Тема 4 « Історія встановлення системи оподаткування»

4.1 Виникнення податків

4.2 Становлення податкової ситсеми в Київській Русі

4.3 Податки у 19-20 сторіччах

4.1 Виникнення податків

Податки — дуже складна фінансова категорія, яка здійснює вплив на всі економічні явища та процеси.

Це обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від моделі економічного розвитку та політичних сил при владі.

Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, позбавленою будь-якого сенсу.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки :

- на землю,

- майно,

- доходи,

- цінні папери,

- спадщину та дарування,

- додану вартість,

- заробітну плату,

- акцизи, збори

- відрахування на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл,

- подушні податки

- податки на неодружених чоловіків

- податки на бороду,

- вікна, двері таін.

На різних етапах історичного розвитку податки відповідали особливостям самого історичного періоду, зокрема: способу виробництва, формам оподаткування, видам джерел доходів, напрямам витрат тощо.

Головними передумовами виникнення податків вважається : 1 ) перехід від натурального господарства до грошового

2) та виникнення держави

На найдавніших етапах державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане лише на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором.

Найдавнішим джерелом державних доходів Були:

1) домени, або державне майно ( землі, ліси) які спочатку належали до власності монарха, доходи якого слугували одночасно й доходами держави. Це були приватноправові, а не публічно-правові доходи.

2) регалії — дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, зі сфери діяльності населення. Основні види регалій:

— "безхазяйна регалія" — все, що не мало хазяїна, оголошувалось таким, що належить казні. Це природні явища, як, наприклад, вітер, вода, надра, що тягло за собою встановлення державної монополії на вітряні млини;

— митна регалія, яка реалізовувалася шляхом встановлення зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів;

— судова регалія — здійснення правосуддя тільки державою (судові штрафи, мито, доходи від конфіскацій);

— монетарна регалія — право карбувати монету. Регалії були перехідним етапом до податків.

З розвитком держави виникла "світська" десятина, яка утримувалась на користь впливових князів разом із десятиною церковною. Така практика існувала в різних країнах протягом багатьох століть: від Стародавнього Єгипту до середньовічної Європи. Так, у Стародавній Греції в VI—VII ст. до н. е. представники знаті ввели податки на доходи у розмірі однієї десятої чи однієї двадцятої частини доходів. Це давало можливість концентрувати і витрачати кошти на утримання найманих армій, побудову, храмів, водопроводів, доріг, укріплень навколо міст-держав, влаштування святкувань, роздавання продуктів і грошей біднякам і на інші суспільні цілі.

4.2 Становлення податкової системи у Київській русі.

Фінансова система Київської Русі почала формуватися після об'єднання Давньоруської держави в кінці IX ст.

Основним джерелом доходів княжої казни була данина, по суті, спочатку нерегулярний, а потім все більш систематичний прямий податок.

Князь Олег після свого утвердження в Києві зайнявся встановленням данини з підвласних племен. Данина утримувалась двома способами:

"повозом", коли вона привозилась у Київ,

"полюддям", коли князі чи княжі дружини самі їздили за даниною.

Щодо непрямого оподаткування, то воно існувало у формі торгових і судових мит:

Мито "мит" утримувалось за провезений товарів через гірські застави,

мито "перевезення" — за переправу через річку,

"гостьове" — за право мати склади,

"торговельне" — за право влаштовувати ринки.

Мита "вага" і "міра" встановлювались відповідно за зважування і вимірювання товарів, що було в ті часи досить складною справою.

Судове мито "віра" утримувалось за вбивство,

а "продаж" — за інші злочини.

Судові мита становили зазвичай від 5 до 80 гривень.

Стійкої системи управління державними фінансами на руських землях не існувало довго. Більшість прямих податків збирав у Росії Приказ великого приходу, одночасно з яким обкладанням населення займались і територіальні прикази. Отже фінансова система Росії в XV—XVII ст. була надто складною і заплутаною.

Дещо упорядкувалась вона в час царювання Олексія Михайловича, який у 1655 р. створив Рахунковий приказ. Перевірка фінансової діяльності приказів, аналіз прихідних і розхідних книг дали змогу досить точно визначити бюджет держави.

4.3 Податки у 19- 20 сторіччах

19 сторіччя

Протягом XIX ст. основним джерелом доходів залишались державні прямі і непрямі податки, основним прямим податком була подушна подать; кількість платників визначалась згідно з контрольними переписами.

Починаючи з 1863 р. з міщан замість подушної податі став утримуватись податок з міських будівель. Скасування подушної податі почалось у 1882 р.

Друге місце серед прямих податків займав оброк — плата казенних селян за користування землею. Ставка оброку диференціювалась за класами губерній.

Купецтво платило гільдійську подать — процентний збір з об'явленого капіталу, введений ще Катериною II у 1775 р. для купців І, II і III гільдій замість подушної податі. Розмір капіталу записувався "по совісті кожного". Крім того, діяла патентна система обкладання торгівлі і промисловості, були введені білети на лавки, тобто плата за кожен торговельний заклад.

Поряд з основними ставками за прямими податками вводились надбавки цільового призначення :

- на будівництво великих державних доріг,

- влаштування водних сполучень,

- тимчасові на прискорення виплати державних боргів та ін.

Крім державних прямих податків, функціонували земські (місцеві) збори. Земським закладам надавалось право визначати збори з землі, фабрик, заводів, торговельних закладів.

Серед непрямих податків у XIX ст. високі доходи Російській державі давали акцизи на: тютюн, сірники, цукор, пресовані дріжджі, гас, освітлювальні і нафтові масла , сіль та інші товари.

Значними були надходження від виробництва і торгівлі алкогольними напоями. Система акцизів, як і митні збори, мала не тільки фіскальний характер, а й забезпечувала державну підтримку вітчизняних підприємців, захищала їх у конкурентній боротьбі з іноземцями.

Як свідчить історія, зростання податків у багатьох країнах значною мірою зумовлено затратами на мілітаризацію економіки. З'являлись нові державні витрати на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих районів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

Великі витрати викликали необхідність збільшення податків — головного фінансового методу мобілізації ресурсів у державний і місцеві бюджети. Податки перетворились у важливий інструмент перерозподілу національного доходу.

Однак незважаючи на підвищення податків, доходів бюджету не вистачало на покриття всіх видатків держави, які постійно зростали. Бюджети капіталістичних країн у післявоєнні роки характеризувалися хронічними дефіцитами, які покривалися державними позиками, що приводило до зростання державного боргу.

Після Другої світової війни різко розширилась сфера фінансових відносин. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.

У 80-ті роки у провідних країнах світу пройшла переоцінка методів і засобів державного регулювання внаслідок їх недостатньої ефективності. Поширилась і отримала визнання бюджетна концепція, яка ґрунтувалася на тому, що податкові надходження є продуктом двох основних факторів: податкової ставки і податкової бази.

У другій половині 80-х — на початку 90-х років XX ст. провідні країни світу (СІЛА, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія, Швеція) та деякі інші провели податкові реформи, спрямовані на прискорення нагромадження капіталу і стимулювання ділової активності. З цією метою використовувалось зниження ставки податку на прибуток корпорацій.

