3. Усне ділове спілкування

ЗЛ. Форми усного ділового спілкування

Однією з форм сучасної української літературної мови є усне ділове мовлення. Під мовленням розуміють процес го­воріння, висловлення думки вголос, словесне спілкування. На сьогодні сфера застосування усного ділового мовлення дуже широка, до того ж різноманітна і стосується майже всієї спе­цифіки ділового спілкування. Усний різновид ділового спілку-иання став досить дієвим та ефективним засобом економічної, суспільної, виробничої, комерційної та побутової комунікації н усіх царинах людського життя; своїм рівнем він органічно почав зливатися з писемним різновидом.

Як відомо, професійна діяльність правника постійно пе­редбачає його взаємодію з громадянами, стосунки з колегами тощо. Інтенсивно розвиваються жанрові форми усного ділово­го спілкування та внутрішньостильові засоби. Усе це пов'язане ч розширенням їх функціональних можливостей, виникненням особливих потреб спілкування на різних етапах. Отже, усне ділове спілкування — це засіб контакту людей у процесі вико­нання ними службових обов'язків, а також спосіб спілкування працівників установи чи підприємства з відвідувачами в годи­ни прийому, з представниками інших установ тощо. Зазвичай усне ділове мовлення — це приватне мовлення, бо ведеться між двома співрозмовниками, а не перед кількісно невизначе-ігою аудиторією, як, наприклад, писемне мовлення. Формаль­но це приватне мовлення, але насправді воно не є приватною справою працівника, бо ведеться офіційно, від імені установи, яку представляє працівник.

Усне ділове мовлення існує в таких функціонально і ком­позиційно відмінних формах: монолог, діалог, полілог. Діалог і монолог різняться між собою ситуацією спілкування, мовни­ми та структурними особливостями, внутрішньою стилістич­ною диференціацією.

Усне ділове мовлення може відбуватися на рівні як між-особистісного спілкування, так і публічного мовлення.

Щоб добре та правильно спілкуватися, завжди бути при­вабливим і цікавим співрозмовником, необхідно майстерно володіти прийомами усного ділового спілкування, повсякчас їх дотримуватись. Необхідно також враховувати особливості та специфіку усного ділового мовлення, а саме:

- це одна із форм словесного спілкування;

- розраховане на слухове сприймання, тому використову­ється як засіб спілкування мовця з колективом чи конкретною особою;

- є первинною формою відносно писемної;

- здебільшого діалогічне, хоча може мати й монологічний характер викладу;

- характеризується широкою сферою застосування та функціонування (промови, виступи на зборах, мітингах; осві­тянські лекції, наукові доповіді, повідомлення; судові промо-1 ви, дискусійно-ділове спілкування; ювілейно-святкові цере­моніальні виступи; коментарі з місця подій і под.);

- може бути заздалегідь не підготовленим, спонтанним;

• наявність неповних (коротких) речень, зміна прямого по­рядку слів у реченні на непрямий;

• активізація невербальних (несловесних) засобів спілку­вання — інтонація, жести, міміка;

- відповідає вимогам ораторського мистецтва,

• потребує дотримання норм сучасної літературної мови (орфоепічних — правильна вимова, акцентних — правильне наголошування);

• характеризується вживанням спеціальних засобів впливу на аудиторію: риторичні запитання, повтори, антитези, струк­тури, у яких щось стверджується через заперечну форму, на­приклад: «Я не говоритиму про...»; «Я не претендую на...»; різні форми звертання, контактові звороти (Ви знаєте; Вам, очевидно, відомо; Хто з Вас не чув; Хочу привернути Вашу увагу); типові формули суб'єктивних оцінок: На мою думку; Я вважаю; Гадаю, що...; Як на мене і т. п.; цитати, ремінісцен­ції, посилання на авторитетні джерела тощо;

• судова промова передусім вирізняється помітною увагою до деталізації змісту, підкресленням логічної наступності та зв'язності викладених фактів;

- здебільшого є індивідуалізованим.