
- •Основні поняття
- •Цілі лекції:
- •Збирання мокротиння для лабораторних досліджень
- •Внешний вид мокроты при некоторых заболеваниях:
- •Образец направления мокроты на общий анализ
- •2,5 % Раствором сульфохлорантина на 6 ч;
- •Збирання сечі для лабораторних досліджень
- •Проведення проби за Зимницьким
- •Збирання калу для лабораторних досліджень
- •Збирання калу для копрологічного дослідження.
- •3 Лікарських засобів не вживає препарати заліза, брому, йоду, висмута.
- •Протипоказанням є:
- •Зовдовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника
- •Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника
- •Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики "Ацидотест"
- •Дуоденальне зондування
- •Послідовність дій під час виконання процедури
Зовдовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника
При зондовом методе исследования применяют тонкий желудочный зонд. Введя в желудок, зонд подсоединяют к шприцу или вакуумной установке для непрерывного извлечения желудочного сока. Вначале изучают содержимое желудка натощак, а затем так называемую стимулированную секрецию, полученную после введения различных веществ, усиливающих процессы секреции.
Напередодні пацієнта попереджують, що взяття шлункового соку проводиться натще, тобто вранці не можна пити, їсти, палити, вживати ліки. Вечером накануне пациент не должен употреблять грубую, острую пищу.
Після проведення психологічної підготовки пропонують пацієнтові сісти так, щоб він щільно притулився до спинки стільця.
При наявності знімних зубних протезів пропонують пацієнтові їх вийняти.
Навчають пацієнта правильно дихати носом під час уведення зонда.
Шию та груди пацієнта накривають рушником (серветкою), дають йому в руки ниркоподібний лоток для збирання слини, яка витікає.
Медичний працівник надягає фартух, маску, на чисто вимиті руки стерильні гумові рукавички.
На дистальний кінець тонкого стерильного шлункового зонда накладає затискач.
Вимірює у пацієнта відстань від різців до пупка, тобто відстань, на яку йому потрібно ввести зонд.
Сліпий кінець зонда змочує перевареною водою, правою рукою бере його на відстані 10—15 см від сліпого кінця, а лівою притримує дистальний кінець.
Пропонує пацієнтові трохи нахилити вперед голову, відкрити рот і сказати "а-а".
Сліпий кінець зонда кладе на корінь язика пацієнта і пропонує йому зробити кілька ковтальних рухів, у проміжках глибоко дихати носом.
Під час ковтання допомагає просунути зонд. При появі позивів на блювання пацієнт повинен губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.
При кожному ковтальному русі просовує зонд по стравоходу до відповідної позначки. Ковтати зонд пацієнт повинен повільно, щоб він не скрутився.
Якщо в момент уведення зонда у пацієнта виникає кашель, зонд треба негайно вийняти, а потім, коли пацієнт заспокоїться, увести повторно. Кашель може виникнути внаслідок потрапляння зонда в грушоподібні пазухи глотки, якщо пацієнт не дотримується правил положення і дихання в момент уведення зонда.
Подальший порядок виконання процедури залежить від виду подразника.
Отримання шлункового вмісту за методикою Лепорського
Коли пацієнт ковтне зонд до відповідної позначки, до вільного кінця зонда приєднують шприц, знімають затискач, відсмоктують вміст шлунка, накладають затискач на дистальний кінець, від'єднують і виливають вміст у пробірку (флакон). Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст. Це є І порція. Визначають кількість відсмоктаного шлункового вмісту і записують дані, які потім передають у лабораторію.
Уведіть через зонд 300 мл підігрітого до температури 38 °С ентерального подразника.
Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (2-га порція).
Через 15 хв відсмокчіть увесь залишок ентерального подразника (3-тя порція).
Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (4, 5, 6-та, 7-ма порції).
Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.
Відправте до лабораторії всі 7 порцій шлункового вмісту (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).
Запам'ятайте! Кожного разу після відсмоктування шлункового вмісту зонд треба перекривати затискувачем.
Одержання шлункового вмісту за методикою Веретенова-Новикова —М'ясоєдова
Відсмокчіть шприцом шлунковий вміст натще (1-ша порція).
Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4, 5-та порції).
Уведіть через зонд ентеральний подразник.
Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (6-та порція).
Через 15 хв відсмокчіть весь залишок ентерального подразника (7-ма порція).
Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (8-ма, 9, 10, 11-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.
Відправте до лабораторії всі 11 порцій (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).
3 вариант
Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст. Це є І порція. Визначають кількість відсмоктаного шлункового вмісту і записують дані, які потім передають у лабораторію.
Таким чином, протягом години відсмоктують ще чотири порції шлункового вмісту (через 15 хв кожну). На пробірках (флаконах) роблять позначки: II, III, IV, V порції. Ці порції визначають базальну секрецію шлунка.
Приєднують до зонда циліндр стерильного шприца, використовують його як лійку і вводять підігрітий до 38 °С ентеральний подразник і накладають затискач.
Через 10 хв за допомогою шприца відсмоктують 10 мл шлункового вмісту в окрему ємність (пробірку, флакон). Через 15 хв відсмоктують увесь залишок ентерального подразника. Ці дві порції не відправляють в лабораторію, тому що вони не є чистим шлунковим вмістом.
Протягом 1 год відсмоктують ще чотири порції шлункового вмісту через кожні 15 хв (VI, VII, VIII, IX порції). Ці порції визначають стимульовану секрецію.
Видаляють зонд, обгорнувши його рушнником. Видалений кінець зонда спочатку піднімають, а потім виливають залишки шлункового вмісту в останній флакон.
Дезінфікують використане оснащення.
Пронумеровані пробірки (флакони) відправляють у лабораторію згідно з правилами санітарно-протиепідемічного режиму.
К сожалению, на практике нередко приходится сталкиваться с ошибочными результатами фракционного желудочного зондирования. Чтобы их избежать, необходимо учитывать два обстоятельства. Во-первых, зонд после введения в желудок может занимать неправильное положение (сворачиваться, находиться в верхнем отделе желудка и т. д.). Поэтому если при откачивании получается мало желудочного сока, нужно сообщить об этом врачу. В этом случае с помощью рентгенологического исследования можно проверить положение зонда в желудке. Во-вторых, рекомендуемые и используемые еще до сих пор слабые стимуляторы желудочной секреции (например, капустный отвар, мясной бульон, кофеин и др.) объективно не отражают состояния желудочного кислотовыделения..