Початок 90-х років став також періодом відродження і формування податкових систем нових держав, які утворилися на території колишнього СРСР

. Вони пішли шляхом ринкових реформ, взявши курс на приватизацію підприємств державного

Контрольні питання за темою:

1. Що є передумовами виникнення податків?

2. Назвіть найдавніші види податків

3. Що таке регалії?

4. Які податки стягувалися у Київській Русі?

5. Які види мита Київської Русі ви знаєте?

6. Яким чином організована була податкова система у Росії 19 сторіччя?

Модуль 2 Загнально державны податки та збори

Тема № 5 « ПДВ: сутність , призначення , ставки »

5. 1 Загальна характеристика ПДВ

5.2 Суб’єкти ПДВ

5.3 Об’єкти ПДВ

5.4 Порядок визначення бази оподаткування

5.5 Розміри ставок та способи розрахунку ПДВ

5.6Пільги при справлянні ПДВ ( на самостійне вивчення)

5.7Податків період та звітність

5.1 Загальна характеристика ПДВ

Законодавча база : 5 розділ податкового кодексу України

Раніше правила розрахунку цього податку регулювалися ЗУ « Про ПДВ», але з 1 .01.2011 року цей закон втратив чинність у зв’язку з прийняттям Нового Податкового кодексу України.

ПДВ – це найважливіший для наповнення держбюджету податок.

Якщо розглядати класифікацію податків , то ПДВ відносять:

1) за економічним змістом – це податок на споживання (податки на споживання – це обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання)

2) за формою оподаткування ( взаємовідносин) - непрямий, тобто входить до ціни товарів (робіт, послуг) (обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару)

За рівнем запровадження - Загальнодержавний податок (обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України)

ПДВ має як податок як переваги так и недоліки.

Позитивні аспекти оподаткування ПДВ:

- висока ефективність із фіскальної точки зору;

- широка база оподаткування (товари, роботи, послуги) забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень;

- універсальні ставки полегшують обчислення податку, контроль за правильністю та своєчасністю сплати;

- стягнення на всіх етапах руху має наслідком рівномірний розподілподаткового тягаря між усіма СПД.

Недоліки, негативні аспекти:

- значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення ;

- відволікання обігових коштів.

Доля ПДВ у держбюджеті України постійно коливається .

5. 2. Суб’єкти ПДВ

180 ст ПДУ

Суб’єкт ПДВ- це платник.

Платниками ПДВ є:

зареєстровані фізичні чи юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність;

ті, що ввозять (пересилають) товари на митний кордон України

Винятки:

- СПД, які обрали спрощену систему оподаткування,

- ф.о., які не зареєстровані як платники ПДВ і ввозять товари в межах обсягу неторгового обороту (до 50 кг та менше 200 євро)

Підстави для реєстрації:

підстави для реєстрації осіб та її анулювання передбачено у ст. ст. 182-184 ПКУ;

- реєстрація платника обов’язково здійснюється за заявою особи не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій за 12 календарних місяців розміру 300 000 грн,

- добровільна реєстрація: якщо обсяг обороту не досяг 300 тис грн., але обсяги постачання товарів іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання- вважає за доцільне добровільно зареєструватися за заявою

- особа, статутний капітал або балансова вартість активів якої перевищує 300000 гривень, але яка не є не досягал обсягу продаж 300 тис грн. може добровільно зареєструватися

- дані про всіх платників ПДВ заносяться до Державного реєстру

Для цілей оподаткування платником ПДВ є будь яка особа, що:

- що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням;

- що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку ;

- особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

- що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України

- що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність;

- що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому КМУ

- що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи

Порядок реєстрації платника ПДВ: ( 183 ст)

Особа подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

ЇЇ треба подати не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій

У разі добровільної реєстрації особи як платника реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви,

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку , що не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися таким платником, а копії свідоцтва, достовірність яких засвідчена органом державної податкової служби, розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його філіях

5.3 Об’єкт ПДВ (ст. 185 ПКУ)

Об’єкт оподаткування ПДВ- це — це операції платників податку з:

- постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України

- операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту,

- операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

- імпорт товарів (супутніх послуг) на митну територію України;

- експорт товарів (супутніх послуг )

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню,

в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів,

- а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, ,

- а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

4. Порядок визначення бази оподаткування

База оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості об’єкту податку, але не нижче звичайних цін, визначених п 39 ПДУ (звичайна ціна – це ціна , що встановлюєтьсчя шляхом аналізу інформація про ціни в операціях на відповідному ринку товарів ).

База оподаткування ( БО) операцій з постачання товарів/послуг :

визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у т. ч. компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Особливості визначення БО операцій з постачання товарів/послуг в окремих випадках

1) У разі :

- постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами,

- у межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці ф.о., що перебувають у трудових відносинах із платником податку,

- постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання,

- також у разі постачання товарів/послуг пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований як платник податку, чи ф.о.

БО визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно Кодексу;

2) У разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку ---- БО є комісійна винагорода такого платника податку

(Вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу)

3) для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, БО є вартість постачання цих товарів

4) У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв'язку з невиконанням умов такого договору, БО є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

5.5 Розміри ставок та способи розрахунку ПДВ

Способи розрахунку ПДВ:

1) Прямий адитивний (додавальний): ставка податку помножена на суму прибутку та заробітної плати % ПДВ * (Приб + ЗП)

2) Адитивний непрямий: ставка податку застосовується окремо до складових доданої вартості

3) Прямий віднімальний (прямого вирахування) : ставка податку помножена

на різницю виручки та витрат без урахування заробітної плати

% ПДВ * ( Вируч – Витрати без ЗП)

4) Непрямий віднімальний (непрямого вирахування, податкового кредиту, розрахунку - фактур) : різниця добутків виручки від реалізації та ставки податку й матеріальних затрат та ставки податку

Вируч * % ПДВ – В матер * % ПДВ

Ставка ПДВ:

Поетапне зниження :

З 1.01.2011 – 31. 12 2013- 20 %

З 1.01.2014 – 17 %

Окремо існує ставка 0 %

5.6 Пільги при справлянні ПДВ

1. Операції, що підлягають оподаткуванню за 0 – ставкою ( Перелік цих операцій визначений ст.195 ПКУ

- експорт товарів

- постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден, повітряних суден, наземного військового транспорту

- міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

- роботи з переробки товарів, у результаті чого створюються інші товари ( у т ч переробка давальницької сировини)

- якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України , то операції з експорту таких товарів - теж за 0 ставкою

На операции по продаже товаров , облагаемых по нулевой ставке, осуществляется бюджетне відшкодування в течение месяца, следующего после представления декларации за отчетный период, на протяжении которого были осуществлены такие операции

2. Операції, які не є об'єктом оподаткування. Перелік цих операцій визначений ст.196 ПКУ:

- операції з цінними паперами ;

- обігу валютних цінностей

передача (повернення) майна у схов (на відповідальне зберігання), у лізинг , крім фінанс. лізінгу;

- надання послуг із страхування ( пенс. та соціального), недержавного пенсійного забезпечення;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування;

-надання послуг з виплати у грошовій формі зар.плати

3. Операції, звільнені від оподаткування. ( ст.197 ПКУ)

- постачання продуктів дитячого харчування за переліком КМУ;

всі ліцензовані освітні послуги; утримання дітей в школах - інтернатах

постачання засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спец. ризначення

для інвалідів та інших пільгових категорій;

- постачання релігійними організаціями культових послуг

- послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом;….

