
- •Посібник до вивчення спецкурсу «хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Посібник до вивчення спецкурсу «Хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Передмова
- •Частина 1. Хімічна технологія виробництва бризантних вибухових речовин вибухові речовини як хімічна система
- •Класифікація бризантних вибухових речовин
- •Загальна характеристика бризантних вибухових речовин
- •Технологія виробництва бризантних вибухових речовин
- •Технологічне оформлення процесів нітрування
- •Порядок зливу компонентів
- •Число стадій процесу
- •Оборот кислот
- •Циклічність процесу
- •Кислотне господарство
- •Нітрувальна активність кислотних сумішей
- •Апаратурне оформлення процесів нітрування
- •Апарати для відокремлення нітропродуктів і відпрацьованих кислот
- •Схеми й конструкції установок
- •Технологія отримання основних ароматичних нітросполук (с-no2)
- •Технологія отримання тротилу
- •Технологія отримання динітронафталіну
- •Технологія отримання нітропохідних амінів (n – no2) Тетрил (2,4,6 - тринітро - n - метилнітроанілін)
- •Отримання тетрилу з диметиланіліну
- •Отримання тетрилу із динітрохлорбензолу й метиламіну
- •Технологія нітропохідних аліфатичних амінів
- •Технологія нітропохідних гетероциклічних амінів
- •Технологія отримання гексогену
- •Отримання гексогену нітролізом за дві стадії
- •Отримання гексогену оцтовоангідридним методом
- •Технологія отримання октогену
- •Бризантні вибухові суміші
- •Суміші й стопи індивідуальних вибухових речовин
- •Класифікація промислових вибухових речовин
- •Гранулотол і алюмотол
- •Промислові вибухові речовини на основі аміачної селітри
- •Аміачна селітра та її властивості
- •Найпростіші гранульовані вибухові речовини
- •Гранульовані амоніти й грамонали
- •Порошкоподібні вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини для відкритих робіт
- •Водомісткі вибухові речовини для підземних робіт
- •Емульсійні вибухові речовини
- •Вибухові речовини зі вмістом нітроефірів
- •Запобіжні вибухові речовини
- •Вогнегасники в складі запобіжних вибухових речовин
- •Особливості селективно - детонуючих запобіжних вибухових речовин
- •Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин
- •Список рекомендованої літератури
- •Е.О.Спорягін, о.Ю.Нестерова
- •Посібник до вивчення спецкурсу
- •«Хімічна технологія
- •Високомолекулярних сполук»
Технологія нітропохідних гетероциклічних амінів
Гексоген є однією з найбільш потужних ВР, використовуваних під час Другої світової війни всіма країнами, що воювали.
У
наш час гексоген, а також вибухові суміші
й ракетні палива на його основі широко
застосовують у багатьох країнах. Уперше
він був отриманий у 1897 р.
Гексоген (1,3,тринітро-1,3,5-триазоциклогексан, циклотриметилентринітроамін, RDХ) може бути одержаний нітролізом уротропіну С6Н12N4 концентрованою HNO3 (окисний метод):
(CH2)6N4+4HNO3→ (CH2 N-NO2)3+3CH2O+NH4NO3
або оцтовоангідридним методом:
(CH2)6N4 + 4HNO3 + 2NH4NO3 + 6(CH3CO)2O → 2(CH2 N-NO2)3 + 12CH3COOH
Гексоген являє собою кристалічну речовину білого кольору без запаху і смаку(ρ=1816 кг/м3, tпл= 204,5 – 2050С). Він є сильною отрутою, що вимагає обережності у роботі й строгого виконання правил ТБ. Технічний продукт, отриманий прямим нітролізом уротропіну азотною кислотою має tпл = 2020С, що відповідає вмісту домішок близько 7%. Погано розчиняється у воді, діетиловому ефірі, С2Н5ОН, хлороформі й слабкій HNO3; добре розчиняється в ацетоні, метилацетаті, диметилформаміді й концентрованій HNO3. Із нітрогліцерином утворює пластичну масу, розчиняється в розтопленому тротилі (8,2% за 1000С). Із багатьма органічними сполуками утворює евтектичні суміші. Із розведеними кислотами не реагує; концентрована H2SO4 розкладає його:
(CH2NNO2)3+2nН+→3CH2O + (3-n)N2O+NO+2 + NH4+
Унаслідок кип'ятіння з розведеною H2SO4 гексоген гідролізується:
(CH2NNO2)3+6H2O→ 3HNO3+3NH3+3CH2O.
У концентрованій HNO3 на холоді гексоген розчиняється без розкладання й може бути осаджений із неї простим розведенням кислоти водою. Під час обробки гексогену розчином лугу у водяному розчині ацетону проходить гідроліз, причому повне розкладання гексогену 4% - м розчином NaOH за 600С відбувається за
5 год. Більшу швидкість гідролізу застосовують у виробництві для очищення апаратів від гексогену. Часткове гідролітичне розщеплення гексогену може відбуватися й у процесі варіння його з водою в автоклаві (за температури більше 1400С) – технічний прийом видалення кислоти з його кристалів:
(CH2NNO2)3+6H2O 3CH2O+3NH4NO3.
Гексоген
отриманий оцтовоангідридним методом,
як правило, містить домішку октоген;
гексоген, отриманий окисним методом –
оксогексоген (до 0,04%), стійкий у чистому
виді й тому його наявність не впливає
на стійкість гексогену.
Г
ексоген
має високу стійкість, він може місяцями
зберігатися за 500С
без розкладання; витримує пробу Абеля
за 600С
понад 60 год; стійкий до дії сонячних
променів. Починає розкладатися під час
нагрівання за 2030С.
Із метою зниження чутливості його
флегматизують воскоподібними речовинами,
наприклад церезин-стеариновим стопом
(у співвідношенні 3:2), з додаванням 1 –
2% (до флегматизатора) червоного барвника
–
для розрізнення за зо зовнішнім виглядом.
Гексоген застосовують для спорядження снарядів малого калібру, кумулятивних зарядів, у детонаторах і капсюлях-детонаторах; суміші з алюмінієвою пудрою або тротилом – для спорядження різних боєприпасів.