані ВР;
3) ВР, що містять метал;
4) пластичні ВР;
5) амонійно-селітряні ВР (амоніти).
Суміші й стопи індивідуальних вибухових речовин
Застосування сумішей і стопів індивідуальних ВР обумовлене необхідністю поліпшення технологічних властивостей системи. Наприклад, гексоген і ТЕН плавляться з розкладанням, тому вони абсолютно непридатні для спорядження боєприпасів заливанням. Застосовуючи суміш або стоп такої ВР з іншими речовинами, які плавляться без розкладання (наприклад ТНТ), можна виготовляти роз-
ривні заряди методом заливання. Використання сумішей і стопів ВР дозволяє також регулювати їх енергетику (Qv – теплота вибуху;W1 – питомий об'єм продуктів вибуху; ΔН – бризантність; ΔW розширення свинцевої бомби – фугасність; D – швидкість детонації) і чутливість шляхом зміни співвідношення і природи компонентів. Найбільше поширення одержали стопи й суміші ТНТ із гексогеном (скорочене позначення «ТГ» – гексоліти) (табл.3).
За вибухово - енергетичними характеристиками гексоліти займають проміжне положення між ТНТ і гексогеном. Якісне пресування і гарні литтєві властивості гексолітів дозволяють застосовувати заливання й пресування в процесі спорядження боєприпасів. Гексоліти використовують для спорядження кумулятивних і фугасних боєприпасів, а також для виготовлення детонаторів. Освоєння октогену обумовило появу його сумішей із ТНТ–октолів. За умов аналогічного складу й близьких вибухових характеристик октоли мають більш високу термічну стійкість порівнянно із сумішами ТГ (77% октогену й 23% ТНТ при ρ=1800 кг/м3 – швидкість детонації D = 8540 м/с).
Таблиця 3 - Вибухові характеристики гексолітів
Шифр суміші |
ρ0, кг/м3 |
Τспалаху (τ=5хв), 0С |
Чутливість до удару, % |
D, м/с |
Qv(ж), кДж/кг |
W1, м3/кг |
ΔW, см3 |
ΔН, мм |
ТГ-20* |
- |
220 |
48 |
7170 |
5154 |
- |
460 |
22,7 |
ТГ-30 |
- |
- |
- |
7900 |
5112 |
- |
420 |
- |
ТГ-40 |
- |
215 |
36 |
7800 |
5028 |
- |
400 |
22,7 |
ТГ-50 |
1700 |
225 |
24 |
7600 |
4771 |
0,8 |
430 |
22,7 |
ТГ-60 |
1670 |
230 |
22 |
7500 |
4609 |
- |
350 |
22,2 |
ТГ-70 |
- |
- |
8-12 |
- |
4525 |
0,79 |
350 |
20 |
* – 20% ТНТ
Крім гексолітів і октолів відомі також суміші, у яких технологічною основою є ТНТ (табл. 4). Пентоліт застосовують для спорядження кумулятивних боєприпасів (США), ТД (ТНТ+динітронафталін) – для спорядження осколкових і осколочно – фугасних боєприпасів (частіше в мінах), корпуси яких виготовлені зі сталистого чавуну. Крім подвійних сумішей ВР застосовують і трикомпонентні сполуки: суміш ГТТ – 75% гексогену, 12,5% ТНТ, 18,5% тетрилу.
Флегматизовані ВР (ВР+флегматизатор): із метою зниження чутливості ВР до безпечного рівня й одночасно поліпшення пресування застосовують суміші ВР із флегматизаторами (легкоплавкі речовини: парафін, церезин, стеариновий стоп і т.д.)
Таблиця 4 – Сумішеві ВР, на основі ТНТ
Назва або шифр суміші |
Склад компонентів |
Чутливість до удару,% |
Густина, кг/м3 |
D, м/с |
Qv, кДж/кг |
ΔW, см3 |
ΔН, мм |
|||
ТНТ |
ТЕН |
ДНН |
ЕДНА |
|||||||
Пентоліт-50 |
50 |
50 |
- |
- |
48 |
1680 |
7700 |
5028 |
406 |
20.8 |
ТД-50 |
50 |
- |
50 |
- |
0-6 |
1540 |
5750 |
- |
222 |
13.5 |
ТД-60 |
60 |
- |
40 |
- |
- |
1500 |
5930 |
- |
244 |
17.1 |
Еднатол |
51 |
- |
- |
49 |
- |
- |
7400 |
4400 |
350 |
- |
Найчастіше у флегматизованому стані застосовують гексоген, октоген, ТЕН, а також деякі більш складні системи, що містять, наприклад, дві вибухові речовини. У таблиці 5 наведені дані про найбільш відомі флегматизовані ВР. Гексоген флегматизують церезин-стеариновим стопом (у співвідношенні 3:2) із додаванням
1 – 2% (щодо флегматизатора) червоного барвника – для розрізнення за зовнішнім виглядом. Гексоген флегматизують також оксизином, що має більш високу температуру плавлення. Зі вмістом 5% оксизину суміш має такі ж характеристики, як і А-IX-1, але позначається «гекфол - 5».