Пільги з ПДВ переходнього періоду

- тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від ПДВ операції з постачання техніки, обладнання, устаткування щодо альтернативних видів палива, у т.ч. – імпорт,

- тимчасово, до 1 січня 2016 року, звільняються від ПДВ по певним операціям суб'єкти літакобудування;

- тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від ПДВ операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні

- тимчасово, до 1 січня 2016 року, звільняються від ПДВ операції з постачання національних фільмів, а також постачання робіт та послуг з виробництва, у тому числі тиражування, національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених, субтитрованих державною мовою на території України,

Величина ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається кожним конкретним платником податку самостійно як різниця між податковим зобов’язанням та податковим кредитом!!!

Податкове зобов'язання (ПЗ) — це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Дата виникнення ПЗ залежить від виду здійснюваних операцій, але це завжди дата події, що відбулася раніше (дата відвантаження товару чи зарахування коштів на рахунок продавця і т.п.).

Податковий кредит (ПК)— це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та ОФ чи НМА, що підлягають амортизації.

Всі включення здійснюються на підставі розрахункових (облікових) документів ( /ст.ст. 198 – 200 ПКУ/)

Якщо сума ПДВ, визначена належним чином, має від'ємне (<0) значення, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди , а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому застосовується пропорційне віднесення сум податку до ПК. У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

5. 7 Податків період та звітність

Податковий період / ст. 202 ПКУ/ більше не залежить від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік. Місяць – основний податковий період

Звітним (податковим) періодом може бути і календарний квартал, з урахуванням таких особливостей :

1) для платників податку, які мають право на застосування нульової ставки

податку на прибуток на період з 1.04. 2011 до 1.01.2016 /за особистою заявою

Якщо платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Основні форми податкової документації з ПДВ:

1) податкова накладна із додатком /протягом 20 дн. після звітного періоду./,

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану та скріплену печаткою податкову накладну.

Реквізити податкової накладної:

- номер, дата

- назва платника податку, податковий номер, місцезнаходження,

- обсяг товару,ціна, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку

- ставка податку ПДВ

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ".

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця:

- оригінал податкової накладної видається покупцю,

- копія залишається у продавця товарів/послуг

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

2) Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов‘язань та податкового кредиту  постачальника та отримувача підлягають коригуванню.         

3) реєстр отриманих та виданих податкових накладних

постанова Кабміну «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних»

- При здійсненні операцій з постачання продавець зобов’язаний надати покупцю ПН після реєстрації в Єдиному реєстрі.

- Підтвердженням продавцю про прийняття його ПН та/або розрахунку коригування до цієї ПН до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

- Покупець має право звіряти дані отриманої ПН на відповідність із даними Єдиного реєстру.

- Відсутність факту реєстрації продавцем ПН в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення ПН:

1) не дає права покупцю на включення сум ПДВ до ПК;

2) не звільняє продавця

3) податкова декларація із додатками,як то:

розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення цієї суми, розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету, розрахунок коригування сум ПДВ, уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок

.

Контрольні питання за темою:

1. Яке місцу займає ПДВ у класифікації податків?

2. Хто є платниками ПДВ?

3. Як визначається база оподаткування ПДВ?

4. Що є об’єктами оподаткування ПДВ?

5. До кого можуть бути застосовані пільги при справлянні ПДВ?

6. Як часто суб’єкти ПДВ повині йогт сплачувати?

7. Якими податковими документами це оформлюються?

Тема 6	Акцізний збір
6.1	Визначення та характеристика акцизного податку
6.2	Суб’єкти та об’єкти акцизного збору
6.3	Види податкових ставок та база оподаткування
6.4	Пільги при справлянні акцизним збором( на самостійне вивчення)
6.5	Податкові зобов’язання з АП та правила їх погашення

6.1 Визначення та характеристика акцизного податку

У практиці вітчизняного ціноутворення до складу цін національних товарів входять два непрямих податки: акцизний збір і податок на додану вартість. Всі правові аспекти щодо АН регулюються 6 розділом Податкового Кодексу України

Акцизний податок ( АП) - це загальнодержавний непрямий податок на споживання окремих товарів ( продукції), законодавчо визнаних підакцизними.

Акцизний збір — це податок, який включається в ціни високорентабельних товарів не першої необхідності і в кінцевому підсумку сплачується їхнім покупцем.

Акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги.

Порівняння АП з ПДВ:

1) переваги : цей податок більш відповідає критерію соціальної справедливості завдяки:

- диференційного підходу до оподаткування різних видів товарів;

підакцизні товари не є товарами першої необхідності;

- споживають підакцизні товари, як правило, заможні верстви населення;

- менший вплив на загальний рівень цін, бо перелік підакцизних товарів є досить незначним

2) мінуси : з точки зору фіскальної достатності для бюджету АЗ поступається перед ПДВ, але одночасне їх існування пояснюється необхідністю:

- існування спільного підходу до регулювання споживання тих чи інших видів товарів;

- врівноваження отримання надприбутків з виробництва монопольних, високорентабельних товарів;

- залучення додаткових джерел для формування дохідної частини бюджету.

Перелік підакцизних товарів: ст. 215

1) І класифікаційна група - товари, шкідливі для здоров'я людини :

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

2) ІІ класифікаційна група - товари, виробництво яких відрізняється високою рентабельністю :

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли

3) ІІІ класифікаційна група – деякі види мінеральної сировини і продукти їх переробки

-нафтопродукти, скраплений газ

6. 2. Суб’єкти та об’єкти АП

Суб’єкти АП – це платник АП – фізичні та юридичні особи, а саме:

- виробники підакцизних товарів на митній території України, у т.ч. з давальницької сировини. Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари з давальницької сировини, сплачують податок виробнику

- СПД - імпортери підакцизних товарів

- Фіз. особа - резиденти або нерезиденти, які ввозять-вивозять (пересилають - одержують) підакцизні товари, які перевищують норми безмитного провезення

- законні реалізатори конфіскованих підакцизних товарів, тих, що визнані безхазяйними, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, або тих, що законно перейщли у власність держави

- особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари, що були ввезені на Україну із звільненням від оподаткування

Реєстрація осіб як платників податку: здійснюється в органах державної податкової служби на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії на виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів,

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов'язані надати органу державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п'ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність.

Об’єкти АП- це операції з:

- реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів

- реалізації (передачі) підакцизних товарів з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам

- ввезення підакцизних товарів на Україну

- реалізації конфіскованих підакцизних товарів, тих, що визнані безхазяйними, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, або тих, що законно перейщли у власність держави

- реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів, що були ввезені на Україну із звільненням від оподаткування

6.3 Види податкових ставок та база оподаткування

База оподаткування АП обчислюється в залежності від встановлених податкових ставок.

