Збирання калу для лабораторних досліджень

Діагностичне лабораторне дослідження калу дозволяє не лише дати характеристику функціональної здатності органів, але також є об'єктивним тестом для визначення захворювань органів травлення.

Макроскопічно визначають колір, щільність, форму, запах і до­мішки (слиз, гній, кров, кишкові паразити, випадкові сторонні тіла). При макроскопічному дослідженні виявляють м'язові волокна, рослинну клітковину, нейтральний жир, жирні кислоти, мила, лей­коцити, еритроцити, кишковий епітелій, яйця гельмінтів та ін.

Бактеріологічне дослідження калу відіграє важливу роль у виз­наченні збудників кишкових інфекційних захворювань. Досліджу­ваний матеріал за можливості збирають в асептичних умовах у сте­рильний посуд і швидко доправляють до лабораторії, тому що три­вале зберігання матеріалу призводить до загибелі бактерій і знижує вірогідність їхнього виявлення.

У разі підозри на кровотечу в органах травлення проводять хіміч­не дослідження на приховану кров. На мазок калу, нанесений на предметне скло, крапають хімічний реактив. Якщо реакція позитив­на, мазок синіє. Залежно від часу реакцію оцінюють: ++++ — різко позитивна, +++ — позитивна, ++ або + — слабопозитивна реакція.

Копрологическое исследование: для определения переваривающей способности различных отделов пищеварительного аппарата больному в течение 5 дней назначают диету Шмидта (2280 ккал) или Певзнера (3280 ккал). Диета Шмидта является щадящей; диета Певзнера — нагрузочной, поэтому при ней легче выявить степень недоста­точности пищеварения.

Збирання калу для копрологічного дослідження.

• Усі процедури виконують у гумових рукавичках.

• За 4—5 днів до проведення дослідження хворий не повинен вживати препарати заліза, вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, ри­цинової та вазелінової олії, атропіну, беладони, карболену.

• Не вводять хворому ректальних свічок, не ставлять клізм, не виконують теплових процедур на ділянку живота.

• Наклеюють відповідну етикетку на скляну або пластмасову чис­ту посудину з широкою горловиною.

• Пропонують хворому за допомогою шпателя, чистої палички зібрати 5—10 г ранкового щойно виділеного калу з кількох місць.

• Якщо хворому призначений ліжковий режим, кал спочатку збирають у підставлене під нього сухе судно і попереджають, щоб хво­рий у те судно не мочився. Потім відбирають потрібну кількість калу в посудину для лабораторного аналізу.

Использованные палоч­ки и петли замачивают на 2 ч в 3 % растворе хлорамина или 3 % растворе хлорной извести. Кал следует доставить в лабора­торию не позднее 8 ч после сбора; в него добавляют консервант (5—10 % хлорамина) и сохраняют при температуре 3—5 °С.

Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів.

• Наклеюють відповідну етикетку на чисту суху скляну посудину з широкою горловиною.

• Пропонують хворому шпателем зібрати зразу після випорож­нення 30—50 г з різних місць виділеного екскременту.

• У разі застосування хворим протигельмінтних препаратів на­правляють на дослідження всю порцію калу.

Примечание. Исследование повторяют не менее 3 раз.

Збирання калу для бактеріологічного дослідження.

• Пишуть відповідне направлення і закріплюють його на зовніш­ньому боці стерильної пробірки.

• Хворого кладуть на лівий бік із зігнутими в колінах ногами.

• Лівою рукою розводять сідниці хворого, а правою обережно обертальними рухами вводять у відхідник на 8—10 см ректальну трубку або ватний тампон на металевому стержні, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу.

• Не торкаючись зовнішніх стінок, петлю стержня опускають у пробірку й одразу відправляють у лабораторію.

Підготовка хворого до збирання калу на приховану кров.