Таблиця 5 – Властивості флегматизованих ВР.
Шифр суміші |
Склад компонентів |
Чутливість до удару,% |
Густина, кг/м3 |
D, м/с |
Qv, кДж/кг |
ΔW, см3 |
ΔН, мм |
|||||||||
ТНТ |
ГЕКСОГЕН |
ТЕН |
Флегматизатор |
|||||||||||||
А-IX-1 |
- |
95 |
- |
5 |
25-35 |
1600 |
8000 |
5237 |
440 |
- |
||||||
ТН |
- |
- |
95 |
5 |
75 |
1630 |
7900 |
- |
500 |
20,5 |
||||||
«В» (США) |
39,5 |
59,5 |
- |
1,0 |
- |
- |
7650 |
5028 |
400 |
- |
ТЕН (шифр «ТН»), флегматизований парафіном, застосовують для виготовлення детонаторів, спорядження детонуючих шнурів і як вторинний заряд капсулів - детонаторів. Якщо потрібні ВР із підвищеною термічною стійкістю (тривалий розігрів за температури 200 – 3000С) використовують флегматизований октоген – окфол, що містить 2,0 – 2,5 % флегматизатора. Ця суміш має більш високі енергетичні характеристики, ніж суміш А-IX-1, яку застосовують для спорядження кумулятивних і бронебійних снарядів; можливе також її застосування в осколкових і осколочно-фугасних боєприпасах.
Вибухові суміші, що містять метал: введення металевих горючих до складу вибухових сумішей підвищує працездатність продукту за рахунок збільшення теплоти й температури вибуху. Незважаючи на те, що при цьому відбувається зменшення питомого об'єму продуктів вибуху, фугасність ВР суттєво зростає. Найчастіше як пальне використовують Al, який вводять до складу суміші в стані тонкодисперсного порошку або пудри. Найбільш поширені суміші на основі гексогену або гексогену й тротилу (табл. 6).
Таблиця 6 – Властивості вибухових сумішей.
Назва або шифр суміші |
Склад компонентів |
Чутливість до удару, % |
Густина кг/м3 |
D, м/с |
Qv, кДж/кг |
ΔW, см3 |
ΔН, мм |
|||||||||
ТНТ |
ГЕКСОГЕН |
Al |
Флегматизатор |
|||||||||||||
А-IX-2 |
- |
75 |
20 |
5 |
40,6 |
1680 |
7800 |
6285 |
550 |
22 |
||||||
ТГАГ-5 |
60 |
24 |
16 |
5* |
- |
1720 |
7300 |
3855 |
420 |
17 |
||||||
МС |
19 |
57,6 |
17 |
6,4 |
- |
1650 |
7030 |
6913 |
480 |
22 |
||||||
ТГА (торпекс або триален) |
70 |
15 |
15 |
- |
24 |
1720 |
6960 |
- |
- |
- |
||||||
50 |
25 |
25 |
- |
24 |
1850 |
7680 |
- |
397 |
- |
|||||||
50 |
20 |
30 |
- |
24 |
1800 |
7400 |
- |
- |
- |
|||||||
40 |
45 |
15 |
- |
24 |
1790 |
7500 |
- |
478 |
- |
|||||||
58 |
19 |
17 |
6 |
30-40 |
1650 |
7000 |
- |
490 |
22 |
|||||||
40 |
42 |
18 |
- |
- |
- |
7660 |
6704 |
490 |
- |
|||||||
ТА (тритонал) |
80 |
- |
20 |
- |
- |
- |
6800 |
5447 |
430 |
- |
* – Суміші, що містять метал, можуть мати у своєму складі флегматизатор, оскільки металеве пальне є сенсибілізуючим компонентом
Вибухові суміші, що містять метал, застосовують для спорядження бронебійних і осколково-запальних снарядів (А-IX-2 і ТГА), фугасних артилерійських боєприпасів великого калібру (ТГАГ – 5, МС, ТГА), авіабомб, інженерних боєприпасів, торпед. У США суміші ТГА мають шифр «НВХ», їх застосовують у тих же самих цілях, що й вітчизняні суміші.
Пластичні ВР: пластичні (пластифіковані) ВР (табл.7) – це вибухові суміші, що легко деформуються внаслідок незначних зусиль і зберігають надану їм форму необмежений час в умовах експлуатаційних температур. Їх застосовують у під-
ривній інженерній справі для виготовлення зарядів будь-якої форми безпосередньо на місці проведення підривних робіт. Пластичні ВР одержують шляхом змішування сипучих порошкоподібних ВР зі спеціальними пластифікаторами – мінеральними мастилами й рослинними оліями (оліфою), каучуками, смолами.