Види податкових ставок для акцизу:

1) адвалорні – у відсотках до вартості товару

2) специфічні – у грошовому розмірі на одиницю товару

3) адвалорні та специфічні одночасно;

1. Для адвалорних ставок- база оподаткування:

- вартість реалізованого товару, виробленого в Україні, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без ПДВ та з урахуванням АП;

- вартість товарів, що ввозяться в Україну, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами, без ПДВ та з урахуванням АП.

2. Для специфічних ставок - базою оподаткування :

величина підакцизних товарів, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару, об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках

3. У разі обчислення АП із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена вищезазначеними способами!

Зазначені 3 вида ставок застосовуються для широкого переліку підакцизних товарів із зазначенням одиниць виміру.

6. 4 Пільги при справлянні ( на самостійне вивчення )

Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню:

-реалізація підакцизних товарів на експорт за інвалюту;

Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією

- ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки для їх повернення експортеру- не для реалізації

Операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування:

1) реалізації легкових автомобілів для інвалідів, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога..) оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

2) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав,

У разі реалізації на митній території України таких підакцизних товарів (продукції), сплачується і АП і ПДВ.

3) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, у митних режимах: транзиту, митного складу, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України.

4) безоплатної передачі для знищення підакцизних товарів (продукції), конфіскованих за рішенням суду та таких, що перейшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

5) ввезення та реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродуктів, вироблених на митній території України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) - за умови пред'явлення органу державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів);

6) ввезення фізичними особами на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення, встановлених законом;

7) реалізації безпосередньо вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів магазинам безмитної торгівлі. Підставою для звільнення від сплати податку продукції, яка призначена для реалізації магазинами безмитної торгівлі, є належно оформлена митна декларація, що оформляється під час відвантаження продукції від такого виробника;

8) ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України "Про гуманітарну допомогу";

6. 5 Податкові зобов’язання з АП та правила їх погашення

Датою виникнення податкових зобов'язань :

щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції

у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення

Податкове зобов'язання не виникає, якщо:

а)підакцизний товар втрачено внаслідок аварії, пожежі (продукції платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено

б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом

Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю

Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.

Податок із імпортованих підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, обчислюється у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату подання митному органу декларації до митного оформлення.

Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін.

Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі декларація), встановлені виробником або імпортером товарів (продукції), подається відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи у формі, визначеній такими органами.

У декларації повинні міститися відомості:

- про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні,

- на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну,

- дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів повинен подати щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду органу державної податкової служби за місцем реєстрації декларацію акцизного податку.

Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий не денатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Марка акцизного податку є спеціальним знаком, яким маркіруються алкогольні напої та тютюнові вироби, наявність якого на цих товарах підтверджує сплату акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, .

У деяких випадках замість сплати суб’єкт оподаткування може видати податковий вексель.

Податковий вексель може бути виданий:

а) підприємством первинного виноробства, яке є виробником виноградних, плодово-ягідних та інших виноматеріалів і сусла;

б) виробником лікарських засобів;

в) виробником продуктів органічного синтезу;

г) нафтопереробними заводами (чи іншими суб'єктами господарювання), які використовують біоетанол для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

ґ) виробниками біопалива.

Строк, на який видається податковий вексель підприємствами-виробниками для виробництва окремих видів продукції, не може перевищувати 90 календарних днів, а підприємствами первинного виноробства та виробниками лікарських засобів - 180 календарних днів

Контрольні питання за темою: 1. Які групи товарів обкладаються акцизом?

2. Хто є суб’єктами сплати акциза?

3. Які об’єкти акцизного збору ви знаєте?

4. Коли виникають податкові зобов’язання з акцизу?

5. У яких випадках можуть будит застосовані пільги?

6. Як може бути застосований податковий вексель при сплати і акцизу?

Тема 7	Мито
7.1	Мито, його специфіка, види.
7.2	Суб’єкти та об’єкти мита
7.3	Ставки мита
7.4	Пільги при оподаткуванні митом

7. 1 Мито, його специфіка, види

Законодавча база: митний кодекс України – з 1.01.2004 з поправками.

Мито — це вид митного платежу, що стягується з товарів, які перетинають митний кордон держави (ввезених, тих, що вивозять або надходять транзитом).

У системі платежів до доходної частини бюджету входить досить стійка група надходжень за здійснення державними органами юридично значущих дій.

Вони посідають специфічне місце в системі фіскальних платежів:

1) спільні риси з непрямими податками і, насамперед, з акцизним збором:

- як і акциз, сплачується в остаточному підсумку за рахунок споживача;

-збільшує ціну товару на стадії формування ціни реалізації;

-контроль за правильністю сплати як акцизу, так і мита здійснюють податкові органи (у широкому розумінні слова)

2) відмінності мита від податків:на відміну від податків подібні платежі мають чітко виражений умовний характер (перетинання митного кордону), що не властиво податкам.

Мета запровадження:

- регулювання процесів імпорту, експорту;

- фіскальне значення;

- політико-правове значення.

Особливість справляння мита: контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює не ДПА, а митні органи або під час перетину митного кордону, або при реєстрації товарів на митній території України, або за вексельними розрахунками з відстрочкою платежу .

Функції мита:

1) фіскальна

2) захисну функцію. – вона припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних щодо національних або в яких держава не зацікавлена.

3) Стимулююча функція формує передумови інтересу до збільшення експорту.

Економічно розвинуті країни орієнтовані, насамперед, на регулювання імпортних надходжень. Експорт товарів, зроблених у країні, не обмежується, оскільки подібні процеси сприяють розвитку економіки.

Види мита:

залежно від напрямків руху товарів :

- ввізне (на товари, що імпортуються);

- вивізне (на товари, що експортуються);

- транзитне

2) в залежності від платника мито поділяють на таке, що сплачується: -юридичними особами;

- фізичними особами.

3) залежно від способу нарахування:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного оподаткування.

4) залежно від призначення:

- антидемпінгове, що використовується при ввезенні товарів за ціною, яка є суттєво нижчою за їхню конкурентну ціну та при ввезенні за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції можуть завдати збитку загальнодержавним інтересам;

- компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалася субсидія, якщо таке вивезення чи ввезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів;

- спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть завдати збитку вітчизняним виробникам;

- сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше 4 –х місяців з моменту його встановлення.

7. 2 Суб’єкти та об’єкти мита

Об'єкт мита являє собою митну вартість та кількість в абсолютних вимірах товарів, предметів переміщуваних товарів, щодо яких нараховується мито. Митна вартість перераховується у національній валюті за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Отже в основі обчислення мита лежить митна вартість товару і транспортного засобу.

Методи визначення митної вартості:

1. Метод оцінки за ціною угоди з ввезеними товарами —митну вартість визначають як ціну угоди, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті, за ввезений товар на момент перетинання їм митного кордону.

2. Метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами(використовується за неможливістю використання першого) —митна вартість визначається як ціна угоди з ідентичними товарами. Ідентичність припускає подібність за основними характеристиками (виробник, країна виготовлення, якість, знос).

