• Сегмент I — позитивний поточний баланс на тлі недовиробництва, недостатнього внутрішнього попиту й безробіття. Свідчить про заниженість валютного курсу і надто рестрикційну бюджетну політику держави. Історично така ситуація зустрічається досить рідко, насамперед у розвинених країнах (ФРН, Японія).

• Сегмент II — позитивний поточний баланс на тлі перевиробництва, надлишкового внутрішнього попиту та інфляції. Свідчить про занижений валютний курс і надто експансійну бюджетну або грошову політику. Типовий приклад — економіка ФРН до 2007 р.

• Сегмент III — дефіцит поточного балансу на тлі перевиробництва, надлишкового внутрішнього попиту й інфляції. Говорить про завыщеність валютного курсу і рестрикційну бюджетну політику. Це економічна ситуація США до початку іпотечної кризи 2007 р.

• сегмент IV — дефіцит поточного балансу на тлі недовиробництва, недостатнього внутрішнього попиту й безробіття. Говорить про завищеність валютного курсу при високому розширенні державних видатків і грошової маси. Типовий приклад — США в 1985 р., коли обсяг виробництва був нижче оптимального, поточний баланс — дефіцитним і реальний курс долара завищений.

• Графік макроекономічного балансу

E_r

II BP

I A III

IY Dd

Y

Рис. 1. Макроекономічний баланс як основа валютного курсу

Підхід платіжного балансу

Рівноважний валютний курс виникає на перетині кривих загального попиту та загальної пропозиції на валюту.

Загальний попит на валюту пред'являється як резидентами, так і нерезидентами, як мінімум, за двома напрямками — для оплати товарного імпорту й для придбання іноземних активів. Це означає, що для визначення рівня рівноважного валютного курсу треба просто знати поточні й точно спрогнозувати майбутні міжкраїнні потоки капіталу, тобто чітко визначити обриси й нахили кривої загального попиту та пропозиції на іноземну валюту.

Підхід платіжного балансу застосовується винятково для довгострокового прогнозування валютного курсу і не може використовуватися для пояснення його короткострокових коливань.

e

8,50 D S

8,00

7,50 S D

7,00

Q

5 8 10 12

Рис. 2 – Рівновага валютного ринку з позиції платіжного балансу

Теорія паритету купівельної спроможності

Теорія паритету купівельної спроможності (Г. Кассель) має три підходи:

• Закон однієї ціни;

• Абсолютний паритет купівельної спроможності (ПКС);

• Відносний ПКС.

Закон однієї ціни

Закон однієї ціни (law of one price) — в умовах досконалої конкуренції той самий товар у різних країнах має однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій же валюті.

Якщо Pⁱ_d — ціна товару усередині країни в національній валюті, Pⁱ_f — ціна того ж товару за кордоном в іноземній валюті, E_d/f - валютний курс, то закон однієї ціни виражається наступною формулою:

Pⁱ_d = E_d/f * Pⁱ_f (14.3)

звідки валютний курс виражається як

E_d/f = Pⁱ_d / Pⁱ_f (14.4)

Застосування закону однієї ціни

Закон однієї ціни стосується ціни одного конкретного торгованого товару, що продається в декількох країнах. Закон однієї ціни дотримується, якщо:

• транспортні видатки й торговельні бар'єри залишаються постійними;

• існує досконала конкуренція;

• товари абсолютно однакові;

• існує торгівля між країнами.

Закон однієї ціни може не дотримуватися через такі причини:

• розходження у якості товарів;

• наявність неторгованих товарів (послуги хімчисток, пісок, оренда приміщень та ін.), тому міжкраїнна різниця цін на них може існувати тривалий час.

Абсолютний пкс

Теорія абсолютного ПКС (absolute PPP theory) — обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівнів цін у цих країнах.

Якщо P_d - рівень внутрішніх цін, P_f -рівень цін за кордоном, E_d/f -валютний курс, то валютний курс на основі теорії абсолютного ПКС виражається наступною формулою:

E_d/f = P_d / P_f (14.5)

Формула 14.5 дуже близька до формули валютного курсу за законом однієї ціни, але тут розглядається не ціна одного товару, а індекс цін кошика товарів.