Вибуховими компонентами служать гексоген, октоген, ТЕН. Пластифікація ВР може бути досягнута введенням нітратів целюлози (колоксиліну) і пластифікаторів НЦ (НГЦ, ТНТ і т.д.). Значний інтерес пластичні ВР являють собою як розривні заряди фугасних і бронебійно - фугасних боєприпасів.
У разі удару в перешкоду корпус боєприпасів деформується або руйнується, що зумовлює також деформацію розривного заряду, але без його руйнування. Унаслідок цього збільшується площа контакту ВР із поверхнею цілі й підвищується ефективність її ураження. У випадку значної товщини броні застосування пластичних ВР істотно збільшує відкольну дію боєприпасів (утворення уражальних осколків з тильної сторони броні без її наскрізного пробиття ).
Таблиця 7 – Властивості пластичних ВР
Назва або шифр суміші |
Склад компонентів |
Чутли-вість до удару,% |
Густина, кг/м3 |
D, м/с |
Qv, кДж/кг |
ΔW, см3 |
ΔН,мм |
||||||||||
ТНТ |
ГЕКСОГЕН |
зв'язуюче |
|
Al |
|||||||||||||
ПВВ-4 |
- |
80 |
20 |
|
- |
24 |
1400 |
7000 |
3855 |
290 |
16 |
||||||
ПВВ-7 |
- |
73 |
10 |
|
17 |
35-56 |
1550 |
7000 |
6225 |
- |
16 |
Амонійно-селітряні ВР (амоніти):амоніти являють собою механічні суміші аміачної селітри NH4NO3, що є окиснювачем, із різними горючими, серед яких можуть бути використані як вибухові, так і невибухові речовини. За складом амоніти розподіляють на:
1) амотоли (NH4NO3+тротил);
2) шнейдеріти (динафтіти, NH4NO3+динітронафталін);
3) беліти (NH4NO3+ динітробензол);
4) амонали (NH4NO3+ВР+Al);
5) динамони (NH4NO3+невибухове пальне).
Найбільш застосовувані у військовій справі мають амотоли, меншою мірою шнейдеріти (табл.8). Осколочно - фугасні снаряди середнього калібру
100 – 122 мм і міни споряджають амотолами А-80 і А-90 або шнейдерітами методом шнекування. Фугасні снаряди 152 мм і вище, міни, авіабомби споряджають амотолами А-40 і А-50 методом заливання. Якщо заряд амотолу герметизований тротиловою «пробкою», то він має шифр АТ (наприклад, АТ-80).
Таблиця 8 – Властивості амонітів
Назва або шифр суміші |
Склад компонентів |
Чутливість до удару,% |
Густина, кг/м3 |
D, м/с |
QV, кДж/кг |
W1, см3 |
ΔW,см3 |
ΔH,мм |
|
|||
NH4NO3 |
ТНТ |
Al |
ДНН |
|||||||||
Амотол А-80 |
80 |
20 |
- |
- |
20 – 30 |
1400 |
5200 |
4064 |
0,9 |
400 |
12–13 |
|
Шнейдеріт |
88 |
- |
- |
12 |
16 – 18 |
- |
5100 |
3855 |
0,92 |
370 |
9–14 |
|
Амонал |
82 |
12 |
6 |
- |
- |
- |
5100 |
4944 |
0,84 |
440 |
12–14 |
|
ЧАСТИНА ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОМИСЛОВИХ
ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН
ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ
ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН
Бризантні ВР, які застосовують в цивільних галузях промисловості, одержали назву промислових ВР (ПВР). Їх широко використовують під час розкриття рудних тіл, вугільних шарів і родовищ інших корисних копалин; у будівництві; у процесі спорудженні гребель, прокладення авто – і залізничних магістралей, водних каналів, нафто – і газогонів, особливо у важкодоступній для техніки місцевості, шахтних стовбурів та інших гірських виробок, проведення тунелів,
ПВР також часто застосовують для вибухових способів обробки металів у машинобудуванні й металургії – штампування, зварювання, виготовлення біметалічних листів, зміцнення деталей машин, різання металів; у процесі сейсморозвідки – перфорація нафтових свердловин, гасіння місцевих пожеж, ущільнення ґрунтів, у гідромеліоративному будівництві, під час розчищення й вирівнювання місцевості тощо. У наш час застосовують вибуховий спосіб отримання деяких особливо коштовних мінералів і штучних матеріалів, прискорюють окремі хімічні процеси із застосуванням надвисоких тисків вибуху. Проводять роботи зі штучного дощування, впроваджують методи вибухового буравлення.