3. Метод оцінки за ціною угоди з однорідними товарами —нагадує механізм попереднього методу. При цьому однорідні товари не обов'язково однакові у всіх відносинах, але мають подібні характеристики.

4. Метод оцінки на основі визначення вартості — митна вартість визначається як ціна за продаж ідентичних або однорідних товарів на внутрішньому ринку за винятком сум імпортних митних платежів, комісійних винагород, витрат на транспортування тощо.

5. Метод оцінки на основі додавання вартості — митна вартість визначається як сума загальних витрат, характерних для продажу ідентичних або однорідних товарів.

6. Резервний метод — використовують за неможливістю застосувати попередні методи. Ціну угоди визначають з урахуванням світової практики і на основі чинного законодавства. Рішення про використання цього методу приймають митні органи.

Суб’єкт оподаткування — фізична чи юридична особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню:

1) резиденти України ,

2) нерезиденти у випадках:

- якщо здійснюється господарська діяльність через постійні представництва, зареєстровані на митній території України;

- проведення транзитних операцій, пов'язаних з переміщенням товарів транзитом через митну територію України

3) фізичні особи, а саме:

- СПД, незалежно від суми експорту чи імпорту;

- громадяни, які здійснюють експорт чи імпорт понад встановлену законодавчо норму (еквівалент 240 дол.);

- які здійснюють імпорт автомобілів та автотранспортної техніки

7. 3 Ставки мита

7.3 Ставки мита єдині на всій території.

Види ставок мита – види мита

а) адвалерні — ставки, що встановлюються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

б) специфічні — ставки, що нараховуються у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Ця ставка припускає специфічну характеристику товару, тоді як попередня припускає знеособлений предмет обкладання;

в) комбіновані (змішані) — ставки, що поєднують взаємодію обох видів митного обкладення при нарахуванні мита. Змішане мито використовують як доповнення до специфічних або у разі їх недостатньої ефективності, зокрема в Австралії. У США при обкладанні імпорту годинників митна ставка встановлюється як залежно від ціни, так і від кількості каменів у годиннику;

г) сезонні — ставки, за допомогою яких можливо оперативне реагування на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

ґ) особливі — являють собою ставки, що реалізують захисні функції мита:

— антидемпінгові — ставки, що являють собою певну надбавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні на територію держави товарів за цінами більш низьким (демпінговими, непридатними), чим їх ціна в країні, що вивозить, і тому загрожують підірвати основи виробництва країни-імпортера. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні.

— спеціальні — ставки мита, що захищають митну територію від ввезення товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних або безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовують як відповідний захід щодо дій інших держав, що загрожують інтересам вітчизняних виробників;

— компенсаційні — ставки мита, що застосовуються до ввезених товарів, щодо яких використовувався механізм субсидій, що відповідно занизило їх ціну, і це загрожує вітчизняному виробництву.

Ставки мита передбачені єдиним митним тарифом України (ЗУ, 1993-2001-...):

1) процентні,

2) фіксованих, в євро на одиницю оподаткування в кількісному вираженні

Види ставок :

1)Диференційовані - в залежності від товарної позиції, якій відповідає імпортований товар.

2)Преференційні - повне або часткове звільнення від оподаткування товарів з країн, які утворили з Україною митні союзи або спеціальні митні зони

3)Пільгові - до товарів, що походять із країн, які користуються в Україні режимом найбільшого економ.сприяння

4)Повні

Отже, для правильного нарахування мита митні органи мають визначити слідуючі характеристики імпортованого товару:

товарну позицію в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

країну походження товару - країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України

митну вартість по товарах, ставки по яких визначено у процентах до митної вартості.

Після того, як митні органи перевірили правильність визначення товарної позиції; країни походження товару та митну вартість, на основі цих даних відповідно до ставок Митного тарифу України вони перевіряють нараховану сума мита, яка зазначається у відповідній графі вантажної митної декларації.

Мито сплачується на рахунки митних органів до або на момент прийняття митної декларації до митного оформлення.

Сума мита, належна до сплати перераховується платниками на рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу.

Митні органи перераховують одержані суми митних платежів на рахунок Державної митної служби за відповідними кодами бюджетної класифікації не пізніше як за три банківські дні з дати повного оформлення вантажної митної декларації.

Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує належні кошти на відповідні рахунки Державного казначейства.

7.4 Пільги при оподаткуванні митом

Механізм застосування пільг при сплаті мита досить різноманітний і включає:

Звільнення від сплати мита визначених категорій платників.

Зменшення ставок мита.

Повернення раніше сплачених сум мита.

Звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України.

Митний тариф – це система ставок мита, застосовуваних до товарів, що їх переміщують через митний кордон.

В Україні оподатковувані товари зосереджено в товарній класифікаційній схемі, заснованій на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Усі товари, що підлягають митному оформленню, зосереджено в 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній групі, 5019 товарних позиціях.

Кожен товар має 4-значний цифровий код, де два перших знаки означають товарну групу, два інших — товарну позицію.

Від сплати мита звільняються:

транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів;

валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

товари, що підлягають оберненню у власність держави;

товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання, та багато інших.

Пільги для фізичних осіб:

Не підлягають оподаткуванню при ввезені товарів на митну територію України громадянами: - товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро;

товари, що були попередньо вивезені (переслані) громадянами за митний кордон України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення і ввозяться (пересилаються) назад на митну територію України, за наявності відповідної вивізної митної декларації та інші.

алкогольні напої та тютюнові вироби у таких кількостях:

на одну особу, яка досягла 18 років:

а) 2 літри вина та 1 літр міцних алкогольних напоїв;

б) 200 цигарок або 50 сигар, або 250 грамів тютюну, або набір таких виробів загальною вагою не більше 250 грамів.

Контрольні питання за темою: 1. У чому полягає специфіка мита?

2. Якими методами розраховують митну вартість?

3. Хто є суб’єктами сплати мита

4. Які ви знаєте ставки мита?

5. ДО кого можуть буди застосовані пільги?

Тема № 8 « Податок на прибуток»

8. 1 Сутність податку на прибуток

8.2 Суб’єкти та об’єкти оподаткування

8.3 База оподаткування :

8.3.1 Порядок визначення доходів

8.3.2Порядок визначення витрат

8.4 Ставки податку на прибуток

8.5 Пільги при оподаткуванні податку на прибуток ( на самосітйне вивчення )

8.1 Сутність податку на прибуток

Законодавча база : ІІІ розділ Податкового кодексу України

1 квітня 2011 року у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратить чинність,

Податок на прибуток- це класичний приклад прямого податку , бо його величина напрямую залежить від розміру прибутків підприємства.

Як економічна категорія- це сума коштів, яку стягує держава з прибутку СПД на законних підставах.

ПП впливає на інвестиційні процеси, на нарощування капіталу.

Значущість ПП обґрунтована:

- великим фіскальним значенням (понад 16% ДБ);

- можливостями для стимулювання та регулювання підприємницької діяльності. Цей вплив здійснюється завдяки диференціація ставок оподаткування по різних видах діяльності , а також при надання пільг .

Оподаткування прибутку за високими ставками призводить до згортання легальних виробничих потужностей і скорочення ВВП.

