
- •Основні поняття
- •Цілі лекції:
- •Збирання мокротиння для лабораторних досліджень
- •Внешний вид мокроты при некоторых заболеваниях:
- •Образец направления мокроты на общий анализ
- •2,5 % Раствором сульфохлорантина на 6 ч;
- •Збирання сечі для лабораторних досліджень
- •Проведення проби за Зимницьким
- •Збирання калу для лабораторних досліджень
- •Збирання калу для копрологічного дослідження.
- •3 Лікарських засобів не вживає препарати заліза, брому, йоду, висмута.
- •Протипоказанням є:
- •Зовдовий метод отримання шлункового вмісту з використанням ентерального подразника
- •Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника
- •Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики "Ацидотест"
- •Дуоденальне зондування
- •Послідовність дій під час виконання процедури
Збирання калу для лабораторних досліджень
Діагностичне лабораторне дослідження калу дозволяє не лише дати характеристику функціональної здатності органів, але також є об'єктивним тестом для визначення захворювань органів травлення.
Макроскопічно визначають колір, щільність, форму, запах і домішки (слиз, гній, кров, кишкові паразити, випадкові сторонні тіла). При макроскопічному дослідженні виявляють м'язові волокна, рослинну клітковину, нейтральний жир, жирні кислоти, мила, лейкоцити, еритроцити, кишковий епітелій, яйця гельмінтів та ін.
Бактеріологічне дослідження калу відіграє важливу роль у визначенні збудників кишкових інфекційних захворювань. Досліджуваний матеріал за можливості збирають в асептичних умовах у стерильний посуд і швидко доправляють до лабораторії, тому що тривале зберігання матеріалу призводить до загибелі бактерій і знижує вірогідність їхнього виявлення.
У разі підозри на кровотечу в органах травлення проводять хімічне дослідження на приховану кров. На мазок калу, нанесений на предметне скло, крапають хімічний реактив. Якщо реакція позитивна, мазок синіє. Залежно від часу реакцію оцінюють: ++++ — різко позитивна, +++ — позитивна, ++ або + — слабопозитивна реакція.
Копрологическое исследование: для определения переваривающей способности различных отделов пищеварительного аппарата больному в течение 5 дней назначают диету Шмидта (2280 ккал) или Певзнера (3280 ккал). Диета Шмидта является щадящей; диета Певзнера — нагрузочной, поэтому при ней легче выявить степень недостаточности пищеварения.
Збирання калу для копрологічного дослідження.
Усі процедури виконують у гумових рукавичках.
За 4—5 днів до проведення дослідження хворий не повинен вживати препарати заліза, вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, рицинової та вазелінової олії, атропіну, беладони, карболену.
Не вводять хворому ректальних свічок, не ставлять клізм, не виконують теплових процедур на ділянку живота.
Наклеюють відповідну етикетку на скляну або пластмасову чисту посудину з широкою горловиною.
Пропонують хворому за допомогою шпателя, чистої палички зібрати 5—10 г ранкового щойно виділеного калу з кількох місць.
Якщо хворому призначений ліжковий режим, кал спочатку збирають у підставлене під нього сухе судно і попереджають, щоб хворий у те судно не мочився. Потім відбирають потрібну кількість калу в посудину для лабораторного аналізу.
Использованные палочки и петли замачивают на 2 ч в 3 % растворе хлорамина или 3 % растворе хлорной извести. Кал следует доставить в лабораторию не позднее 8 ч после сбора; в него добавляют консервант (5—10 % хлорамина) и сохраняют при температуре 3—5 °С.
Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів.
Наклеюють відповідну етикетку на чисту суху скляну посудину з широкою горловиною.
Пропонують хворому шпателем зібрати зразу після випорожнення 30—50 г з різних місць виділеного екскременту.
У разі застосування хворим протигельмінтних препаратів направляють на дослідження всю порцію калу.
Примечание. Исследование повторяют не менее 3 раз.
Збирання калу для бактеріологічного дослідження.
Пишуть відповідне направлення і закріплюють його на зовнішньому боці стерильної пробірки.
Хворого кладуть на лівий бік із зігнутими в колінах ногами.
Лівою рукою розводять сідниці хворого, а правою обережно обертальними рухами вводять у відхідник на 8—10 см ректальну трубку або ватний тампон на металевому стержні, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу.
Не торкаючись зовнішніх стінок, петлю стержня опускають у пробірку й одразу відправляють у лабораторію.
Підготовка хворого до збирання калу на приховану кров.