
- •Посібник до вивчення спецкурсу «хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Посібник до вивчення спецкурсу «Хімічна технологія високомолекулярних сполук»
- •Передмова
- •Частина 1. Хімічна технологія виробництва бризантних вибухових речовин вибухові речовини як хімічна система
- •Класифікація бризантних вибухових речовин
- •Загальна характеристика бризантних вибухових речовин
- •Технологія виробництва бризантних вибухових речовин
- •Технологічне оформлення процесів нітрування
- •Порядок зливу компонентів
- •Число стадій процесу
- •Оборот кислот
- •Циклічність процесу
- •Кислотне господарство
- •Нітрувальна активність кислотних сумішей
- •Апаратурне оформлення процесів нітрування
- •Апарати для відокремлення нітропродуктів і відпрацьованих кислот
- •Схеми й конструкції установок
- •Технологія отримання основних ароматичних нітросполук (с-no2)
- •Технологія отримання тротилу
- •Технологія отримання динітронафталіну
- •Технологія отримання нітропохідних амінів (n – no2) Тетрил (2,4,6 - тринітро - n - метилнітроанілін)
- •Отримання тетрилу з диметиланіліну
- •Отримання тетрилу із динітрохлорбензолу й метиламіну
- •Технологія нітропохідних аліфатичних амінів
- •Технологія нітропохідних гетероциклічних амінів
- •Технологія отримання гексогену
- •Отримання гексогену нітролізом за дві стадії
- •Отримання гексогену оцтовоангідридним методом
- •Технологія отримання октогену
- •Бризантні вибухові суміші
- •Суміші й стопи індивідуальних вибухових речовин
- •Класифікація промислових вибухових речовин
- •Гранулотол і алюмотол
- •Промислові вибухові речовини на основі аміачної селітри
- •Аміачна селітра та її властивості
- •Найпростіші гранульовані вибухові речовини
- •Гранульовані амоніти й грамонали
- •Порошкоподібні вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини
- •Водомісткі вибухові речовини для відкритих робіт
- •Водомісткі вибухові речовини для підземних робіт
- •Емульсійні вибухові речовини
- •Вибухові речовини зі вмістом нітроефірів
- •Запобіжні вибухові речовини
- •Вогнегасники в складі запобіжних вибухових речовин
- •Особливості селективно - детонуючих запобіжних вибухових речовин
- •Асортимент вітчизняних запобіжних вибухових речовин
- •Список рекомендованої літератури
- •Е.О.Спорягін, о.Ю.Нестерова
- •Посібник до вивчення спецкурсу
- •«Хімічна технологія
- •Високомолекулярних сполук»
Технологія отримання нітропохідних амінів (n – no2) Тетрил (2,4,6 - тринітро - n - метилнітроанілін)
Тетрил уперше був отриманий Мартенсом у 1877 р. Унаслідок великої чутливості до механічних впливів він непридатний для спорядження снарядів, але завдяки високій сприйнятливості до високої детонації його з 1906 р стали застосовувати в детонаторах і капсулях - детонаторах.
Отримання тетрилу з диметиланіліну
Тетрил може бути одержаний прямим нітруванням диметиланіліну, причому в промисловості це здійснюють за дві стадії: на першій стадії диметиланілін обробляють 94%-ю H2SO4, перетворюючи його на сульфат:
C6H5N(CH3)2
+ H2SO4
[C6H5N(CH3)2H]+HSO4-
На другій – сульфат диметиланіліну нітрують концентрованою HNO3. Під час утворення тетрилу з диметиланілінсульфату відбувається дві реакції: нітрування й окиснення.
Окисненню піддається одна з метильних груп, на місце якої повинна стати нітрогрупа. Залежно від ступеня відновлення HNO3 витрата її буде різною і реакцію можна виразити двома рівняннями:
C6H5N(CH3)2+10HNO3→C6H2(NO2)3N(CH3)NO2+6NO2+CO2+8H2O;
C6H5N(CH3)2+6HNO3→C6H2(NO2)3N(CH3)NO2+2NO+CO2+6H2O.
Розчин сульфату диметиланіліну необхідно доливати до концентрованої HNO3, що знаходиться в нітраторі . У разі зворотного порядку зливу компонентів можливі сильні окисні процеси й займання продукту. Температура нітрування
50 – 600С. Зниження температури нітрування сповільнює окиснення метильної групи, тому навіть у випадку збільшення тривалості процесу не вдається одержати гарний вихід і тетрил високої якості. Крім того, за низької температури внаслідок малої швидкості нітрування в апараті накопичується диметиланілін, який не брав участь у реакції, що становить велику небезпеку. Проведення нітрування за температури більше 600С зумовлює глибоке окиснення. Тетрил має темний колір у зв'язку з частковим осмоленням. Температура 1500С є критичною, за умов такої відбувається спалах реакційної маси. Схема одержання тетрилу показана на рис.12. Диметиланілін зливають за 35 – 400С у нейтралізатор, куди попередньо заливають 94%-ну H2SO4. По закінченні зливу масу витримують за 45 – 500С і переводять у збірник, звідки розчин сульфату диметиланіліну в H2SO4 зливають у нітратор, заповнений азотною кислотою, підігрітою до 40 – 450С. Швидкість зливу повинна бути такою, щоб за перші 5хв температура реакційної суміші піднялася до 500С, а за інший час (1 – 1,5 год ) – до 600С.
По закінченні нітрування вміст нітратора зливають у розріджувач, наполовину заповнений водою. Розведення здійснюють за умов інтенсивного перемішування й температури не більше 500С. Розведену нітромасу зливають на фільтр, де тетрил віджимають від відпрацьованої кислоти й промивають холодною водою.
Рис.12. Технологічна схема одержання тетрилу:
1 - вимірник концентрованої H2SO4; 2 - вимірник диметиланіліну; 3 - нейтралізатор; 4 - збірник сульфату диметиланіліну; 5 - вимірник розчину сульфату диметиланіліну; 6 - вимірник концентрованої HNO3; 7 - нітратор; 8 - розріджувач; 9 - бак для води; 10 - фільтр вакуумний.
Д
ля
прискорення відмивання тетрилу від
кислот і інших домішок можна застосувати
його кип'ятіння в розведених розчинах
соди. Сирий тетрил направляють на
перекристалізацію (рис.13).
У кристалізатор із бака 7 заливають воду, у бак
2 – ацетон, а в бак 3 на сітку, що знаходиться на дні, завантажують сирий тетрил. Ацетон із бака 2 зливають у кристалізатор (на воду) і підігрівають до кипіння. Пари ацетону конденсуються в холодильнику, з якого конденсат надходить у бак 3 для розчинення тетрилу; розчин стікає в кристалізатор.
Рис.13. Схема перекристалізації тетрилу з ацетону:
1 – кристалізатор; 2 – бак для ацетону; 3 – бак для тетрилу; 4 – холодильник;
5 – вакуум-лійка; 6 – приймач для води; 7 – бак для води.
Після розчинення всього тетрилу ацетон - конденсат із холодильника направляють у бак 2. Нагрівання розчину в кристалізаторі продовжують до повного відгону ацетону. Після цього вміст кристалізатора охолоджують до 200С, додають небагато солі й масу зливають у лійку фільтра, де тетрил відокремлюють. Віджата вода із приймача переходить у бак 7 і використовується повторно. Відфільтрований і промитий кристалічний тетрил сушать у сушарках стелажного типу і вакуум-шафах за 65 – 750С.