Оподаткування прибутку за низькими ставками заохочує інвестиційну діяльність і розширює виробничі можливості

8.2 Суб’єкти та об’єкти оподаткування

Суб’єкти оподаткування – це платники податку.

1) резиденти:

2)СПД, ю.о. та їх структурні підрозділи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

3)управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту;

- підприємства залізничного транспорту та їх підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або оподатковуваних доходів

4) нерезиденти:

- ю.о., що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- їх постійні представництва.

5) спеціальні платники:

- Національний банк України

- Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту

Об’єктом оподаткування є:

1) для резидентів - прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного період, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду

2) дохід (прибуток) нерезидента з походженням з України

Вибір об’єкта оприбуткування ( валового доходу чи прибутку ) є досить принциповим і залежить від багатьох факторів.

8.3 База оподаткування :

База оподаткування ПП – це базовий прибуток

Він розраховується за наступною формулою:

ПБ= Дох – Собів –Вит інші, ( 8.3 1)

Де Дох- доход звітного періоду

Собів- Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто всього того, що прямо визначає особливості формування витрат діяльності

Вінші – інші витрати ( адміністративні, загальновиробничі, витрати на збут)

8.3.1 Порядок визначення доходів:

Доходи складаються з:

1)доходу від операційної діяльності:

- дохід від реалізації товарів робіт, послуг,

- доход банківських установ

2) інших доходів:

- доходи у вигляді дивідендів

- доходи від операцій оренди/лізингу,

- доходи за операціями в іноземній валюті, у тому числі дохід від курсової різниці, торгівлі цінними паперами

- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані,

- суми безповоротної фінансової допомоги,

- безнадійної кредиторської заборгованості,

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів:

- Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

- Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, …який підтверджує виконання робіт або надання послуг

Для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи:

- сума попередньої оплати та авансів, отримана у рахунок оплати товарів,

- суми ПДВ, отримані/нараховані платникомна вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг,

- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація, отримані платником податку за рішенням суду

- суми надмірно сплачених податків, що повертаються

- дохід від безоплатно одержаних необоротних активів,

8.3.2 Порядок визначення витрат

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

1) витрат операційної діяльності:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг:

1.прямих матеріальних витрат - сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

2.прямих витрат на оплату праці - заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві

3.амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

4.вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням);

5.інших прямих витрат- плата за оренду земельних і майнових паїв

- витрати банківських установ

2) інших витрат:

- загальновиробничі витрати:

1.витрати на управління виробництвом

2.амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення

3.витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

4.витрати на охорону праці, техніку безпеки,

- адміністративні витрати:

1. загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати);

2.витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

3. витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

4. винагороди за консультаційні, інформаційні та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

5.витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

6.амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на збут:

1.витрати на пакувальні матеріали

2.витрати на ремонт тари оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам

3.витрати на рекламу та дослідження ринку

4.витрати на відрядження працівників

5.витрати на утримання основних засобі

- інші операційні витрати:

1. втрати від курсової різниці

2. амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів

- фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів

Не включаються до складу витрат:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят,

- суми попередньої (авансової) оплати товарів

- витрати на погашення основної суми отриманих позик

-витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів

- суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін

8.4 Ставки податку на прибуток

Основна СТАВКА податку на прибуток становить 16 % (ст. 151 ПКУ)

ПКУ передбачає поетапно зниження ставки податку:

-з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. - – 19%;

- з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. - – 18 %;

- з 01.01.2015 р. по  31.12.2015 р. - – 17 %;

- з 01.01.2016 р. - – 16 %

Ставка 0 % встановлюється для оприбуткування страхової діяльності ю.о. у випадках страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення

Ставка 0, 4, 6, 12, 15 і 20 % встановлюється для нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом походження доходів з України у окремо визначених випадках (ст. 160 ПКУ) , наприклад:

- для суми фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту, ставка 6%;

- для резидентів, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, ставка 20 %;

- суми таких виплат за власний резидента…

8.5 Пільги при оподаткуванні ПП ( на самостійне вивчення)

Звільнення від оподаткування:

- прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 % середньооблікової чисельності.

- прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва,

- прибуток державних підприємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” і “Український дитячий центр “Молода гвардія” від провадження діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей.

- прибуток дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг.

- прибуток підприємств енергетичної галузі в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами,

Звільняється від оподаткування 80 відсотків прибутку підприємств, отриманого від продажу на митній території України товарів власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України: устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії;( протягом 5 років)

Звільняється від оподаткування 50 відсотків прибутку, отриманого від: - - здійснення енергоефективних заходів ( протягом 5 років),

• суднобудівної промисловості ( до 2022 року),

• машинобудування для агропромислового комплексу( до 2022),

• видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції….

«Податкові канікули», коли при виконанні певних умов на період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. застосовується ставка податку на прибуток 0%. Ця пільга може бути застосована для:

1) підприємств, утворених після 01.04.11 р. (за винятком утворених шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації);

2) діючих підприємств, у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників не перевищувала 20 осіб,

3) підприємств, які були зареєстровані платниками єдиного податку до набуття чинності ПКУ, і у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складав до 1 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників складала до 50 осіб.

Застосовувати ставку 0% такі підприємства можуть при виконанні певних вимог:

- щорічний дохід (наростаючим підсумком з початку року) не повинен перевищувати 3 млн. грн.;

- середньооблікова кількість працівників - не більше 20 осіб для діючих підприємств, і не більше 50 осіб - для колишніх юросіб-єдиноподатників;

- нарахована за кожний місяць зарплата найманих працівників не повинна бути меншою двох мінімальних зарплат.

Крім того, нульову ставку не можна застосовувати при здійсненні певних видів діяльності, визначених у п. 154.6 ПКУ (наприклад, оптова торгівля; діяльність, пов’язана з підакцизними товарами, ПММ, дорогоцінними металами, нерухомістю; фінансова діяльність; ЗЕД тощо).

Дія цього пункту не поширюється на:

- виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів

- видобуток, серійне виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,

- діяльність у сфері фінансового посередництва;

- операції з нерухомим майном, аренда;

- діяльність з надання послуг пошти та зв’язі

- діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва,

-охоронна діяльність;

-діяльність з організації азартних ігор;

-виробництво, оптовий та роздрібний продаж підакцизних товарів; Для ряду підприємств і організацій передбачено пільгові режими оподаткування (ст. 154 ПКУ). Зокрема, звільняється від оподаткування прибуток, отриманий:

- підприємствами та організаціями, заснованими громадськими організаціями інвалідів;

- від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

- Чорнобильською АЕС;

За рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в держбюджеті як внесок до Чорнобильського фонду «Укриття»;

Держпідприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія» від провадження діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей.

Особливо привабливою виглядає пільга, яка міститься у п. 154.6 ПКУ - так звані «податкові канікули», коли при виконанні певних умов на період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. застосовується ставка податку на прибуток 0%. Ця пільга може бути застосована для:

- підприємств, утворених після 01.04.11 р. (за винятком утворених шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації);

- діючих підприємств, у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників не перевищувала 20 осіб,

- підприємств, які були зареєстровані платниками єдиного податку до набуття чинності ПКУ, і у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складав до 1 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників складала до 50 осіб.

