6.5. Терміни та професіоналізми

Професійна лексика — слова й вислови, які вживаються групами осіб на позначення предметів і понять, що безпосе­редньо пов'язані з їх професійною діяльністю або родом за­нять. Наприклад: позовна заява, касагайне подання, свідок, ви­рок, кримінальна справа, виключне право та ін.

Діяльність професійних колективів накладає відбиток на мову їх працівників. Фахові особливості виявляються у вико­ристанні багатьох спеціальних слів, не поширених у загаль­нонародній мові. Кожна професія має свій спеціальний слов­ник. Професійна лексика містить назви, у яких відбиваються всі процеси, дії, назви знарядь виробництва, їх частин, а та­кож вузькофахові терміни та спеціальні професійні вислови. За межами певного професійного середовища ця лексика не завжди зрозуміла або не актуальна.

Із професійною лексикою тісно пов'язана терміноло­гія відповідних галузей науки, техніки, мистецтва та ін., яка фіксується спеціальними словниками. Професійна лексика й термінологія мають певні спільні елементи, у той же час ха­рактеризуються деякими істотними особливостями. Зокрема, професійна лексика містить назви деталей виробництва і по­дробиць фахової діяльності, але в ній немає назв певних уза­гальнених понять. Чимало спеціальних термінів залишається у вузькому фаховому вжитку.

Розмовне мовлення будь-якого професійного середови­ща завжди включає й деякі емоційно забарвлені слова, що відбивають фахову специфіку і є вузько вживаними. З цієї точки зору професіоналізми — це слова і вислови, властиві мові представників тієї чи іншої професії або сфери діяль­ності, які з'являються переважно в усному мовленні і зви­чайно виступають як просторічні, емоційно забарвлені екві­валенти термінів. Наприклад, вирубити у значенні вимкнути (з мови електротехніків). Ця лексика виникає із професій­ного просторіччя. Якщо терміни відзначаються емоційною нейтральністю, відсутністю образності, то професіоналіз­ми характеризуються наявністю емоційності й образності (часто іронічної, негативної, образливої). Професіоналізми можуть бути розмовними, неофіційними замінниками наяв­них у чіткій галузі термінів.

У такому розумінні термін «професіоналізми» близь­кий або навіть рівнозначний поняттю «професійний жар­гон». Майже всі соціально-професійні групи продукують жаргонні номінації. Серед професійних виділяються жар­гони музикантів, спортсменів, військових, моряків та ін. Виникнення професійних жаргонізмів частково зумовлено необхідністю дати назву тим поняттям, які передаються описово. Наприклад, з вузівського і шкільного життя: ві­кно — вільний час між заняттями, хвіст — заборгованість студентів із заліку чи іспиту, заліковка — залікова книжка, відпрацювання — складання студентом викладачеві матері­алу пропущеної лекції чи семінару

Професійний жаргон певною мірою малодоступний для людей, які не належать до певного професійного осередку. Окремі професійні жаргонізми «розсекречуються», зокре­ма, в інтерв'ю, які дає носій жаргону радіо, телебаченню чи пресі, або в художній літературі, кінофільмах. Наприклад, у мові автолюбителів високою частотністю вживання від­значаються жаргонізми на позначення моделей автомашин, окремих деталей: копійка, мере, газон, горбатий, жигуль, колимага, мильниця, пижик, стопар тощо.

Сленг правоохоронних органів має багато спільного з жаргоном правопорушників: глухар — нерозкритий злочин, заказуха — убивство на замовлення, засвітитися — вияви­ти, видати себе, навести — вказати на об'єкт злочину, си-_няк — людина, яка зловживає спиртними напоями. Жаргонна лексика іноді має знижений, а то й непристойний характер.

Неприпустимим є використання професійних жарго­нізмів у мові документів, оскільки вони можуть викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки і знижують за­гальний рівень культури ділового мовлення.