Зовдовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника

При зондовом методе исследования применяют тонкий желудочный зонд. Введя в желудок, зонд подсоединяют к шприцу или вакуумной установке для непрерыв­ного извлечения желудочного сока. Вначале изучают содержимое желудка натощак, а затем так называемую стимулированную секрецию, полученную после введения различных веществ, усиливающих процессы секреции.

Напередодні пацієнта попереджують, що взяття шлунко­вого соку проводиться натще, тобто вранці не можна пити, їсти, па­лити, вживати ліки. Вечером накануне пациент не должен употреблять грубую, острую пищу.

• Після проведення психологічної підготовки пропонують па­цієнтові сісти так, щоб він щільно притулився до спинки стільця.

• При наявності знімних зубних протезів пропонують пацієнтові їх вийняти.

• Навчають пацієнта правильно дихати носом під час уведення зонда.

• Шию та груди пацієнта накривають рушником (серветкою), дають йому в руки ниркоподібний лоток для збирання слини, яка витікає.

• Медичний працівник надягає фартух, маску, на чисто вимиті руки стерильні гумові рукавички.

• На дистальний кінець тонкого стерильного шлункового зонда накладає затискач.

• Вимірює у пацієнта відстань від різців до пупка, тобто відстань, на яку йому потрібно ввести зонд.

• Сліпий кінець зонда змочує перевареною водою, правою рукою бере його на відстані 10—15 см від сліпого кінця, а лівою притримує дистальний кінець.

• Пропонує пацієнтові трохи нахилити вперед голову, відкрити рот і сказати "а-а".

• Сліпий кінець зонда кладе на корінь язика пацієнта і пропонує йому зробити кілька ковтальних рухів, у проміжках глибоко дихати носом.

• Під час ковтання допомагає просунути зонд. При появі позивів на блювання пацієнт повинен губами затиснути зонд і глибоко диха­ти через ніс.

• При кожному ковтальному русі просовує зонд по стравоходу до відповідної позначки. Ковтати зонд пацієнт повинен повільно, щоб він не скрутився.

• Якщо в момент уведення зонда у пацієнта виникає кашель, зонд треба негайно вийняти, а потім, коли пацієнт заспокоїться, увести повторно. Кашель може виникнути внаслідок потрапляння зонда в грушоподібні пазухи глотки, якщо пацієнт не дотримується правил положення і дихання в момент уведення зонда.

Подальший порядок виконання процедури залежить від виду подразника.

Отримання шлункового вмісту за методикою Лепорського

1. Коли пацієнт ковтне зонд до відповідної позначки, до вільно­го кінця зонда приєднують шприц, знімають затискач, відсмок­тують вміст шлунка, накладають затискач на дистальний кінець, від'єднують і виливають вміст у пробірку (флакон). Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст. Це є І порція. Визначають кількість відсмоктаного шлункового вмісту і запису­ють дані, які потім передають у лабораторію.

2. Уведіть через зонд 300 мл підігрітого до температури 38 °С ентерального подразника.

3. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (2-га пор­ція).

4. Через 15 хв відсмокчіть увесь залишок ентерального подра­зника (3-тя порція).

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (4, 5, 6-та, 7-ма порції).

6. Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторії всі 7 порцій шлункового вмісту (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).

Запам'ятайте! Кожного разу після відсмоктування шлунково­го вмісту зонд треба перекривати затискувачем.

Одержання шлункового вмісту за методикою Веретенова-Новикова —М'ясоєдова

2. Відсмокчіть шприцом шлунковий вміст натще (1-ша порція).

3. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4, 5-та порції).

4. Уведіть через зонд ентеральний подразник.

5. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (6-та порція).

6. Через 15 хв відсмокчіть весь залишок ентерального подраз­ника (7-ма порція).

7. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (8-ма, 9, 10, 11-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

8. Відправте до лабораторії всі 11 порцій (пробірки мають бу­ти пронумеровані і закриті гумовим корком).

3 вариант

• Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст. Це є І порція. Визначають кількість відсмоктаного шлункового вмісту і запису­ють дані, які потім передають у лабораторію.

• Таким чином, протягом години відсмоктують ще чотири пор­ції шлункового вмісту (через 15 хв кожну). На пробірках (флаконах) роблять позначки: II, III, IV, V порції. Ці порції визначають базальну секрецію шлунка.

• Приєднують до зонда циліндр стерильного шприца, використо­вують його як лійку і вводять підігрітий до 38 °С ентеральний подраз­ник і накладають затискач.

• Через 10 хв за допомогою шприца відсмоктують 10 мл шлун­кового вмісту в окрему ємність (пробірку, флакон). Через 15 хв від­смоктують увесь залишок ентерального подразника. Ці дві порції не відправляють в лабораторію, тому що вони не є чистим шлунковим вмістом.

• Протягом 1 год відсмоктують ще чотири порції шлункового вмісту через кожні 15 хв (VI, VII, VIII, IX порції). Ці порції визнача­ють стимульовану секрецію.

• Видаляють зонд, обгорнувши його рушнником. Видалений кі­нець зонда спочатку піднімають, а потім виливають залишки шлун­кового вмісту в останній флакон.

• Дезінфікують використане оснащення.

• Пронумеровані пробірки (флакони) відправляють у лабораторію згідно з правилами санітарно-протиепідемічного режиму.

К сожалению, на практике нередко приходится сталкиваться с ошибочными резуль­татами фракционного желудочного зондирования. Чтобы их избежать, необходимо учитывать два обстоятельства. Во-первых, зонд после введения в желудок может занимать неправильное положение (сворачиваться, находиться в верхнем отделе желудка и т. д.). Поэтому если при откачивании получается мало желудочного сока, нужно сообщить об этом врачу. В этом случае с помощью рентгенологического иссле­дования можно проверить положение зонда в желудке. Во-вторых, рекомендуемые и используемые еще до сих пор слабые стимуляторы желудочной секреции (например, капустный отвар, мясной бульон, кофеин и др.) объективно не отражают состояния желудочного кислотовыделения..