Застосовувати ставку 0% такі підприємства можуть при виконанні певних вимог:

- щорічний дохід (наростаючим підсумком з початку року) не повинен перевищувати 3 млн. грн.;

- середньооблікова кількість працівників - не більше 20 осіб для діючих підприємств, і не більше 50 осіб - для колишніх юросіб-єдиноподатників;

нарахована за кожний місяць зарплата найманих працівників не повинна бути меншою двох мінімальних зарплат.

Крім того, нульову ставку не можна застосовувати при здійсненні певних видів діяльності, визначених у п. 154.6 ПКУ (наприклад, оптова торгівля; діяльність, пов’язана з підакцизними товарами, ПММ, дорогоцінними металами, нерухомістю; фінансова діяльність; ЗЕД тощо).

Ряд тимчасових податкових пільг установлено також у підрозділі 4 Перехідних положень ПКУ: для виробників біопалива; для газодобувних підприємств; для готельного бізнесу, підприємств легкої промисловості, електроенергетики, окремих галузей машинобудування; для видавничої діяльності.

«Податкові канікули», коли при виконанні певних умов на період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. застосовується ставка податку на прибуток 0%. Ця пільга може бути застосована для:

підприємств, утворених після 01.04.11 р. (за винятком утворених шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації);

діючих підприємств, у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників не перевищувала 20 осіб,

підприємств, які були зареєстровані платниками єдиного податку до набуття чинності ПКУ, і у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складав до 1 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників складала до 50 осіб.

Застосовувати ставку 0% такі підприємства можуть при виконанні певних вимог:

щорічний дохід (наростаючим підсумком з початку року) не повинен перевищувати 3 млн. грн.;

середньооблікова кількість працівників - не більше 20 осіб для діючих підприємств, і не більше 50 осіб - для колишніх юросіб-єдиноподатників;

нарахована за кожний місяць зарплата найманих працівників не повинна бути меншою двох мінімальних зарплат.

Крім того, нульову ставку не можна застосовувати при здійсненні певних видів діяльності, визначених у п. 154.6 ПКУ (наприклад, оптова торгівля; діяльність, пов’язана з підакцизними товарами, ПММ, дорогоцінними металами, нерухомістю; фінансова діяльність; ЗЕД тощо).

Контрольні питаня за темою: 1. Які особливості стягування податку на прибуток?

2. Охарактеризуйте суб’єктів податку на прибуток

3. Яким чином визначається база оподаткування?

4. У яких випадках застосовуються пільги? 5. Що таке податкові канікули і для кого вони можуть бути застосовані?

Тема № 9 « Фіксований сільскогосподарсткий податок ( ФСП)»

9.1 Платники ФСП

9.2 Об’єкти оподаткування ФСП

9.3 Відповідальність платників податку

9.1 Платники ФСП

Особливості справляння ФСП визначено главою 2 розділу XIV Кодексу, яка набуває чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до статті 301 Кодексу платниками ФСП можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, але з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6, не можуть бути зареєстровані платниками ФСП:

1) суб'єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

2) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

3) суб'єкти господарювання, які на день подання документів для набуття статусу платника податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

9. 2 Об’єкти оподаткування

Статтею 3 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Отже, в умовах дії Закону статус платника ФСП можуть мати сільськогосподарські підприємства (юридичні особи), які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, водосховищах). Разом з тим платники ФСП повинні мати у наявності земельні ділянки (базу оподаткування), для яких Законом встановлені ставки ФСП, а саме: землі водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування і вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Крім того, платники ФСП повинні дотримуватися вимоги, відповідно до якої сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємств .

При недотриманні однієї із зазначених вимог сільськогосподарські підприємства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, водосховищах), не мають підстав для застосування ФСП.

 Необхідно врахувати, що перелік доходів сільськогосподарського товаровиробника, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, визначений пунктом 308.4 Кодексу доповнено доходами, отриманими від реалізації продукції:

- рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;

- тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Крім того, зазначений пункт містить перелік супутніх послуг, доходи від яких також включаються до складу доходів, отриманих від реалізації сільгосппродукції.

Згідно з статтею 303 Кодексу базою оподаткування ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, проведена за станом на 1 липня 1995 року, індексація якої не проводиться.

Для набуття і підтвердження статусу платника ФСП сільськогосподарським товаровиробникам до 1 лютого поточного року необхідно надати до податкових органів перелік документів, визначених статтею 308 Кодексу, а саме:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського виробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди, та їх нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, податкові органи за місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника повинні протягом 10 робочих днів з дати подання податкової декларації .

9. 3 Відповідальність платників податку

Витяг із Податкового кодексу України

308.6. Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується:

308.6.1. у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

308.6.2. за рішенням органу державної податкової служби:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Стаття 309. Відповідальність платників податку

309.1. У разі якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

309.2. Платники податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.

Контрольні питання за темою:

1. Хто є платником фіксованого податку?

2. Що є базою оподаткування фіксованим податком?

3. Куди і в які строки необхідно подати податкову звітність?

4. Які відповідальність несуть платники фіксованого податку?

Тема № 10 « ПДФО»

1. Сутність та значення ПДФО

2. Суб’єкт та об’єкт оподаткування ПДФО.

3. База оподаткування ПДФО

4. Ставки ПДФО

5. Порядок розрахунку податкової пільги

10.1 Сутність та значення ПДФО

З прийняттям нового ПКУ втратив чинність ЗУ « Про податок з доходів фізичних осіб». Тепер законодавчою базою для стягування ПДФО є ІІІ розділ ПКУ.

ПДФО- це основний прямий податок с громадян України .Належить до складу особистістих податків , які враховують:

- індивідуальні життєві обставини платника,

-платоспроможність,

- сімейний стан.

Однією з головних функцій, притаманних податку на доходи фізичних осіб, є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету.

В основу реалізації даної функції має бути покладено принцип фіскальної ефективності, до ключових характеристик якого слід віднести:

- достатність доходів,

- мінімізації видатків на адміністрування,

- запобігання ухиленню від сплати,

- еластичність податкового механізму,

- рівномірний розподіл між різними соціальними групами платників (населення).

Уперше податок на доходи фізичних осіб було запроваджено в Англії наприкінці XVIII ст. Оподатковували ним за прогресивною шкалою ставок, починаючи з 5%, і стягувався лише із заможних верств населення. Пізніше його було запроваджено в інших країнах: у Франції, США, де податок з доходів застосовувався лише до осіб з високими рівнями доходів.

США він стягується за п’ятьма ставками – з 15 - 39,6%.

У Великобританії ці показники дорівнювали, відповідно, 20 - 40%

Україна

- В 1991-1992 рр. також діяла прогресивна система оподаткування прибутку громадян за чотирма ставками – з 12 д- 30%.

- У 1993-2003 рр. вже використовувалося 5 ставок, при цьому мінімальна знизилася до 10%, а максимальна – зросла до 40%. Впровадженням такої прогресивної шкали оподаткування прибутку громадян законодавці намагалися забезпечити дохідну частину Зведеного бюджету України в умовах обвалу національної економіки. Проте це стало однією з причин переведення значної частини виплат заробітної плати в “тінь”.

Доля ПДФО у доході держ бюджету :

2004- 16,7%, 2005- 12,91%. 2006 – 13,27%, 2007 – 21,:%...

Прогресивна система оподаткування доходів громадян використовувалася в Україні 11 років

- з 2004 року була замінена оподаткуванням за єдиною ставкою в розмірі 13%.

- У 2007 році цю ставку було збільшено до 15%

Доля ПДФО у ВВП- 5 %

Запровадження плоскої шкали оподаткування доходів громадян обґрунтовувалося необхідністю :

- забезпечити однакове податкове навантаження на різні верстви населення,

- стимулювати ініціативу приватних осіб та працівників високої кваліфікації, з вищим рівнем оплати праці,

- запровадити дієву систему соціального захисту найбіднішої частини населення,

- спростити порядок нарахування та скоротити масштаби ухиляння від сплати даного податку.

Недоліки впровадження плоскої шкали оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

1) вона не забезпечила рівномірного навантаження на доходи різних верств населення.

2) із запровадженням єдиної ставки оподаткування не відбулося зменшення частки заробітної плати, яка виплачується “в конвертах”. Причиною цього є те, що на “тінізацію” заробітної плати значний вплив має рівень соціального навантаження, який з реформуванням податку на доходи фізичних осіб не знизився і становить 37-38% фонду оплати праці підприємств.

3) запровадження мінімальної ставки оподаткування в розмірі 13% , а потім її підвищення до 15% (замість мінімальної ставки в розмірі 10%, яка діяла за прогресивної системи оподаткування доходів громадян) збільшило податкове навантаження на біднішу частину населення в Україні.

4) не було досягнуто головної мети зміни системи оподаткування – підвищення доходів Зведеного бюджету України.

податок дохід фізичний особа

10.2 Суб’єкт та об’єкт оподаткування ПДФО

Суб’єкт оподаткування з ПДФО- /платник ПДФО, ст. 162 ПКУ/ - це фіз.особи., а саме:

- резиденти України який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент України який отримує доходи з джерелом їх походження з території України;

- податковий агент- юридична особа , самозайнята особа, які зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам тобто СПД, які використовують найману працю інших ф.о.

Об’єкт оподаткування:

1) для резидента України:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

2) для резидента України:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

10.3 База оподаткування ПДФО

База оподаткування з ПДФО /ст. ст.164, 165 ПКУ/- це чистий річний оподатковуваний дохід (РОД), який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу (ЗОД) (без врахування на внесків до Державних фондів та податкової соціальної пільги за її наявності) на суми податкової знижки (ПЗ)такого звітного року.

БО=РОД= ЗОД-ПЗ

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ЗОД платника податку включаються :

- ЗП;

- суми винагород та інших виплат;

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав (доходи у вигляді сум авторської винагороди, плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності );

- дохід від надання майна в лізинг, оренду

- оподатковуваний дохід , не включений до доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

- кошти отримані платником податку як хабар;

- сума страхових виплат, страхових відшкодувань, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення

- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо ( вартість використання безкоштовно наданого житла, харчування) у випадку, коли ці суми не включаються до собівартості реалізованих товарів…..

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування ( БО) визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)

Доход- ЗП

БО=ЗПнарах-ЕСВ

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ЗОД) платника податку не включаються такі доходи:

- сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді :

- адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг,

- житлових та інших субсидій або дотацій,

- компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів),

- винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів,

- сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери

- сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів ,якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці",

- кошти, отримані платником податку на відрядження

- аліменти, що виплачуються платнику податку

- сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вітчизняних навч.закладів і проф. тех..закладів за фіз. особу., але не вище розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої ф.о., незалежно від наявності трудових відносин з роботодавцем, але за умови укладення письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення навчального закладу не менше ніж 3 роки.

Якщо ця умова не виконується (3 роки!!!), сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

- Кошти , що надаються як допомога на поховання платника податку,

- сума стипендії , яка виплачується з бюджету учню, студенту, курсанту

- донорська винагорода

- дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування…………………

Податкова знижка:

Платник податку (ПП) має право на ПЗ за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Витрати, що включаються до ПЗ– документально підтверджуються (квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця)

До податкової знижки включається:

частина суми %, сплачених платником за іпотечний житловий кредит…;

сума коштів або вартість майна, переданих платником у вигляді пожертвувань або благодійних внесків …, у розмірі, що не перевищує 4% суми його ЗОД звітного року;

сума або частка суми коштів, сплачених платником на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття освіти такого ПП (члена його сім'ї, який не одержує заробітної плати);

сума коштів, сплачених ПП на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого ПП (члена його сім'ї), у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань…), а також суму коштів, сплачених ПП, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому ПП або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім визначених ПКУ випадків

Податкова знижка може бути надана виключно резиденту

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

10.4 Ставки ПДФО

1) Основна- 15%

У разі якщо загальний місячний оподатковуваний доход перевищує 10 -кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить - 17% суми перевищення.

2) 5 % - щодо доходу, нарахованого як:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці та ін…

3) 30% - щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів, крім окремих випадків

4) 10 % - щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств та

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку…

10.5 Порядок розрахунку податкової пільги

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

1) 100 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня, що утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, у розрахунку на кожну таку дитину;

2) 150 %, якщо ПП є:

а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів через участь у бойових діях;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, крім осіб, яким надано право на знижку 200%;

3) 200 %, якщо ПП є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни…,

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни …;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території Ленінграда з 8.09.41 по 27.01.44 р

Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги:

- Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

- Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

доходів платника податку, інших ніж заробітна плата,

заробітної плати, яку платник отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів

доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності,

Вибір розміру податкової соціальної пільги та строк її дії:

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 169.1 цієї статті, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір,

Право на отримання такої податкової соціальної пільги ( 2 дітей до 18 років) втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини

6. Порядок сплати ПДФО до бюджету ( на самостійне вивчення)

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначений пунктом 168.4. ст. 168 ПКУ.

Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку;

Суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу;

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (пп. 168.4.4. ст. 168 ПКУ).

Однак ДПА у Листі №4485/7/17-0217 від 17.02.2011 "Про заповнення Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб" у пп. 2.2. пояснює: "Декларація (з ПДФО) подається до ОДПС за місцем реєстрації податкового агента, уповноваженого  - юридичної особи або її відокремлених підрозділів, які уповноважені нараховувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб."

В п. 2 ст. 176 ПКУ прописано, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані: пп. "б": подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку.

Контрольні питання за темою:

1. Які місце займає ПДФО в системі податків?

2. За якою шкалою здійснюється оподаткуваня ПДФО в нашій країни, її недоліки та переваги?

3. Що є базою оподатквавання ПДФО, на які суми її можна зменшити?

4. Хто є суб’єктами сплати ПДФО?

5. Що таке соціальна податкова пільга и для кого вона застосовується?

6. Які ставки ПДФО використовуються внашій країні?

7. Розкрийте плрядок сплати ПДФО до бюджету